Справа №22ц-5064/2007 Головуючий в 1 інстанції - Ткаченко Н.Ю.
Категорія 19/21 Доповідач - Рудь В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2007 року колегія судців судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого - Рудь В.В.
суддів - Григорченко Е.І., Можелянської З.М.
при секретарі - Шило С. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18.12.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, -
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці про стягнення страхової виплати за моральну шкоду (а.с. 2-3).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що з 15.01.1974 року по 28.12.1996 року він працював на шахтах «Самарська», «Дніпровська», «Благодатна», «Тернівська» ВАТ «Павлогра-двугілля» та за час роботи захворів на професійні захворювання. На підставі чого, за висновком МСЕК від 16.01.2006 року йому встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 60% та визнано інвалідом 3 групи безстроково (а.с. 5). В зв'язку з чим, у відповідності до ст. ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», просив суд стягнути на його користь з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці страхову виплату за моральну шкоду у розмірі 75000 грн.
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18.12.2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, на його користь з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці стягнуто 30000 грн. страхової виплати за моральну шкоду, завдану в наслідок отримання професійного захворювання (а.с. 23-26).
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на відсутність медичного висновку щодо спричинення позивачу моральної шкоди та на зупинення дії в 2006 році Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині, що стосується відшкодування моральної шкоди (а.с. 27).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив факт отримання ОСОБА_1 професійних захворювань під час роботи з 15.01.1974 року по 28.12.1996 року він працював на шахтах «Самарська», «Дніпровська», «Благодатча», «Тернівська» ВАТ «Павлоградвугілля», в наслідок чого за висновком МСЕК від 16.01.2006 року його визнано інвалідом 3 групи та встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 6).
Однак, висновок суду про необхідність відшкодування моральної шкоди у зв'язку з отриманими позивачем професійними захворюваннями зроблено передчасно і без врахування положень ч.1 ст. 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. З цього виходить, що у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше до спірних правовідносин повинен застосовуватись закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Оскільки на момент встановлення висновком МСЕК від 16.01.2006 року втрати у ОСОБА_1 професійної працездатності вже діяв Закон України "Про державний бюджет на 2006 рік", п.27 ст. 77 якого дія абзацу 4 ст. 1 в частині відшкодування моральної шкоди, підпункту „е" п. 1 частини першої ст. 21, ч.3 ст. 28 та ч.3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" була призупинена, суд першої інстанції повинен був керуватись саме положеннями Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік".
Однак при винесені рішення суд, не врахував вказані норми Закону, а тому рішення суду першої інстанції з врахуванням викладеного, та ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає скасуванню як передчасно ухвалене на підставі ст. 309 ЦПК України, з постановою по справі нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці задовольнити.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18.12.2006 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка про стягнення страхової виплати за моральну шкоду.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.