АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2006 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої: Якути Л.І.
Суддів: Міхасішина І.В., Щолокової О.В.
При секретарі: Яблонскій І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника - відповідача УМВС України у Вінницькій області Радіщев В.О. на постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 21 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до УМВС України у Вінницькій області про стягнення недоплаченої заробітної плати, -
встановила:
Постановою Замостянського районного суду м.Вінниці від 21 липня 2006 року позов ОСОБА_1 до УМВС України у Вінницькій області про стягнення недоплаченої заробітної плати було задоволено. Зобов'язано УМВС України у Вінницькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної платні з урахуванням надбавки в розмірі 50 відсотків до суми грошового забезпечення за безперервну службу згідно з Указом Президента України № 370 від 24.04.2005 року, премії в сумі 33,3 % до суми грошового забезпечення, та доплати 15 % доплати до суми пенсії згідно з Указом Президента України № 926/96 від 04.10.1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» на протязі квітня-липня 2005 року, виплатити ОСОБА_1 належні суми при звільненні - компенсації за усі дні невикористаної відпустки за 2004 рік та компенсації замість належних предметів форменого обмундирування в сумі 1896 гривень 47 копійок з урахуванням коефіцієнта інфляції. Стягнуто з
Справа №22ас -1149 2006 р. Категорія: 12 Рішення постановлено під головуванням Фінагєєв В.О.
Доповідач: Якута Л.І.
УМВС України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченим грошовим утриманням та перерахованою сумою з урахуванням коефіцієнта інфляції.
В апеляційній скарзі представника - відповідача УМВС України у Вінницькій області Радіщев В.О. ставить питання по скасування постанови суду першої інстанції, так як було порушено норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення послідуючим підставам.
Позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 20.09.1985 року по 15.07.1987 року та з 08.06.1989 до 19.07.2005 року. Таким чином з урахуванням строку служби в лавах радянської армії має загальну вислугу 20 років 10 місяців 11 днів, про що свідчить довідка про розрахунок вислуги років та відповідний витяг з наказу УМВС. Останньою посадою, яку він обіймав була посада першого заступника начальника слідчого управління начальника відділу по розслідуванню особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами СУ УМВС України у Вінницькій області.
Перед звільненням позивача, яке сталося 19.07.2005 року його було позбавлено надбавки за безперервну службу відповідно до Указу Президента України № 370 від 24.04.2003 року, не доплачувалось 15% надбавки до належної суми пенсії, а також не виплачувалась премія в розмірі 33.3 %. Вказані дії УМВС позивач вважає незаконними, а тому звертається до суду.
Згідно з Указом Президента України № 493 від 03 жовтня 1993 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію здійснюють: нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю -Міністерство юстиції України;
Відповідно до ст. З Зазначеного Указу Президента нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Оскільки Наказ МВС України № 468 від 07.05.2003 року, на підставі якого позивача було позбавлено надбавки за безперервну службу та премії не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України, суд, на підставі Указу Президента України № 493 від 03 жовтня 1993 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» вважає, що він не набув чинності, а тому не може бути підставою до позбавлення працівників ОВС України надбавки за безперервну службу та премії. А тому дії керівництва УМВС України у Вінницькій області, які грунтуються на не чинних нормативно правових актах є незаконними.
Статтею 1 Указу Президента України № 370 від 24.04.2003 року "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу", який був виданий метою підвищення рівня соціального захисту працівників органів внутрішніх справ, надається право Міністру внутрішніх справ України встановлювати працівникам органів внутрішніх справ щомісячні надбавки за безперервну службу в органах внутрішніх справ у відсотках до грошового забезпечення і єдиними умовами для цього є високі результати у службовій діяльності та наявність відповідного стажу служби.
Відповідно до атестації позивача від 18 липня 2005 року ОСОБА_1 за період роботи зарекомендував себе з позитивної сторони. До виконання службових обов'язків ставиться з відповідальністю. Володіє організаторськими здібностями, вміло їх застосовує, що дозволяє досягти позитивних показників роботи відділу. Займаній посаді відповідає.
За таких обставин немає жодних підстав вважати, що у позивача були відсутні високі результати роботи, що є підставою до виплати йому надбавки відповідно до вказаного Указу Президента України.
В зв'язку з цим суд вважає, що, керівництвом УМВС України у Вінницькій області порушуються вимоги ст. 24 Конституції України відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
В даному випадку встановлена перевага одним працівникам перед іншими за ознакою високопоставленості посади, яка не передбачена чинним законодавством і суперечить Конституції України, в той час як у відповідності до п. 1.1 Наказу МВС України № 1504 від 10.12.2003 року "Про упорядкування виплати додаткових видів грошового забезпечення особовому складу органів та підрозділів внутрішніх справ" керівники усіх органів зобов'язуються встановлювати додаткові види грошового забезпечення, до яких відноситься і доплата до суми пенсії і премія, в першу чергу працівникам, які безпосередньо працюють з населенням і зокрема слідчих підрозділів". У відповідності до п. 5 Зазначеного Наказу ці додаткові види грошового забезпечення повинні переглядатися в залежності від можливостей фонду оплати праці, відношення працівників до виконання службових обов'язків та результатів роботи. У той же час зменшення чи скасування додаткових видів грошового забезпечення повинно проводитись лише за вмотивованим висновком працівникам, що мають незадовільні результати в роботі. Вказаного висновку зроблено не було, а тому права позивача є порушеними і підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача виконати обов'язок відповідно до вимог ст. 16 ЦК України.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" Верховний суд вказав, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати конституцію як акт прямої дії.
Позивач ОСОБА_1 не використав відпустки за 2004 та 2005 роки, що підтверджується наданою суду довідкою з ВРП УМВС України у Вінницькій області.
Таким чином керівництвом УМВС України у Вінницькій області порушено п. 52. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ відповідно до якого - Чергова відпустка має бути надана протягом календарного року кожній особі рядового або начальницького складу.
Таким чином законодавством взагалі не допускається не надання працівникові ОВС щорічної відпустки. Посилання представника УМВС на п. 56 вказаного положення, відповідно до якого Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства, як на підставу не виплати позивачу компенсації за 2004 рік - є безпідставними, оскільки УМВС порушило п. 52 вказаного положення і не надало відпустку позивачу і в 2004 році.
Крім того відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» - У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
В своїх запереченнях щодо задоволення вказаної позовної вимоги представником УМВС України у Вінницькій області зазначено, що за останні 10 років кошти Державним бюджетом України на вказані виплати не передбачались. Бюджетний кодекс України забороняє розпорядникам бюджетних коштів перекидати кошти з однієї статті видатків на іншу.
Але відповідно до наданого листа УМВС України у Вінницькій області погашення аналогічної заборгованості працівникам фінансового відділу УМВС, начальнику та заступнику, які безпосередньо здійснюють виплати грошових коштів - проводиться і на вказані виплати не впливає відсутність бюджетних асигнувань.
Крім того позивач звільнений зі служби 19.07.2005 року і у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України з ним повинен бути проведений кінцевий розрахунок в день звільнення.
Переглянувши законність і обгрунтованість постанови суду у межах заявлених вимог та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, постанова суду залишити без змін з наступних підстав.
Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, вірно встановивши обставини справи, дійшов вірного висновку та підставно задоволив позов.
Доводи апеляційної скарги не можна визнати обгрунтованими. Такі доводи не спростовують висновків суду.
Відповідно ст. 69 КАС України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд першої інстанції, встановлюючи обставини справи, правильно дав оцінку доказам та вирішив справу згідно із законом, на основі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Постанова суду першої інстанції є правильною та справедливою і ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника - відповідача УМВС України у Вінницькій області Радіщев В.О. - відхилити.
Постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 21 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до УМВС України у Вінницькій області про стягнення недоплаченої заробітної плати -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом одного місяця може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Адміністравтиного Суду України.