ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"15" липня 2008 р. Справа № А8/306-08
За позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.
Київ
до відповідача Виробничого приватного підприємства „Меблева фабрика „Модерн”, с. Шкарівка, Білоцерківський район
про стягнення 38 566,00грн.,
Суддя Чорна Л.В.
Представники:
від позивача: Суворова І.О. –довір. №06-265/507 від 30.05.2008р. - представник;
від відповідача: не з‘явився.
Суть спору:
Стягується 37 626грн. 00коп. адміністративно-господарські санкції за порушення ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, 940грн. 00коп. пені та судові витрати.
Відповідач позов не оспорив, в судове засідання не з‘явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомленням ними про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи.
Позов задоволенню не підлягає.
судом встановлено:
Обґрунтовуючи позов позивач посилається на невиконання відповідачем нормативу встановленого ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” у 2007р., оскільки у відповідача 6 робочих місця не зайнятих інвалідами. .
Таким чином, за 6 робочих місць, призначених для працевлаштування інваліда і не зайнятих інвалідами, відповідач мав самостійно до 15.04.2008р. сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 37 626грн. 00коп. та 940грн. 00коп. пені за 76 днів відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, якою затверджене Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення № 314), підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, щорічно подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів, визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів, створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Згідно з п. 3 Положення № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Пунктом 2 Положення № 314 передбачено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування. Зі змісту даної норми виливає, що на звичайному робочому місці може працювати інвалід, однак таке місце має бути атестоване на відповідність вимогам щодо робочого місця інваліда. Згідно п. 4.2. Колективного договору, адміністрація зобов‘язується здійснювати аналіз стану і прогнозування трудових ресурсів на підприємстві, а також створювати робочі місця для інвалідів та проводити атестацію таких робочих місць по посадах, що зазначені в додатку №6 до даного колективного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до ч. 8 ст. 19 зазначеного Закону, відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ч. 10 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем щомісячно подавались звіти форми –3ПН до центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, копії звітів в матеріалах справи.
Обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх працевлаштувати, зазначене знайшло своє відображення у інформаційний лист „Про доповнення Інформаційного лист Вищого господарського суду України від 25.02.2004р. №01-8/345 „Про практику Верховного суду України у справа зі спорів за участю Фонду України соціального захисту інвалідів” від 13.04.2005р. №01-8/660.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин позовні вимоги не обґрунтовані, матеріалами справи не доведені, задоволенню не підлягають.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 158, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
В позові відмовити.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Чорна Л. В.