ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2006 р. | № 21/274 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Глос О.І., |
суддів: | Бакуліної С.В., Кривди Д.С. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр" |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2006 р. |
у справі | №21/274 |
господарського суду | м.Києва |
за позовом | Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр" |
до відповідача-1 | ТОВ "Київське" |
до відповідача-2 | Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради |
про | визнання недійсним договору купівлі-продажу |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | Апушкін В.Б., Матвіїв О.О., |
від відповідача-1: | Денисенко С.М., Мазуренко О.П., |
від відповідача-2: | не з'явилися |
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду м.Києва від 15.11.2005 р. у справі №21/274 (судді: Качан Н.І., Калатай Н.Ф., Палій В.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2006 р. (судді: Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.), рішення арбітражного суду міста Києва від 16.09.1999 р. у справі №21/274 залишено без змін, а заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр" про перегляд рішення арбітражного суду м.Києва від 16.09.1999 р. у справі №21/274 за нововиявленими обставинами та скасування вказаного рішення —без задоволення.
У касаційній скарзі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр" просить скасувати ухвалу господарського суду м.Києва від 15.11.2005 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2006 р. у справі №21/274 та прийняти рішення, яким скасувати рішення арбітражного суду м.Києва від 16.09.1999 р. у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і неправильне застосування ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 27.06.2006 р. №02-12.2/180 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Глос О.І., суддів: Бакуліної С.В., Кривди Д.С.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої інстанції та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Рішенням арбітражного суду м.Києва від 16.09.1999 р. у справі №21/274, залишеним без змін постановою арбітражного суду м.Києва про перегляд рішення в порядку нагляду від 06.12.1999 р. та постановою Вищого арбітражного суду України від 05.05.2000 р. за №041/11-8/26, відмовлено в позові Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Центр" до ТОВ "Київське", Фонду приватизації комунального майна Старокиївського району м.Києва про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 25.12.1998 р. №000426/12 з мотивів недоведення позивачем порушення прав і охоронюваних законом інтересів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр" внаслідок укладання оспорюваного договору купівлі-продажу від 25.12.1998 р. №000426/12 (оскільки спірне приміщення має статус нежилого, а не допоміжного, як помилково вважає позивач, і було продано відповідачу саме як нежиле приміщення).
01.06.2005 р. до господарського суду м.Києва звернувся позивач із заявою про перегляд рішення арбітражного суду м.Києва від 16.09.1999 р. у справі №21/274 за нововиявленими обставинами.
При цьому нововиявленими обставинами позивач вважає виявлення ним даних про те, що відповідачами при розгляді спору було подано до суду підроблені документи, а саме: по-перше, ТОВ "Київське" було подано до суду договір оренди нежилих приміщень №275 від 01.01.1985 р., який прокуратурою Шевченківського району м.Києва в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.03.2005 р. було визнано неіснуючим; по-друге, відповідачі подали до суду договір купівлі-продажу від 25.12.1998 р. №000426/12 без однієї сторінки, у зв'язку з чим суд виніс незаконне рішення; по-третє, при розгляді справи суд не витребував від Київської міськради рішення від 30.09.1996 р. №111 із додатками №1 та №2, а згідно з вищезазначеними додатками в переліку об'єктів комунальної власності Старокиївського району м.Києва, які підлягають приватизації у 1996–97 рр., спірні приміщення відсутні.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили обставини справи і дійшли правильного висновку про те, що зазначені в заяві позивача обставини не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення суду за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
При цьому слід мати на увазі, що на підставі ст. 112 Господарського процесуального кодексу України судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи.
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для скасування судового рішення за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.
Заявник, звертаючись до господарського суду з позовом, а потім —із заявою про перегляд рішення господарського суду м.Києва від 16.09.1999 р. у справі №21/274 за нововиявленими обставинами, виходив із того, що спірні приміщення є допоміжними, а Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр" є співвласником і допоміжних приміщень будинку, у зв'язку з чим укладання договору купівлі-продажу від 25.12.1998 р. №000426/12 порушує права власників квартир на допоміжні приміщення.
Однак, господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що спірне приміщення є нежилим (свідоцтво про право власності на нежиле приміщення від 14.12.1998 р., видане Старокиївській районній раді —а.с. 15, т. 1) і було продано ТОВ "Київське" згідно з оспорюваним договором як нежиле приміщення.
Господарськими судами встановлено, що ще з 1984 р. (з моменту створення кафе "Кондитерська") і по теперішній час спірне приміщення за своїм цільовим призначенням та статусом залишається закладом торгівлі і громадського харчування, а не технічним приміщенням житлового будинку.
Правовий режим нежилих приміщень закладів торгівлі і громадського харчування, які вбудовані в жилий будинок, підлягає відокремленому правовому регулюванню (ч. 3 п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").
Враховуючи те, що ТОВ "Київське" було створено у 1995 р. на базі приватизованого комунального майна, відповідач —ТОВ "Київське", скориставшись своїм переважним правом, передбаченим Законами України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992 р., "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992 р. та ст. 5 Указу Президента України "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні" від 30.12.1994 р. приватизував шляхом викупу спірне приміщення за договором купівлі-продажу від 25.12.1998 р. №000426/12, який нотаріально засвідчено та зареєстровано 24.02.1999 р. у БТІ за №145-П.
Що стосується статусу відповідача-2 як легітимного відчужувача спірного нежилого приміщення, слід зазначити, що господарськими судами встановлено, що відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" Київський міський виконавчий комітет 13.01.1992 р. прийняв рішення №26 "Про формування комунального майна міста та районів", відповідно до якого видано наказ Головного управління майном Київміськдержадміністрації від 14.12.1998 р. №573-в "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", на підставі якого Старокиївська районна рада в м.Києві 14.12.1998 р. отримала свідоцтво серії НП "010002012 про право власності на нежиле приміщення в частині-кафе площею 62,9 м2 у будинку №23 літера А по вул.Хрещатик у м.Києві. Зазначене приміщення відповідно до вищезазначеного свідоцтва належало Старокиївській районній раді на праві районної комунальної власності.
Таким чином, спірне приміщення з 1992 р. знаходилося у власності територіальної громади Старокиївського району м.Києва, яка в особі своїх уповноважених органів володіла та розпоряджалась зазначеним майном до продажу вказаного майна відповідачу-1 згідно з оспорюваним договором купівлі-продажу.
Таким чином, враховуючи встановлення судом факту продажу відповідачу-1 саме нежилого приміщення (а не допоміжного), що стало підставою для висновку суду про те, що укладання договору купівлі-продажу вказаного нежилого приміщення не порушило права та охоронювані законом інтереси позивача як співвласника допоміжних приміщень (і, відповідно, стало підставою для відмови в позові), посилання заявника на визнання неіснуючим договору оренди нежитлових приміщень від 01.01.1985 р. №275 постановою помічника прокурора Шевченківського району м.Києва про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.03.2005 р., а також на відсутність у матеріалах справи рішення Київської міськради від 30.09.1996 р. №111 з додатками цілком правомірно не було взято господарськими судами до уваги.
Крім того, господарськими судами встановлено, що постанова помічника прокурора Шевченківського району від 15.03.2005 р. скасована постановою заступника прокурора Шевченківського району від 30.06.2005 р., а наявність чи відсутність договору оренди нежитлових приміщень №275 не впливає на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у рішенні від 16.09.1999 р.
Що стосується посилання на невитребування господарськими судами рішення Київської міськради від 30.09.1996 р. №111, слід зазначити, що відсутність у матеріалах справи вказаного рішення Київської міськради також не є нововиявленою обставиною, що має істотне значення для спору, оскільки відповідно до розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не було своєчасно подано сторонами.
Крім того, слід зазначити, що підставою для відмови в позові рішенням арбітражного суду від 16.09.1999 р. у справі №21/274 стало саме недоведення позивачем факту порушення прав співвласників квартир на допоміжні приміщення внаслідок укладення оспорюваного договору купівлі-продажу приміщення, яке (як встановленого господарськими судами і підтверджено матеріалами справи) має статус нежилого, а не допоміжного.
З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2006 р. у справі є законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2006 р. у справі №21/274 —без змін.
Головуючий О.Глос
Судді С.Бакуліна
Д.Кривда