АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 вересня 2006 року                                                                         м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого : Іващука В.А., суддів : Ковальчука О.В., Луценка В.В., при секретарі: Цехмістер О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі - УМВС України у Вінницькій області) про зобов'язання вчинити певні дії щодо зарахування стажу роботи у вислугу років, що дає право на отримання пенсійного забезпечення, за апеляційною скаргою УМВС України у Вінницькій області на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 липня 2006 року,

встановила:

Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 липня 2006 року зазначений позов задоволено. Зобов'язано УМВС України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 11 листопада 1988 року по 03 грудня 1990 року на виборній посаді секретаря комітету комсомолу ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Хмільника у вислугу років, що дає право на отримання пенсійного забезпечення осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України і провести перерахунок пенсії за вислугу років.

Представник УМВС України у Вінницькій області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати і винести нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

У своїх доводах апелянт посилається на те, що суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, а саме пенсійного відділу УМВС України у Вінницькій області. Зазначає, що по даній справі пенсійний відділ є суб'єктом владних повноважень, тому у справі слід було притягнути саме цей відділ.

У доводах апеляційної скарги апелянт також посилається, що судом у судовому засіданні було встановлено, що 02 грудня 1990 року ОСОБА_1 було звільнено з посади за власним бажанням. Відповідно особової справи позивача, він 10 грудня 1990 року був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ, що спростовує твердження факту його переходу на службу до органів внутрішніх справ на умовах переводу.

У доводах апеляційної скарги апелянт також посилається на те, що позивач прийшов в органи внутрішніх справ України за власним бажанням. Листа щодо запиту

Справа № 22 ас - 978   2006 р.       Категорія: 36      Головуючий у першій інстанції: Біла Л.М.

Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Іващук В.А.

УМВС України у Вінницькій області на його переведення або згоди на таке не було. . Тому, висновок суду не відповідає обставинам справи.

Позивач заперечував доводи апеляційної скарги посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Просив апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 11 листопада 1998 року по 03 грудня 1990 року ОСОБА_1працював секретарем комсомолу ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Хмільника. 02 грудня 1990 року його було звільнено з посади секретаря комітету комсомолу ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Хмільника. На службі в органах внутрішніх справ ОСОБА_1перебував з 10 грудня 1990 ку по ЗО грудня 2005 року, що підтверджується наказами УМВС України у Вінницькій області.

Як вбачається з листа УМВС України у Вінницькій області №НОМЕР_1 від 18 червня 2006 року відповідач визнає факт направлення позивача на службу в органи внутрішніх справ Хмільницьким міським комітетом комсомолу. Однак, посилання відповідача у своєму листі на Постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 19 листопада 1968 року №НОМЕР_2 суд не прийняв до уваги, оскільки на даний час зазначена Постанова втратила чинність.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, згідно з переліками посад і на умовах затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ.

Переглянувши законність і обґрунтованість постанови суду у межах заявлених вимог та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, постанову суду залишити без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку у справі та прийняв законну та обґрунтовану постанову про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

Не можна погодитись із доводами апеляційної скарги про те, що судом було вирішено питання про права та обов'язки особи, яка не залучена до розгляду справи, оскільки пенсійний орган знаходиться у підпорядкуванні та є структурним підрозділом УМВС України у Вінницькій області. Доручення представнику відповідача видано керівником останнього.

Виходячи із положень ч.2 ст.10 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" пенсійне забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб здійснюється Міністерством внутрішніх справ України.

Доводи апеляційної скарги щодо невстановленого факту переходу позивача на службу в органи внутрішніх справ, як обов'язкової умови набуття права зарахування часу роботи в державних органах до вислуги років проходження служби в органах внутрішніх справ, спростовуються матеріалами справи. Посилання представника позивача на норми КЗпП України, що регулюють питання переводу на іншу роботу не є обґрунтованими, оскільки такі питання врегульовані спеціальними нормами законодавства, зокрема Законом України "Про міліцію", "Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ" та іншими.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Постанова суду першої інстанції є правильною і прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 198, 200, 202, 206 КАС України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу УМВС України у Вінницькій області відхилити.

Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом одного місяця може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.