Судове рішення #2600516
3/19-38

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ


 РІШЕННЯ  

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   


"06" серпня 2008 р.

Справа № 3/19-38.


за позовом відкритого акціонерного товариства „Ковельнафтопродукт”, м. Ковель          

до відповідача: Ковельського міськрайонного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України            у Волинській області, м. Ковель            

про стягнення 25829 грн. 24 коп. заборгованості, пені та процентів річних


                                                                                                 Голова господарського суду Волинської області

                                                                                                 Кравчук В.О.


за участю представників сторін:

від позивача: Макарук І.В. –юрисконсульт (дов. від 12.05.2008р.)

від відповідача: Рижко Г.М. –провідний спеціаліст фінансового сектору (доручення в матеріалах справи)


Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін було роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 ГПК України учасникам судового процесу було роз’яснено їх права та обов’язки. Заяв                   та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.


Суть спору: відкрите акціонерне товариство „Ковельнафтопродукт” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Ковельського міськрайонного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області 25829,24 грн., в тому числі 20549,45 грн. заборгованості по оплаті відпущених у відповідності до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу товарів №001/69-05 від 01.01.2005р. товарно-матеріальних цінностей (нафтопродуктів), 3596,17 грн. пені, нарахованої                       за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та прострочку здійснення належних розрахунків (за період з 01.08.2007р. по 27.06.2008р.), а також 1683,62 грн. трьох процентів річних, нарахованих за весь період прострочки платежів у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача пред’явлені до відповідача позовні вимоги підтримав             та просить суд задовольнити останні в повному об’ємі.

Після завершення судового розгляду справи на адресу суду від позивача рекомендованою кореспонденцією надійшла заява за №223 від 31.07.2008р. в котрій ВАТ „Ковельнафтопродукт” керуючись ст. 22 ГПК України зменшує пред’явлені до відповідача позовні вимоги в частині стягнення суми пені               та просить суд згідно з уточненим розрахунком стягнути з Ковельського МРВ УМВС України у Волинській області на користь товариства пеню в сумі 2254,25 грн., нараховану за період з 24.01.2008р. по 24.07.2008р.  

Відповідач у відзиві від 05.08.2008р. №7/2377 на позовну заяву та представник останнього                           в судовому засіданні суму основної заборгованості 20549,45 грн. визнали в повному об’ємі зазначивши при цьому, що причиною несвоєчасних розрахунків з позивачем стало важке фінансове становище Ковельського МВ УМВС України у Волинській області, неналежне бюджетне фінансування останнього. Посилаючись            на те, що установа фінансується з державного бюджету і кошторисом на утримання Ковельського МВ               на 2008 рік по КЕКВ-1139 „інші видатки” не передбачені, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та процентів річних позивачу відмовити.

Дослідивши матеріали справи, а також додатково представлені суду документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-


ВСТАНОВИВ:

01 січня 2005 року між відкритим акціонерним товариством „Ковельнафтопродукт”, м. Ковель                 та Ковельським міськрайонним відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, м. Ковель було укладено договір купівлі-продажу товарів за №001/69-05 у відповідності до котрого ВАТ „Ковельнафтопродукт” було взято на себе зобов’язання щодо відпуску відповідачу товарно-матеріальних цінностей (нафтопродуктів) в обумовленому між сторонами асортименті та кількості.

На виконання умов зазначеного договору позивачем впродовж липня-грудня місяців 2005 року було відпущено Ковельському МРВ УМВС України у Волинській області нафтопродуктів в асортименті                     на загальну суму 23851,45 грн., в тому числі згідно видаткової накладної №КН-0006901 від 31.07.2005р.              на суму 5670,90 грн., видаткової накладної №КН-0008327 від 10.08.2005р. на суму 2573,25 грн., видаткової накладної №КН-0008328 від 31.08.2005р. на суму 3458,50 грн., видаткової накладної №КН-0009405                   від 30.09.2005р. на суму 4336,30 грн., видаткової накладної №КН-0010543 від 31.10.2005р. на суму                148,05 грн., видаткової накладної №КН-0011676 від 30.11.2005р. на суму 4506,45 грн., видаткової накладної №КН-0012765 від 30.12.2005р. на суму 3158 грн.

Відпуск відкритим акціонерним товариством „Ковельнафтопродукт” паливно-мастильних матеріалів Ковельському МРВ УМВС України у Волинській області у визначеному обсязі, а також одержання останнім пального від позивача підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями                                та представленими додатково в судовому засіданні представником товариства оригіналами зазначених видаткових накладних, а також довіреностями серії ЯИЖ №011731 від 01.07.2005р., №011735                             від 01.08.2005р., №011738 від 31.08.2005р., №011737 від 10.08.2005р., №011750 від 31.10.2005р., серії             ЯЛО №387006 від 29.11.2005р., виписаних Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області                  для отримання товарно-матеріальних цінностей на ім’я Костючика Олександра Михайловича та Шульги Миколи Євстахійовича (а.с. 10-21, 38).

Згідно п.п. 5.1, 5.2 договору купівлі-продажу №001/69-05 від 01.01.2005р. відповідач зобов’язувався проводити оплату вартості поставлених позивачем товарно-матеріальних цінностей в українській національній валюті –гривнях, шляхом безготівкових розрахунків платіжними дорученнями на протязі трьох календарних днів з моменту отримання товару.

Проте, відповідач взяті на себе згідно договору купівлі-продажу №001/69-05 від 01.01.2005р. зобов’язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущеного останнім товару (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав. Останнім було проведено з позивачем розрахунків лише на суму 3302 грн. шляхом її перерахування ВАТ „Ковельнафтопродукт” платіжними дорученнями №984 від 16.12.2005р. на суму 386 грн., №1012 від 27.12.2005р. на суму 1012 грн., №1016              від 28.12.2005р. на суму 1336 грн.

У зв’язку з викладеним на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді заборгованість Ковельського МРВ УМВС України у Волинській області перед ВАТ „Ковельнафтопродукт” склала 20549,45 грн.

Сума заборгованості була визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву та підтверджена останнім шляхом проведення з позивачем звірки взаємних розрахунків і підписанням відповідного акту звірки від 28.07.2008р. (а.с. 39).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом,                     але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір купівлі-продажу товарів предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем                        на виконання його умов відповідачу товарно-матеріальних цінностей, отримання їх Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд прийшов до висновку про підставність пред’явленого позивачем до відповідача позову щодо стягнення суми основної заборгованості 20549,45 грн.

Крім того, відповідачу у відповідності до п. 7.2 договору №001/69-05 від 01.01.2005р., Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті відпущених паливно-мастильних матеріалів було нараховано пеню, котра у відповідності до представленого господарському суду розрахунку за період з 01.08.2007р. по 27.06.2008р.  склала 3596,17 грн. Згідно уточнених у відповідності до заяви №223 від 31.07.2008р. позовних вимог                   та розрахунків розмір нарахованої відповідачу пені склав 2254,25 грн. (за період з 24.01.2008р.                           по 24.07.2008р.)  

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення суми пені суд вважає, що останні не підлягають                   до задоволення. Викладене пов’язане з тим, що у відповідності до ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно статей 256, 258 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на викладене, враховуючи обставини зобов’язального характеру, котрі виникли між сторонами в даному спорі, позивач за невиконання відповідачем господарського зобов’язання                             та непроведення установлені строки та порядку розрахунків за відпущені паливно-мастильні матеріали,                  у відповідності до зазначених положень законодавства та договору купівлі-продажу товарів за №001/69-05 від 01.01.2005р. був наділений права нарахувати відповідачеві пеню у період з серпня, вересня, жовтня, листопада, грудня місяців 2005 року, січня місяця 2006 року (в залежності від періоду відпуску пального) відповідно по лютий, березень, квітень, травень, червень, липень місяці 2006 року та звернутись в суд                  з таким позовом впродовж року з моменту нарахування штрафних санкцій.

В даному випадку позивачем в порушення положень законодавства здійснено нарахування відповідачеві пені за період з 01.08.2007р. по 27.06.2008р. (за основним позовом) та у період з 24.01.2008р. по 24.07.2008р. згідно заяви про уточнення позовних вимог №223 від 31.07.2008р., що є необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється                              від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, відповідачу відповідно                                    до ст. 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочки платежів було нараховано 1683,62 грн. суми процентів річних.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення суми процентів річних, суд вважає, що останні підставні, проценти нараховані у відповідності та з дотриманням положень чинного законодавства, а відтак підлягають до стягнення з відповідача в повному об’ємі.

Разом з тим, враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов’язані                     з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок Ковельського МРВ УМВС України у Волинській області пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 256, 258, 509, 526, 527, 530, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:


1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Ковельського міськрайонного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (м. Ковель, вул. Незалежності, 119, код ЄДРПОУ 08670473) на користь відкритого акціонерного товариства „Ковельнафтопродукт” (м. Ковель, вул. Луцька, 21, код ЄДРПОУ 03482531) 20549,45 грн. заборгованості та 1683,62 грн. процентів річних, а всього 22233,07 грн., 222,34 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 101,57 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення суми пені відмовити.



Голова господарського суду

          Волинської області                                                                                                        В.О. Кравчук

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація