АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Станкевича В.А.
суддів - Варикаші О.Д.
- Бабія А.П.
при секретарі - Соколенко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 жовтня 2011 року, -
встановила:
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представник позивача посилалася на те, що на підставі кредитно-заставного договору № ОD23АЕ000091067 від 10 червня 2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Приватбанк», який на теперішній час змінив назву на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2, банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 23 465,17 доларів США, строком до 7 червня 2013 року, із сплатою 17.04% річних за користування кредитними коштами. Крім тою між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки, згідно з яким поручитель ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання відповідати по зобов'язанням позичальника, які виникають із умов кредитно-заставного договору № ОD23АЕ000091067 від 10 червня 2008 року.
Умови зазначеного кредитно-заставного договору позивачем виконані, проте відповідачка ОСОБА_2 не виконує умови кредитно-заставного договору, а саме своєчасно не повертає кредитні кошти і відсотки за користування кредитними коштами.
На теперішній час заборгованість за зазначеним кредитним договором складає 19 781,42 доларів США, що еквівалентно 157 568,90 грн.
Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором № ОD23АЕ000091067 від 10 червня 2008 року в розмірі 157 568,90 грн. та витрати пов'язані із зверненням до суду.
___________________________________
Головуючий у першій інстанції Салтан Л.В. Справа №22-ц/1590/774/2012
Доповідач - Станкевич В.А. Категорія: ЦП 27
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала.
Відповідачі в судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти його задоволення, однак письмового заперечення та письмових доказів на підтвердження своїх заперечень не надали.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 04 жовтня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений в повному обсязі.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № ОD23АЕ000091067 від 10 червня 2008 року в розмірі 157 568,90 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч п'ятсот шістдесят вісім гривень 90 коп.).
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у вигляді держмита в розмірі 1 575,69 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять гривень 69 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120.00 грн. (сто двадцять гривень 00 коп.).
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити в позовних вимогах позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», який на теперішній час змінив назву на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитно-заставний договір № ОD23АЕ000091067про надання останній кредиту на суму 23 465,17 доларів С1ІІА, строком до 7 червня 2013 року, із сплатою 17.04% річних за користування кредитними коштами.
Позивач повністю і у встановлений строк виконав зобов'язання за даним договором.
Відповідачка ОСОБА_2 в порушення цих вимог, не виконала умови кредитно-заставного договору та графіку погашення кредиту та процентів, тобто своєчасно не повернула позивачу кредитні кошти і не сплатила відсотки за користування кредитними коштами, в зв'язку з чим виникла заборгованість.
На час розгляду у суді першої інстанції заборгованість ОСОБА_2 перед ЗАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № ОD23АЕ000091067 від 10 червня 2008 року складає 19 781,42 доларів США, що еквівалентно 157 568.90 грн.
Також судом встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, згідно з яким поручитель ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання відповідати по зобов'язанням позичальника, які виникають із умов кредитно-заставного договору № ОD23АЕ000091067 від 10 червня 2008 року.
Викладене підтверджується поясненнями представника позивача, копією кредитно- заставного договору № ОD23АЕ000091067 від 10 червня 2008 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, копіями договору поруки, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 та розрахунком заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно вимогам ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст.203 ЦК України .
Згідно положенням ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити нормам Цивільного кодексу, актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 627 ЦК України встановлено принцип свободи договору, згідно якому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначеності умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім цього, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, відступити від положень цих актів і врегулювати свої відносини на власний розсуд, і не можуть відступити від положень цих актів, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень цих актів відносин між сторонами.
Таким чином, позивач на момент його укладення договору не заперечував свого вільного волевиявлення та своєї вільної згоди щодо всіх умов даного Кредитного договору.
На підстав викладеного суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що оспорюванні умови договору не суперечать Цивільному Кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконанням ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржника.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язань, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Ч. 4 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
З кредитного договору вбачається, що відповідачка не виконує зобов'язань за кредитним договором № ОD23АЕ000091067 від 10 червня 2008 року.
Поручитель не звільняється від свого обов'язку відповідати як солідарний боржник за зобов'язаннями кредитора.
При таких даних суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позовні вимоги ЗАТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню.
Однак суд першої інстанції стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № ОD23АЕ000091067 від 10 червня 2008 року в розмірі 157 568,90 грн.
Між тим в суді апеляційній інстанції стало відомо, що в суму заборгованості за вказаним кредитним договором позивач також включив і суму страхового відшкодування в розмірі 12 271, 91 грн.
З змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач з вимогами про відшкодування суми страхових витрат не звертався.
Більш того з матеріалів справи видно, що в 2009 році коли ПАТ КБ «ПриватБанк» сплатив суму страхового платежу, як за новий автомобіль, останній вже був пошкоджений і банку це було відомо.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
При таких даних колегія суддів вважає необхідним рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 жовтня 2011 року в частині розміру стягнення заборгованості за кредитним договором змінити зменшивши суму стягнення на суму страхового відшкодування.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 жовтня 2011 року по справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині розміру стягнення заборгованості за кредитним договором змінити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № ОD23АЕ000091067 від 10 червня 2008 року в розмірі 145 296,99 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.А. Станкевич
Судді: О.Д. Варикаша
А.П.Бабій