АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2006 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого : Іващука В.А., суддів : Ковальчука О.В., Луценка В.В., при секретарі: Цехмістер О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Відкритого акціонерного товариства "Калинівське АТП - 10509" (далі - ВАТ "Калинівське АТП - 10509") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ВАТ "Калинівське АТП - 10509" на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2003 року,
встановила:
У серпні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Калинівське АТП - 10509" мотивуючи вимоги тим, що він користується рейсовим автобусом приміського сполучення за маршрутом "Вінниця-Калинівка", який належить відповідачу. Оскільки він є інвалідом другої групи загального захворювання, то має право безкоштовного проїзду. Однак водії ВАТ "Калинівське АТП - 10509" відмовляються безплатно перевозити його, змушуючи оплачувати проїзд. Зазначаючи, що внаслідок цього йому завдано моральну, а також матеріальну шкоду, просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у сумі 200 грн. та моральну 2000 грн.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2003 року позов задоволено частково. З ВАТ "Калинівське АТП - 10509" на користь ОСОБА_1 стягнуто матеріальні збитки 50 грн. та моральні збитки в сумі 1000 грн.
У апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У доводах апеляційної скарги посилається на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачу було відмовлено користуватися автобусом безкоштовно, а також, що жодними доказами не доведені обставини користування позивачем рейсовим автобусом Калинівка -Вінниця, оскільки копії квитків доданих до позовної заяви не підтверджують факт проїзду по цьому маршруту позивача. На квитках відсутні дати їх продажу, назва рейсу, ціна та інші обов'язкові реквізити. Тому, судом безпідставно зроблений висновок про завдання позивачу збитків на суму 50 грн.
Посилається на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють порядок перевезення пільгових пасажирів, а саме Закону України "Про автомобільний транспорт ", постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04 березня 2002 року , що визначають відносини пасажирського перевізника з органами
Справа № 22 - 2243 2006 р. Категорія: 19 Головуючий у першій інстанції: Каращук О.Г.
Суддя - доповідач апеляційної інстанції: Івашук В.А.
виконавчої влади щодо фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення р заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема компенсаційних виплат за пільговий проїзд категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Зазначив, що між ВАТ "Калинівське АТП-10509" та Калинівського райдержадміністрацією укладено договір від 03 січня 2003 року на перевезення пільгових категорій пасажирів автобусами у Калинівському районі, відповідно до п.1 якого встановлено перелік маршрутів по яких Калинівська райдержадміністрація надає право ВАТ "Калинівське АТП-10509" перевозити пільгові категорії громадян. Пунктом 2.1 цього договору визначено перелік пільгових категорій громадян. В цьому переліку пільгова категорія, до якої відноситься позивач, відсутня, тому підстав для безкоштовного перевезення позивача немає.
Крім цього зазначив, що ВАТ "Калинівське АТП-10509" є господарським товариством і веде самостійну господарську діяльність, тому безоплатне перевезення позивача, без відшкодування державою цього перевезення, відноситься на збитки підприємства.
Позивач заперечував доводи апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. Просив апеляційну скаргу відхилити, а судове рішення залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії посвідчення НОМЕР_1 від 01 січня 2001 року ОСОБА_1 являється інвалідом другої групи та має право на безкоштовний проїзд у міському та приміському транспорті.
Маршрут Вінниця - Калинівка, через село Дорожнє, яким користується ОСОБА_1 являється приміським, даний факт встановлений та не оспорюється представником відповідача.
Дії, які чинять проти позивача працівники, водії відповідача, не дозволяючи безкоштовно користуватись транспортом загального користування на приміському маршруті є незаконні та принижують честь і гідність інваліда, причиняють при цьому йому моральні збитки. Оскільки позивач вимушений був купувати за свої кошти квитки на автобус, то йому завдано матеріальних збитків.
Суд першої інстанції зазначив у судовому рішенні, що відсутність фінансування на перевезення інвалідів 2 групи загального захворювання суперечить закону.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів знайшла обґрунтованими.
Відповідно ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно ч.1 п.З ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із порушення відповідачем прав позивача, як інваліда 2 групи загального захворювання, у безплатному проїзді ним в приміському маршруті пасажирського транспорту рейсом Калинівка-Вінниця, через с. Дорожнє, пасажирське перевезення якого здійснює ВАТ "Калинівське АТП -10509".
Із таким висновком суду погодитись не можна, оскільки такий висновок є помилковим та не відповідає обставинам справи.
Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1994 року №555 "Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 01 травня 1993 року за №354" (із змінами, внесеними постановою №1758 від 27.12.2001 р.) інваліди набули право на безплатний проїзд на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.
Оскільки позивач є інвалідом 2 групи загального захворювання, то він також має таке право.
Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на обґрунтовані доводи представника відповідача про те, що ВАТ "Калинівське АТП - 10509" є недержавним підприємством, та здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку шляхом надання послуг, зокрема по пасажирським перевезенням. Безплатне перевезення пільгових категорій пасажирів у приміському пасажирському транспорті обумовлено наявністю відповідного договору про перевезення пільгових категорій пасажирів та компенсаційних виплат державою за пільговий проїзд категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Нормативними актами Кабінету Міністрів України визначається порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, зокрема постановою №256 від 04 березня 2002 року.
Згідно п.2.1 договору від 03 січня 2003 року між Калинівською райдержадміністрацією та суб'єктом підприємницької діяльності ВАТ "Калинівське АТП - 10509", перевізник безкоштовно перевозить учасників бойових дій, інвалідів війни 1,2 групи, учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1,2, сім'ї загиблих та померлих військовослужбовців.
За таких обставин ВАТ "Калинівське АТП - 10509" виконує договірні умови пільгового безплатного перевезення пасажирів, категорію яких визначено у договорі.
Позивач не відноситься до категорії осіб, які відповідач за договором зобов'язаний безплатно перевозити в приміському маршруті.
Виходячи із зазначеного відповідач діяв в межах своїх обов'язків, тому позовні вимоги до ВАТ "Калинівське АТП - 10509" є безпідставними. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Оскільки колегія суддів не знайшла обгрутованими доводи позивача про порушення його прав відповідачем, то відповідно у вимогах про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід відмовити. По справі слід ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст.10, 60, 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ВАТ "Калинівське АТП - 10509" задовольнити.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2003 року скасувати. Ухвалити нове рішення:
у задоволенні позову ОСОБА_1до ВАТ "Калинівське АТП -10509" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України.