АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2006 року м.Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої : Копаничук С.Г. Суддів: Матківської М.В., Глєбова І.К. При секретарі: Цехмістер О.В. За участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області на постанову Чечельницького районного суду від 13.06.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до УМВС України у Вінницькій області про зміну формулювання звільнення ,-
Встановила:
05.04.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УМВС України у Вінницькій області з позовом про зміну формулювання звільнення, посилаючись на те що 01.10.1988 року він був звільнений згідно наказу УВС у Вінницькій області НОМЕР_1. Він вважав ,що його звільнили з органів внутрішніх справ по вислузі років.20.092005 року він звернувся до пенсійного відділу УМВС України у Вінницькій області з проханням роз'яснити неперерахування йому пенсії і дізнався ,що його звільнено зі служби через службову невідповідність згідно наказу №НОМЕР_2Це позбавило його всіх надбавок до пенсії. Просить суд змінити формулювання причини звільнення, вказавши підставою звільнення вислугу років;зобов'язати провести перерахунок пенсії з 01.10.1988 року та здійснити виправлення в особовій і пенсійній справі.
Постановою Чечельницького районного суду від 13.06.2006 року позов задоволено.
Справа № 22ас-828 2006 р. Категорія: Рішення постановлено під головуванням Задорожного В.
Доповідач: Копаничук С.Г.
В апеляційній скарзі УМВС України у Вінницькій області просить зазначену постанову скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а по справі ухвалити нову постанову ,якою в задоволенні позову відмовити. Зазначив ,що суд в порушення ст.100 КАС України, незважаючи на їх клопотання ,не застосував норму про пропуск позивачем строку звернення до суду з цих питань;не здійснив належну оцінку доказів, зокрема , що в матеріалах особової справи є дані атестації з власноручним підписом позивача, які свідчать про факт обізнаності його з результатами як причини звільнення так і результатів атестації. Вказане рішення позивач протягом 17 років не оскаржував.
Заперечень з боку позивача на апеляційну скаргу не надійшло.
Постановляючи рішення по справі ,суд першої інстанції виходив з того ,що ОСОБА_1 був неправомірно звільнений з органів внутрішніх справ в зв*язку з службовою невідповідністю ,про яку дізнався лише в 2005 році .Доказів того ,що він проходив атестацію та знав про висновок атестаційної комісії ,як і про звільнення через службову невідповідність відповідач суду не надав. Тому суд задоволив позов.
Заслухавши доповідача, осіб ,що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, постанову суду та доводи скарги ,колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.159 КАС України повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст.ст. 11,71 КАС України розгляд справ здійснються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів та доведенні перед судом їх переконливості. Обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій чи рішень покладається на відповідача.
Суд повно і об'єктивно встановив обставини по справі ,перевірив їх доказами в порядку ст.86 КАС України та вірно встановив ,що позивач проходив службу у органах внутрішніх справ і був звільнений наказом НОМЕР_2, року. Разом з тим, згідно записів в його трудовій книжці він був звільнений наказом НОМЕР_1. Представник відповідача не зміг суду надати наказ про звільнення позивача зі служби за номером та датою, який значиться в його трудовій книжці та пояснити ,чому у цих наказах по особовому складу є розбіжності. Доказів того, що позивач не пройшов результати атестації, знав про них та про звільнення за службовою невідповідністю відповідач суду не надав.
З матеріалів оглянутої в судовому засіданні особової справи вбачається ,що за період служби ОСОБА_1 неодноразово проходив атестації і визнавався таким ,що відповідав займаній посаді, представлявся до нагород за службу , ніяких стягнень не отримував .Подання до звільнення у відставку містить текст, де дані про його службову невідповідність допечатані іншим друком ,що викликає сумнів у достовірності викладеного;атестація проводилась після подачі ОСОБА_1 рапорту про бажання вийти у відставку та в тому числі за період грудень 1988 року, коли позивач уже не звільнився зі служби. Позивач заперечує свою обізнаність з таким звільненням та результатами атестації ,пояснивши, що бланк розрахунку виготовлений так ,що підпис його на розрахунку йде по тексту раніше, ніж дані про звільнення ,а розписався він в розрахунку до того ,як були заповнені дані про його звільнення .Крім того ,в тексті атестації є вказівка про те ,що ОСОБА_1 подав рапорт з проханням про звільнення ,в той час ,як самого рапорта в матеріалах особової справи немає .
Суд правильно розцінив відсутність у позивача пропуску строку звернення до суду, оскільки будь-яких даних про його обізнаність з підставою звільнення у відставку відповідач не надав .Доводи скарги щодо цього не заслуговують на увагу.
Вірно оцінивши зазначені докази в порядку ст. 86 КАС України та приймаючи до уваги ,що відповідач не надав суду належних доказів протилежного, колегія суддів вважає, що суд правильно визначив правовідносини ,що склались, вірно встановив порушення відповідачем прав позивача при звільненні ,пов'язані з причиною його , зробив вірний висновок про необхідність їх поновлення
Підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 199,200,206 КАС України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області відхилити. Постанову Чечельницького районного суду від 13.06.2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути
оскаржена з цього часу на протязі одного місяця до Вищого адміністративного
суду України.