Україна
Апеляційний суд міста Києва
МСП - 03680, м. Київ - 680, площа Солом'янська, 2-а
Справа № 22 - 7666/2012 Головуючий у І інстанції Шевченко Т.М.
Доповідач - Корчевний Г.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого Корчевного Г.В.,
Суддів Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі Ушаковій Н.В.,
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Інтерсервіс» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2012 року в цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Інтерсервіс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Компанії «ТІ.І.І. Крісто ЛТД» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування майна, визнання права власності, визнання нечинним запису про обтяження та визнання нечинною та скасування заборони на відчуження квартири.
Заслухавши доповідь судді Корчевного Г.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2012 року в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Інтерсервіс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2. ОСОБА_3, Компанії «ТІ.І.І.Крісто ЛТД» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування майна, визнання права власності, визнання нечинним запису про обтяження та визнання нечинною та скасування заборони на відчуження квартири, відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Торговий дім «Інтерсервіс» подало апеляційну скаргу та просить суд апеляційної інстанції рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Пославшись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції було встановлено, що 17.03.2003 р. між Державною госпрозрахунковою організацією «Житло-інвест» Головного управління житлового забезпечення КМДА та ЗАТ «ТД «Інтерсервіс» був укладений інвестиційний договір на будівництво житлового будинку на АДРЕСА_2 (а.с. 45), за умовами якого об'єктом інвестиційної діяльності є проектування, будівництво та введення в експлуатацію вказаного житлового будинку.
11.11.2004 р. між ЗАТ «ТД «Інтерсервіс» та ОСОБА_1 був укладений інвестиційний договір № Т-20, об'єктом інвестування якого є квартира АДРЕСА_1 вартістю 1 138 731,98 грн., що в еквіваленті складає 214 600 умовних одиниць.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11.07.2006 р. (а.с. 15), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12.12.2007 р. (а.с. 18), відмовлено в задоволенні позову ЗАТ «ТД «Інтерсервіс» до ОСОБА_1 про розірвання інвестиційних договорів № Т-20 від 20.11.2004 р. та № Т-п/10-1 від 19.09.2005 р.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 до сплину кінцевого терміну розрахунку за договором, станом на 20.03.2006 р. повністю сплатила суму, обумовлену інвестиційним договором № Т-20 від 11.11.2004 р.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 30.09.2010 р. (а.с. 24) за ОСОБА_1 визнано право власності, зокрема на квартиру АДРЕСА_1
Згідно технічного паспорту (а.с. 41) зазначена квартира розташована на 8-му поверсі 18-ти поверхового будинку та складається з 4 кімнат житловою площею 98 кв.м, у тому числі: житлові кімнати - 30,3 кв.м., 24,6 кв.м, 22,8 кв.м та 20,3 кв.м, кухні площею 21,2 кв.м, санвузла - 3,8 кв.м, коридорів - 14,5 та 3 кв.м, також гардеробної - 8,6 кв.м.
16.10.2010 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 02.11.2010 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу зазначеної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с. 80)
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.12.2010 р. (а.с. 29) у зв'язку з нововиявленими обставинами було скасовано рішення Апеляційного суду м. Києва від 30.09.2010 р.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23.06.2011 р. позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 залишені без розгляду.
В грудні 2011 року ПАТ «ТД «Інтерсервіс» звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Компанії «ТІ.І.І. Крісто ЛТД» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування майна, визнання права власності, визнання нечинним запису про обтяження та визнання нечинною та скасування заборони на відчуження квартири, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання за інвестиційним договором № Т-20 у зв'язку з чим на час введення у експлуатацію будинку 31.12.2008 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість у сумі 166656, 34 грн.
Суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «ТД «Інтерсервіс» вірно керувався нормами матеріального та процесуального закону, а саме ст. ст. 321, 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов'язання за інвестиційним договором № Т-20 від 11.11.2004 р., колегія суду не приймає до уваги, так як це спростовується рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11.07.2006 p., яким встановлено, що ОСОБА_1 до сплину кінцевого терміну розрахунку за договором, станом на 20.03.2006 р. повністю сплатила суму, обумовлену інвестиційним договором № Т- 20 від 11.11.2004 р.
Доводи представника апелянта відносно того, що згідно технічного паспорту (а.с. 41) площа спірної квартири збільшилась на 3,5 кв.м., колегія суду не приймає до уваги, так як це спростовується наступними доказами згідно інвестиційного договору № Т-20 від 11.11.2004 р. загальна площа складає - 148,00 кв.м., житлова площа - 101,59 кв.м., а згідно технічного паспорту загальна площа складає - 151,5 кв.м., житлова площа - 98,00 кв.м., тобто виходячи з цього різниця 3,5 кв.м. утворилась за рахунок зменшення житлової площі та збільшення загальної площі за рахунок житлової площі в квартирі АДРЕСА_1.
Також, представник ПрАТ «ТД «Інтерсервіс» посилається на ст. 392 ЦК України, за якою власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» за рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.
Представник ПрАТ «ТД «Інвестсервіс» свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 не отримав, стороною жодного із договорів купівлі-продажу квартири не був, тому це майно не може бути передане власнику в порядку настання запільних наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України, оскільки ПрАТ «ТД «Інтерсервіс» не був стороною оспорюваного договору. Майно може бути повернуто за позовом власника про витребування майна на підставі ст. ст. 387, 388 України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених цими статтями, тому що вони встановлюють спеціальні правила для захисту такого права. Це випливає з того, що оскільки добросовісне набуття відповідно до ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно набувається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати, то наслідком угоди, вчиненої з таким порушенням, є не двостороння реституція, а. повернення майна з незаконного володіння, якщо для цього є передбачені законом підстави.
Крім того посилання представника апелянта, що на момент розгляду справи ОСОБА_1 не мала права на відчуження спірної квартири, оскільки таке право відпало в неї на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 23.06.2011 року про залишення без розгляду позовних вимог в частині визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, колегія суду не приймає до уваги, так як це спростовується матеріалами справи, а саме договором купівлі-продажу квартири від 16.10.2010 року укладеного між представником ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та ОСОБА_2, згідно якого документом, що підтверджує право власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру є рішення Апеляційного суду м. Києва від 30.09.2010 року, зареєстроване в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 05.10.2010 року, реєстраційний № 31673189, номер запису 45854 в книзі 603-209. Витяг про державну реєстрацію прав № 27536023 від 05.10.2010р. (а.с. 166-168)
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має прав: витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстеп заволоділа ним.
Згідно з частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Таким чином право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник (чи особа, яка має речове право на майно) і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.
Інші доводи апеляційної скарги висновків в рішенні суду не спростовують та містяться лише на формальних міркуваннях.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Тому колегія суду вважає, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2012 року обґрунтоване та законне і скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Інтерсервіс» - відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Україна
Апеляційний суд міста Києва
МСП - 03680, м. Київ - 680, площа Солом'янська, 2-а
Справа № 22 - 7666/2012 Головуючий у І інстанції Шевченко Т.М.
Доповідач - Корчевний Г.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого Корчевного Г.В.,
Суддів Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі Ушаковій Н.В.,
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Інтерсервіс» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2012 року в цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Інтерсервіс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Компанії «ТІ.І.І. Крісто ЛТД» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування майна, визнання права власності, визнання нечинним запису про обтяження та визнання нечинною та скасування заборони на відчуження квартири.
Заслухавши доповідь судді Корчевного Г.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 312-315 ЦПК України, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Інтерсервіс» - відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: