ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

04 липня 2006 р.

№ 31/209

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України “Укрвійськбуд”, м. Київ (далі – ДП “Укрвійськбуд”)

на рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2006

зі справи № 31/209

за позовом ДП “Укрвійськбуд”

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми “Мет-інвест”, м. Київ (далі –ТОВ “Мет-інвест”)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товарної біржі “Українська інвестиційна” в особі філії “Київська торгова палата”, м. Київ (далі –Біржа)

про визнання правочинів недійсними.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ДП “Укрвійськбуд” звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсними біржових угод купівлі-продажу нерухомих об’єктів від 17.08.2005 № 03-05/12, № 04-05/12, № 05-05/12, № 06-05/12, № 07-05/12, № 08-05/12, № 09-05/12, № 10-05/12, № 11-05/21, № 12-05/12, № 13-05/12, № 14-05/12, № 15-05/12, № 16-05/12, № 17-05/12, № 18-05/12, № 19-05/12, № 20-05/12, № 21-05/12 та № 22-05/12 з підстав, передбачених Цивільним кодексом України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2006 (суддя Качан Н.І.) у задоволенні позову відмовлено. Назване рішення з посиланням на приписи статей 203, 215, 655-658, 691, 692 Цивільного кодексу України мотивовано відповідністю оспорюваних договорів вимогам цивільного законодавства, у той час коли неналежне виконання сторонами своїх договірних зобов’язань не тягне за собою недійсності укладеного правочину.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДП “Укрвійськбуд” просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення по суті спору. Скаргу мотивовано тим, що суттєве порушення відповідачем умов спірних біржових угод шляхом несвоєчасної оплати придбаного товару призвело до завдання збитків кредиторам ДП “Укрвійськбуд”, що є підставою для визнання таких договорів недійсними відповідно до частини 11 статті 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Перевіривши на підставі встановлених судом першої інстанції обставин справи правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим господарським судом у справі встановлено:

- в ході продажу майна у процедурі санації ДП “Укрвійськбуд” за біржовими угодами купівлі-продажу від 17.08.2005 № 03-05/12, № 04-05/12, № 05-05/12, № 06-05/12, № 07-05/12, № 08-05/12, № 09-05/12, № 10-05/12, № 11-05/21, № 12-05/12, № 13-05/12, № 14-05/12, № 15-05/12, № 16-05/12, № 17-05/12, № 18-05/12, № 19-05/12, № 20-05/12, № 21-05/12 та № 22-05/12 було реалізовано нерухоме майно позивача;

- з метою додержання вимоги щодо нотаріального посвідчення угод про відчуження нерухомості сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу від 18.08.2005, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І.;

- від імені продавця оспорювані угоди було підписано повноважною особою –Горячевим Сергієм Юрійовичем, якого було призначено керуючим санацією згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2005 у справі № 24/612-б;

- на порушення пунктів 4 зазначених договорів, за якими відповідач зобов’язався сплатити ціну договорів протягом 30 календарних днів після реєстрації цих правочинів на біржі (тобто до 16.09.2005), ТОВ “Мет-інвест” перерахувало грошові кошти в рахунок оплати названих угод лише 02.02.2006;

- позивач, у свою чергу, не виконав своєчасно зобов’язання з передачі відчужених за названими договорами приміщень відповідачеві;

- оспорювані договори відповідають вимогам чинного законодавства.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних біржових угод.

Місцевим господарським судом з достатньою повнотою встановлено обставини, що входять до предмету доказування зі справи, та цим обставинам дано правильну юридичну оцінку, за якою відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до яких належить, зокрема, відповідність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається із з’ясованих господарським судом під час розгляду даної справи фактичних даних, сторонами було дотримано передбачені законом умови чинності правочину.

За загальними умовами виконання зобов’язання, визначеними у статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 названого Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ж зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, чинним законодавством України не передбачено такої підстави недійсності правочину, як неналежне виконання сторонами умов договору.

Посилання скаржника на частину 11 статті 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” як на підставу для визнання оспорюваних договорів недійсними є необґрунтованими.

Зазначеною нормою Закону передбачено, що угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо, зокрема, угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки.

Однак в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані на підтвердження того, що ТОВ “Мет-інвест” є заінтересованою особою стосовно боржника в розумінні статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. До того ж, предметом даного позову є визнання спірних угод недійсними саме з підстав їх невідповідності цивільному законодавству України.

За таких обставин оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2006 зі справи № 31/209 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України “Укрвійськбуд” –без задоволення.

Суддя

В.Селіваненко

Суддя Суддя

І. Бенедисюк В. Джунь