Справа № 1-432/10 Провадження №11/0390/695/2012 Головуючий у 1 інстанції:Остапук В.І.

Категорія: ч.3 ст.15, ч.3 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України Доповідач: Міліщук С. Л.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді -Міліщука С.Л.,

суддів -Хлапук Л.І., Борсука П.П.,

за участю прокурора - Загоруйка С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду від 02 серпня 2012 року, якою відмовлено у задоволенні заяви про відновлення строку на касаційне оскарження вироку,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2010 року ОСОБА_1 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 21 січня 2011 року вирок Луцького міськрайонного суду від 05 листопада 2010 року залишено без зміни.

02 липня 2012 року до Луцького міськрайонного суду захисником засудженого ОСОБА_1 -ОСОБА_2 було подано касаційну скаргу на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 січня 2011 року, а також письмове клопотання про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, в якому зазначив, що він був пропущений з поважних причин. В обгрунтування поважності останніх, захисник ОСОБА_2 посилається на те, що засуджений ОСОБА_1 під час перебування у Львівському слідчому ізоляторі УДД України з питань виконання покарань у Львівській області подавав працівникам даного ізолятора касаційну скаргу для подальшої її відправки адресату у строки передбачені законом, проте ця скарга, по невстановленим причинам, не була зареєстрована та направлена адресату за належністю.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 серпня 2012 року в задоволенні даного клопотання захиснику ОСОБА_2 було відмовлено.

Засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись з даною постановою суду, подав апеляцію, в якій просить скасувати постанову Луцького міськрайонного суду від 02 серпня 2012 року, відновити строк на касаційне оскарження й визнати його касаційну скаргу такою, що підлягає розгляду. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, а також не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в ході перевірки, яка проводилась прокуратурою Рівненської області було встановлено факт подачі засудженим ОСОБА_1 22.02.2011 року касаційної скарги працівнику Львівського слідчого ізолятора для подальшої її відправки адресату за належністю.

Заслухавши доповідача, який доповів суть постанови та доводи апеляції, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення останньої, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 КПК України касаційна скарга на вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, постановлену щодо цього вироку, може бути подана протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили. Цей строк, у разі подачі скарги з його пропуском, може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Відмовляючи захиснику ОСОБА_2 у відновленні строку на касаційне оскарження вироку місцевого суду та ухвали апеляційної інстанції, суд своє рішення мотивував фактично тим, що останній не надав достатніх доказів, які б підтверджуали своєчасне подання його підзахисним касаційної скарги через працівників СІЗО, зокрема не було надано копії касаційної скарги, яка подавалась ОСОБА_1 22.02.2011 року, а також тим, що проведеною у Львівському слідчому ізоляторі службовою перевіркою було встановлено, що в журналі реєстрації касаційних і апеляційних скарг громадян(інв.№572) та журналі обліку заяв і скарг громадян(інв.№1077) відсутні дані про подачу засудженим ОСОБА_1 будь яких заяв або скарг.

Однак, як вбачається із відповіді з прокуратури Рівненської області від 22.02.2012 року (т. 3 а.с. 181) в ході перевірки було встановлено, що 5 засуджених, які спільно з ОСОБА_1 перебували в одній камері у Львівському СІЗО, підтвердили факт подання останнім касаційної скарги для відправки за належністю через працівника даної установи.

Обгрунтування судом першої інстанції відмови в поновленні строку на касаційне оскарження тим, що захисник ОСОБА_2 уклав договір про надання ОСОБА_3 адвокатських послуг по даній кримінальній справі до постановлення вироку, і фактично не приймав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, а також не приєднанням до клопотання копії касаційної скарги ОСОБА_1 від 22.02.2011, на думку колегії суддів є безпідставним. Судом першої інстанції не було встановлено, що вищевказаний договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний, або останній вже відбуваючи покарання відмовився від послуг даного захисника.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що строк на касаційне оскарження вироку суду від 05.11.2010 року та ухвали апеляційного суду від 21.01.2011 року був пропущений з поважної причини, а тому цей строк слід відновити та визнати касаційну скаргу такою, що підлягає розгляду.

Керуючись ст. ст. 353, 365, 366, 386 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Постанову Луцького міськрайонного суду від 02 серпня 2012 року скасувати.

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити, відновити строк для касаційного оскарження вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2010 року та ухвали апеляційного суду Волинської області від 21 січня 2011 року.

Головуючий

Судді