АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2006 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого : Іващука В.А., суддів : Ковальчука О.В., Морозовського В.І., при секретарі: Шевчук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства ( далі - ТОВ ВТП ) "Техмедсервіс" про визнання наказу про переведення на 1/2 посади ІНФОРМАЦІЯ_1 недійсним, стягнення недоплаченої заробітної плати, моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 10 травня 2006 року,
встановила:
Позивачка звернулась в суд із зазначеним позовом 14 грудня 2005 року.
Вимоги обґрунтовувала тим, що з 2002 року працювала у відповідача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. В грудні 2004 року без її згоди і відому її перевели 1/2 ставки ІНФОРМАЦІЯ_1. До виходу у декретну відпустку продовжувала працювати повний робочий день, однак заробітна плата виплачувалась в половинному розмірі.
Позивачка протягом розгляду справи уточнювала вимоги. Просила поновити її на роботу на повну посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно наказу про її прийом на роботу та стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі з 1 грудня 2004 року по 12 квітня 2005 року і заборгованість за чергову відпустку. Просила також стягнути відшкодування збитків від інфляційних процесів та відшкодування за несвоєчасну виплату заробітної плати, а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 3000 грн. Вважаючи, що строк звернення до суду вона пропустила із поважних причин, просила поновити цей строк.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 10 травня 2006 року позов задоволено частково. З відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто 34 грн.53 коп. недоплаченої заробітної плати за вересень 2004 року та 01 грн. 92 коп. відпускних, а всього 36 грн.45 коп. В решті вимог відмовлено. З відповідача також стягнуто 7, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просила рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Справа №22 - 1845 2006 р. Категорія: 41 Головуючий у першій інстанції: Токар Л.В.
Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Іващук В.А.
У доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом безпідставно не взяті до уваги її доводи, що підпис в наказі НОМЕР_2 зроблений не нею, а іншою особою. Посилається на безпідставне відхилення судом її клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи цього підпису.
У доводах посилається, що висновок суду про те, що її було переведено на 1/2 ставки ІНФОРМАЦІЯ_1 з причини збитковості підприємства не відповідає дійсним обставинам справи. Зазначила, що протокол НОМЕР_3. був зроблений керівництвом підприємства з метою ухилення від належної сплати податків, тому з тих пір оплата проводилась частково по документам, а частково без відповідного оформлення. Фінансові порушення були виявлені та була порушена адміністративна справа. Судом не було зроблено належних висновків відповідно до оглянутої в суді адміністративної справи, що вплинуло на об'єктивність та законність рішення суду.
У доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом упереджено знехтувано наданими нею доказами щодо виплати їй заробітної плати виходячи із 0,5 ставки ІНФОРМАЦІЯ_1. Посилається, що висновок суду суперечить та не відповідає нарахуванням і отриманій нею зарплаті в сумах вказаних в ордерах.
Також посилається на безпідставність висновку суду щодо недоведеності нею факту завдання їй моральної шкоди, оскільки нею було надано суду лікарняні листи.
Представник відповідача заперечував доводи апеляційної скарги. Посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка наказом НОМЕР_4прийнята на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ ВТП «Техмедсервіс» з 03.09.2002 року. На даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.
В зв'язку із збитковістю підприємства, зборами засновників товариства (протокол №7 від 02.07.2004 року), було прийнято рішення про зміну в організації виробництва, зокрема зменшення витрат на оплату праці, де частину працівників вирішено перевести на 0,5 ставки.
Згідно наказу НОМЕР_2 частину працівників, в тому числі і ОСОБА_1 переведено на неповний робочий день 0,5 ставки - з 10.09.2004 року.
Позивачка з 10.09.2004 року протягом шести місяців працювала по 4 години в день, отримувала щомісячно заробітну плату, виходячи із 0,5 ставки ІНФОРМАЦІЯ_1. Останній було відомо про переведення її на неповний робочий день однак з цього приводу до адміністрації підприємства вона не зверталась.
Згідно штатного розкладу посадовий оклад позивачки (0,5 ставки) на 10.09.2004 року складав 118,50 грн., станом на 01.01.2005 року - 145 грн. Зазначену зарплату вона отримувала згідно касових ордерів з 25.10.2004 року по 26.04.2005 року.
Судом першої інстанції також встановлено недоплату по заробітній платі позивачці за вересень 2004 року в сумі 34 грн.53 коп. та при виплаті відпускних - 01 грн. 92 коп., які підлягають стягненню на користь позивачки.
Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції задовольнив позов частково, а в частині вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено за недоведеністю.
Переглянувши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, вірно установивши обставини справи, дійшов вірного висновку та підставно задовольнив позовні вимоги частково.
Відповідно ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно ч.З ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не ознайомлена із наказом про переведення її на 0,5 ставки ІНФОРМАЦІЯ_1 та, що підпис під цим наказом вона не ставила спростовуються матеріалами справи. Зокрема судом оглянуто наказ із яким ознайомлена позивачка про що свідчить її підпис.
Доводи позивачки про те, що вона заявляла клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи спростовуються матеріалами справи. Зокрема в протоколах попереднього судового засідання та судового засідання таких клопотань позивачки не відображено. Зазначені доводи позивачки не спростовують висновків суду.
Судом першої інстанції досліджувались докази про обставини доведення до відома позивачки наказу НОМЕР_2 згідно якого частину працівників, в тому числі і ОСОБА_1 переведено на неповний робочий день 0,5 ставки - з 10.09.2004 року. Висновки суду відповідають обставинам справи.
Наданий суду апеляційної інстанції висновок спеціаліста НОМЕР_1 від 26 липня 2006 року, згідно якого підпис від імені ОСОБА_2 в наказі НОМЕР_2 виконаний не самою ОСОБА_2, а іншою особою, не досліджувався судом першої інстанції, оскільки такий висновок був складений після ухвалення судового рішення. Тому доводи і докази позивачки не спростовують висновки суду.
Крім цього, висновки суду про переведення позивачки на неповний робочий день, на 0,5 ставки з 10 вересня 2004 року за її згодою, зроблені з урахуванням і інших доказів, крім її підпису про ознайомлення із вказаним вище наказом, зокрема поясненнями представника відповідача, свідків та іншими доказами, що є в матеріалах справи.
Колегія суддів бере до уваги і той факт, що позивачка маючи відповідну фахову підготовку ІНФОРМАЦІЯ_1 та працюючи у відповідача на такій посаді, дала згоду на переведення її на умови праці з неповним робочим днем на 0,5 ставки, оскільки тривалий час працювала з такими умовами праці та отримувала відповідну заробітну плату. В оскаржуваному рішенні вказано на таку обставину.
Не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставності висновку суду про недоведеність нею факту завданої моральної шкоди.
В судовому рішенні зазначено, що стосовно стягнення моральної шкоди вимоги позивачки є недоведеними. Такий висновок є обґрунтованим.
Відповідно правил ст.237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Виходячи із суті позовних вимог та судового рішення, позивачка не довела порушення своїх прав у незаконному переведенні її на 0,5 ставки ІНФОРМАЦІЯ_1 та судом відмовлено у цих основних вимогах та інших похідних вимогах. Позивачка доводила порушення своїх прав саме у цих вимогах.
Позивачкою не доведено, що розмір морального відшкодування має бути саме 3000 грн., а також, що встановлені судом порушення по недоплаті заробітної плати за вересень 2004 року в розмірі 34 грн. 53 коп. та недоплата відпускних в розмірі 01 грн. 92 коп., які суд задовольняючи частково позовні вимоги стягнув з відповідача, є такими, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку на підставі доказів досліджених у судовому засіданні.
Крім цього із матеріалів справи вбачається, що позивачка пропустила тримісячний строк звернення до суду, що визначений положеннями ст. 233 КЗпП України, що не зазначено в судовому рішенні, хоча позивачка щодо цих обставин давала відповідні пояснення в судовому засіданні.
Відповідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", з наступними його змінами, встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються
незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо місячний, чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Зважаючи, що суд першої інстанції вирішив спір по суті і дійшов висновку про відмову у позові в основних вимогах щодо визнання недійсним наказу про переведення на 1/2 посади та вимогах які витікають із цього, тому вказане процесуальне порушення не тягне зміни або скасування правильного по суті судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.
Рішення суду першої інстанції є правильним та справедливим і ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 10 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.