Справа №22-2122-2006 p.                                 Рішення ухвалено під головуванням

Категорія: 33                                                 Венгрин О.О.

Доповідач Камзалов В.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області

від 13 вересня 2006 року

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької об­ласті в складі:

Головуючого: Камзалова В.В.

Суддів: Матківської М.В., Іващука В.А.

При секретарі Руденко О.М.

Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Староміського районного суду м. Він­ниці від 21 червня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

В квітні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділян­кою і відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона і відповідачі ОСОБА_3 є співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та корис­тувачами присадибної земельної ділянки. Порядок користування земельною ділянкою ви­значено на місцевості, закріплено межовими знаками, якими слугує паркан відповідачів по всьому периметру їхньої частки ділянки з окремим виходом на вулицю, це відображено в кадастровому плані земельної ділянки.

1 квітня 2006 року позивачка побачила, що вхід на частину її земельної ділянки, яка межує з домоволодінням по АДРЕСА_2 з боку двору цього будинку і яким вона користується з дозволу його власників, закрито металевою сіткою, її хвіртку знято, а на ділянці вздовж її паркану накидано велику кількість гілок дерев, разом з тим, розгородже­но частину паркану, який належить відповідачам та розмежовує їхні ділянки. Внаслідок цього відповідачі мають вільний доступ на її ділянку, яку вона протягом тривалого часу постійно використовує під садівництво та вирощування городних культур. Цією ділянкою відповідачі ніколи не користувались, а також і їхні батьки і на неї вони ніколи не претен­дували від сусідів відповідачка дізналась, що її ділянку захопили відповідачі і вони самі не заперечують цього.

Позивачка вважає, що відповідачі своїми протиправними діями позбавили її мож­ливості користуватися своєю земельною ділянкою, усунути створені перешкоди відпові­дачі добровільно не бажають.

В зв'язку з цими діями відповідачів позивачці заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в 1500 гривень.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 21 червня 2006 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3і ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що по АДРЕСА_1 в м. Вінниці, позначеної в кадастровому плані Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 2004 року літерами по периметру Е, Ж, 3 і без літери, ОСОБА_2 шляхом прибрання з земельної ділянки гілля дерев, відновлення проходу до земе­льної ділянки з боку домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Вінниці і закриття про­ходу на земельну ділянку з боку земельної ділянки, позначеної в кадастровому плані як «Зона №2».

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди - 100 гривень.

В решті позовних вимог і в позові в цілому до ОСОБА_4відмо­влено.

Стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 256 гри­вень 85 коп. витрат на юридичну допомогу, 9 гривень 07 коп. судового збору, а на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр» - 7 грн. 50 коп. витрат на ін­формаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 - 350 гривень витрат на юридич­ну допомогу, на користь ОСОБА_3 - 209 гривень 30 коп. витрат на юридичну до­помогу, на користь ОСОБА_1 - 163 гривні 30 коп. витрат на юридичну допомогу.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій рішення суду просила скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і проце­суального права, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення у межах заявлених вимог та до­водів апеляційної скарги колегія суддів не вбачає підстав для задоволення останньої.

Судом першої інстанції встановлено, що 1 квітня 2006 року відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_1 не зважаючи на те, що проведено розподіл земельної ділянки до­моволодіння по АДРЕСА_1 в м. Вінниці шляхом складання кадастрового плану, розібрати частину паркану з боку їхньої земельної ділянки (зона №2 кадастрового плану), наносили гілля дерев на спірну земельну ділянку, склавши його на межі з домоволодінням по АДРЕСА_2, вздовж під паркан, висотою приблизно до 2,5 м, шириною - 2-2,5 м. Також зняли хвіртку з території домоволодіння - №31 на спірну земельну ділянку, якою користувалась позивачка і її сім'я, отвір від хвіртки також закидали гіллям і металевою сіткою.

Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, поясненням відповідачки ОСОБА_1 в Староміському районному відділі внутрішніх справ м. Вінниці 5 квітня 2006 року ( а. с. 124 ), протоколом огляду на місці, проведеним Староміським районним судом 14 квітня 2006 року (а. с. 56-58).

Згідно з кадастровим планом Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», спір­на земельна ділянка, яка позначена по периметру літерами - Е, Ж, 3 і без літери, знахо­диться в користуванні ОСОБА_2 (а. с. 6).

В суді першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_5 (покій­ним батьком відповідачок), кожним окремо, 4 грудня 2003 року були укладені договори на виробництво науково-технічної продукції з державним підприємством «Вінницький регі­ональний центр державного земельного кадастру» (а. с. 147,148).

Відповідно до заяв ОСОБА_2 і ОСОБА_5 (батька відповідачок), вони звертались до Вінницької міської ради про визначення права користування земельною ді­лянкою по АДРЕСА_1 з подальшою безоплатною передачею у власність і при цьому зазначили площі земельних ділянок: ОСОБА_2 - 1567 кв. м, а ОСОБА_5 -1176 кв. м (а. с. 150, 151), що відповідає площам земельних ділянок в кадастровому пла­ні.

Згідно протоколу погодження та закріплення меж земельної ділянки від 15 грудня 2006 року в присутності землекористувачів - ОСОБА_2 і ОСОБА_5, представ­ника Вінницької міської ради та сусідів, представником ДП «Вінницький регіональний центр ДЗК» було проведено закріплення та погоджено в натурі (на місцевості) меж земе­льної ділянки по АДРЕСА_1 в м. Вінниці. Межі земельної ділянки закріплені межовими знаками: металевими та залізобетонними стовпами огорожі і проходять по межі - металевій сітці та дерев'яній огорожі. Суміжними землекористувачами претензій в закріпленні межі не виявлено (а. с. 149).

Посилання апелянта в суді апеляційної інстанції на те, що її батько, ОСОБА_5 під час складання кадастру був постійно п'яний, а тому кадастр земельний недійсний, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_5 у встановленому законом порядку був обмежений у цивільній дієздатно­сті.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції підставно прийшов до висновку, що між співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Вінниці склався порядок користування земельною ділянкою і згідно ст. 193, ч. 1 ЗК України, був закріплений дер­жавним земельним кадастром в 2004 році за участі землекористувачів - ОСОБА_2 і ОСОБА_5 і який є чинним в даний час (а. с. 146).

Враховуючи те, що протиправними діями відповідачок була нанесена моральна шкода позивачці, суд підставно, згідно ст. ст. 23, 1167 ЦК України, стягнув з відповідачів зазначену шкоду.

Посилання апелянта на те, що в суді першої інстанції 19 червня 2006 року були по­рушені її права, судова колегія до уваги не приймає, оскільки в суді апеляційній інстанції встановлено, що в цей день представник відповідачів в судове засідання не з'явився без поважних причин, судове засідання відкладалося до кінця робочого дня.

Слухання справи було перенесено на 21 червня 2006 року, відповідачам і їх пред­ставнику була надана можливість виступити в дебатах.

Суд першої інстанції в своєму рішенні від 21 червня 2006 року не посилався на рі­шення Староміського районного суду м. Вінниці від 9 липня 2004 року в справі за позо­вом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про закріплення порядку землекористування, оскі­льки по цих цивільних справах різні підстави і предмет позову. Тому посилання апелянта на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 9 липня 2004 року - безпідстав­ні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції виніс рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 21 червня 2006 року залиши­ти без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Протягом двох місяців ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вер­ховного Суду України.