Селидівський міський суд
ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
543/2470/12 2/543/899/12
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2012 року м. Селидове
Селидівський міський суд Донецької області у складі
головуючий суддя Жарова Ю.І.
при секретарі Костенко К.О.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду у м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
В С Т А Н О В И В:
21 травня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, в якому зазначила, що 29.09.2011 р. ОСОБА_3 взяв у неї під росписку гроші в позику в розмірі 105000 грн. та зобов»язався повернути 15.04.2012 р. В зазначений час борг не повернув, добровільно повертати не бажає.
Просила суд, стягнути з відповідача на її користь суму позики в розмірі 105000 грн., затрати на правову допомогу в сумі 4800 грн., судові витрати в сумі 1159,40 грн.
Всього стягнути 110959,40 грн.
Представник позивача уточнив позовні вимоги, в яких зменшив зазначеної суми боргу просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу 88880,00 грн.; 3% річних, що складає 547,78 грн., витрати на послуги правової допомоги в сумі 4800,00 грн.; судові витрати в сумі 1159,40 грн. Всього стягнути 95387,18 грн.
Позивач в судовому засіданні підтримала уточнені позовні вимоги.
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги та розрахунок боргу визнали.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.
Частина перша статті 626 ЦК України визначає цивільно-правовий договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики, як встановлено статтею 1047 ЦК України, укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною другою цієї статті передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позивачем суду надана розписка від 29 вересня 2011 р., у змісті якої зазначено (далі - мовою оригіналу): «Я, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зарегистрирован по адресу: АДРЕСА_1, паспорт гражданина Украины НОМЕР_4, выдан 10 октября 1995 г. Покровским РОУМВД Украины Днепропетровской области, инд. № НОМЕР_1, далее «Заемщик», одолжил у гражданки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зарегистрирована по адресу: АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_5, выдан Селидовским ГО ГУМВД Украины Донецкой области, 23 июля 2010 г., инд.№ НОМЕР_3, далее «Взаимодатель»105 тыс. сумма(сто пять тысяч гривень. Одолженные денежные средства 105 тыс.(сто пять тисяч гривень) без каких-либо процентов Заемщик обязуется вернуть 15.04.2012 г. Денежные средства обязуется вернуть по месту проживания Взаимодателя либо по адресу Взаимодателя, указанному по этой расписке. Написано собственноручно. (подпись)».
За таких обставин суд вважає, що сторони не дотримались письмової форми договору позики, обмежившись складанням позичальником розписки з передачею її позикодавцю.
Зазначена розписка написана і підписана власноручно ОСОБА_3, знаходиться у позивача ОСОБА_1, що у судовому засіданні визнано сторонами, тому відповідно до вимог статті 61 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.
З огляду на наведене письмова розписка ОСОБА_3 від 29.09.2011 р. визнається судом борговим документом, що підтверджує укладення договору позики і засвідчує факт отримання грошей позичальником.
Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилами статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник не використали наданого законом права та не звернулись до суду із позовом про оспорювання договору позики.
Оглядом у судовому засіданні представленого позивачем оригіналу розписки не встановлено на ній будь-яких записів позикодавця про повернення боргу або його частини. Знаходження у ОСОБА_1 письмової розписки відповідача свідчить про те, що боргове зобов'язання до теперішнього часу не припинено.
Відповідно до положень статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 мало місце укладення договору позики, за умовами якого останній отримав грошові кошти, однак своєчасно не повернув суму позики і таким чином прострочив виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим сума боргу на підставі вимог статті 1049 ЦК України підлягає стягненню у примусовому порядку.
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З огляду на наведене суд визнає предметом спору зазначені у позовній заяві та підтверджені у судовому засіданні вимоги позивача про стягнення 88880,00 грн. основного боргу, 3% річних та проведення розрахунків щодо відповідальності відповідача за порушення грошового зобов'язання.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Судом встановлено, що розмір і порядок одержання позикодавцем процентів в борговій розписці від 29.09.2011 року не зазначено.
Зобов'язання, як зазначено в статті 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( стаття 525 ЦК України).
У спірному правочині між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 винятки з цього правила не встановлювались.
Відповідно до ч. 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму згідно з вимогами ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст..536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не передбачено законом або договором. Розмір процентів визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Суд визнає правильним представлений позивачем розрахунок періоду, суми основного боргу та 3% річних за прострочення грошового зобов»язання.
Матеріальне становище і фінансова неспроможність відповідача судом не приймаються до уваги.
Відповідно до частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючі вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача грошової суми основного боргу за договором позики у розмірі 88880,00 грн. та 3% річних за прострочення грошового зобов»язання в сумі 547,78 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються з надання послуг правової допомоги та судового збору.
Відповідно до положень статті 88 ЦПК України документально підтверджені судові витрати позивача, стягуються з відповідача на його користь пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Позивачем документально підтверджено судові витрати Договором про надання юридичної допомоги, складеним між ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2, згідно з яким вартість послуг за надання правової допомоги складає 4800 гривень, а також квитанціями про сплату судового збору на суму 1159,40 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, які складаються із судового збору в розмірі 1159,40 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 4800 грн. також підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.11, 60, 61, 79, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 204, 525, 526, 625, 626, 1047, 1048, 1050, 1051 ЦК України, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Закону України «про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с.Просяна Покровського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний код № НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову суму основного боргу за договором позики у розмірі 88880(вісімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят) грн.; 3% річних 547(п»ятсот сорок сім) грн. 78 коп., витрати на послуги правової допомоги в сумі 4800(чотири тисячі вісімсот)грн.; судовий збір в сумі 1159(одна тисяча сто п»ятдесят дев»ять) 40 коп. Усього в загальній сумі 95387(дев»яносто п»ять тисяч триста вісімдесят сім)грн.. 18 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя