АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 22-ц/2690/11176/2012 Головуючий у 1 інстанції: Волкова С.Я.
Доповідач: Шебуєва В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,
при секретарі Шпируку О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» про поділ подружнього майна,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2012 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» (далі - ПАТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД») про поділ подружнього майна.
Визнано недійсними: угоду про заміну сторони у зобов'язанні за договором комісії №К-19-Ф-12ПЛВ від 21 грудня 2006 року та угоду про заміну сторони у зобов'язанні за договором комісії №К-31-Ф-12ПЛВ від 17 квітня 2007 року, укладені 11 листопада 2011 року між ПАТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД», ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Поділено спільне майно подружжя, визнавши право власності ОСОБА_3 на:
земельну ділянку, площею 0,1224 га, розташовану у АДРЕСА_1,
гараж №246, площею 23,1 кв. м., розташований у багатобоксовому гаражі по АДРЕСА_2,
майнові права згідно договору комісії №К-30-Ф-12ПЛВ від 17 квітня 2007 року на Ѕ частину кв.76 (будівельний номер), загальною площею 141,03 кв. м., що знаходиться на 17-му поверсі секції «А2», будинку за адресою: АДРЕСА_3,
майнові права згідно договору комісії №К-31-Ф-12ПЛВ від 17 квітня 2007 року на кв. 67 (будівельний номер), загальною площею 102,74 кв. м., що знаходиться на 16-му поверсі секції «А2», будинку за адресою: АДРЕСА_3,
кв.АДРЕСА_4, загальною площею 104,40 кв. м.,
кв.АДРЕСА_5, загальною площею 106,70 кв. м.,
Визнано право власності ОСОБА_2 на:
земельну ділянку, площею 0,1224 га, розташовану у АДРЕСА_6,
майнові права згідно договору комісії №К-19-Ф-12ПЛВ від 21 грудня 2006 року на кв. 78 (будівельний номер), загальною площею 122,56 кв. м., що знаходиться на 24-му поверсі секції «Б2», будинку за адресою: АДРЕСА_3,
кв. АДРЕСА_7, загальною площею 181,9 кв. м.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 133295,86 грн. коштів, що становлять різницю вартості майна, що підлягає поділу, 1 927,30 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове. Посилається на те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. На думку апелянта, ухвалюючи рішення, суд помилково виходив з ціни спірного майна, яка була визначена позивачкою, оскільки все нерухоме майно набувалось відповідно до договорів із визначеною ціною, яка підтверджується платіжними дорученнями. Суд позбавив його можливості надати експертний висновок щодо визначення вартості такого майна. Звертає увагу суду на те, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 лютого 2012 року встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_2 в період з жовтня 2005 року до 26 червня 2010 року. За час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та у шлюбі з ОСОБА_4 ОСОБА_2 було набуто: земельну ділянку площею 0,1224 га, розташовану у АДРЕСА_1, вартістю 400 000 грн., земельну ділянку, площею 0,1224 га, розташовану у АДРЕСА_6, вартістю 400 000 грн., майнові права згідно договору комісії №К-19-Ф-12ПЛВ від 21 грудня 2006 року на кв. 78 (будівельний номер), загальною площею 122,56 кв. м., що знаходиться на 24-му поверсі секції «Б2», будинку за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 2043796,80 грн., майнові права згідно договору комісії №К-31-Ф-12ПЛВ від 17 квітня 2007 року на кв. 67 (будівельний номер), загальною площею 102,74 кв. м., що знаходиться на 16-му поверсі секції «А2», будинку за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 1 675 013,59 грн., квартиру АДРЕСА_7, загальною площею 181,9 кв. м., вартістю 956 078 грн., квартиру АДРЕСА_8, загальною площею 104,40 кв. м., вартістю 901 047,83 грн., квартиру АДРЕСА_9, загальною площею 106,70 кв. м., вартістю 989 942,80 грн. Тому вказане майно згідно положень ст. ст. 60, 63, 69, 70 СК України не підлягає поділу з позивачкою ОСОБА_3
В апеляційній інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
ОСОБА_3 та її представник просять відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість..
В судове засідання відповідачка ОСОБА_4 та представник ПАТ «Позняки-Жил-Буд» не з'явилися, повідомлені належним чином про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07 червня 1985 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано (а. с. 11 т. 2).
ОСОБА_3 порушила питання про визнання недійсними угоду про заміну сторони у зобов'язанні за договором комісії №К-19-Ф-12ПЛВ від 21 грудня 2006 року та угоду про заміну сторони у зобов'язанні за договором комісії №К-31-Ф-12ПЛВ від 17 квітня 2007 року, укладені 11 листопада 2011 року між ПАТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі ст. ст. 60, 68 СК України, ч. 4 ст. 369 ЦК України, а також про поділ спільного майна: земельної ділянки, площею 0,1224 га, розташованої у АДРЕСА_1; гаражу №246, площею 23,1 кв. м., розташованого у багатобоксовому гаражі по АДРЕСА_2; майнових прав згідно договору комісії №К-30-Ф-12ПЛВ від 17 квітня 2007 року на Ѕ частину кв.76 (будівельний номер), загальною площею 141,03 кв. м., що знаходиться на 17-му поверсі секції «А2», будинку за адресою: АДРЕСА_3; майнових прав згідно договору комісії №К-31-Ф-12ПЛВ від 17 квітня 2007 року на кв. 67 (будівельний номер), загальною площею 102,74 кв. м., що знаходиться на 16-му поверсі секції «А2», будинку за адресою: АДРЕСА_3; квартири АДРЕСА_4, загальною площею 104,40 кв. м.; квартири АДРЕСА_9, загальною площею 106,70 кв. м., земельної ділянки, площею 0,1224 га, розташованої у АДРЕСА_6, майнових прав згідно договору комісії №К-19-Ф-12ПЛВ від 21 грудня 2006 року на кв. 78 (будівельний номер), загальною площею 122,56 кв. м., що знаходиться на 24-му поверсі секції «Б2», будинку за адресою: АДРЕСА_3; квартири АДРЕСА_7, загальною площею 181,9 кв. м.
Визнаючи недійсними угоду про заміну сторони у зобов'язанні за договором комісії №К-19-Ф-12ПЛВ від 21 грудня 2006 року та угоду про заміну сторони у зобов'язанні за договором комісії №К-31-Ф-12ПЛВ від 17 квітня 2007 року, які були укладені 11 листопада 2011 року між ПАТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД», ОСОБА_2 та ОСОБА_4, суд правильно виходив з положень ст. ст. 60, 61, 68 СК України, ч. 4 ст. 369 ЦК України та дійшов вірного висновку про задоволення позову ОСОБА_3 в цій частині.
Ухвалюючи рішення в частині полу майна між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, суд виходив з положень ст. ст. 70, 71 СК України та того, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову ОСОБА_3 посилаючись на те, що спірне майно було придбано ним за час спільного проживання з ОСОБА_4, а тому поділу не підлягає.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 лютого 2012 року, яким встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 з ОСОБА_4 без шлюбу з жовтня 2005 року по 26 червня 2010 року (а. с. 9 т. 2).
Проте, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 липня 2012 року зазначене рішення суду було скасовано, заяву ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю залишено без розгляду.
Таким чином, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 лютого 2012 року не має преюдиційного значення згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як було встановлено судом, спірне майно було придбано за час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а отже є їх спільною сумісною власністю.
Крім того, відповідно до положень ст. 74 СК України, спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, якщо вони проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, може бути визнано майно набуте ними за час спільного проживання лише у разі, якщо жоден з них не перебуває в іншому шлюбі. Відтак, посилання апелянта на те, що спірне майно не підлягає поділу з ОСОБА_3, оскільки було придбане ним під час проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 не ґрунтуються на Законі.
Вимоги про визнання за ОСОБА_2 права особистої власності на спірне майно вже було предметом судового розгляду. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2011 року було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 (а. с. 70-73 т. 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно зі ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи.
Суд першої інстанції при поділі майна, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2, виходив з дійсної його вартості на час розгляду справи, визначеної позивачкою (а. с. 215).
Відповідач ОСОБА_2 вартість спірного майна, визначену позивачкою не оспорював. Питання про призначення відповідної експертизи перед судом не порушував.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на неправильне визначення судом ціни майна, що підлягає поділу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді