Справа № 22-2665- 2006 p.                          Головуючий у 1 інстанції - Попова Н.І.

Категорія 19,21                                     Доповідач Суровицька Л.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„10" жовтня 2006 року

Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської

області в складі: Головуючої судді - Авраменко Т.М.

Суддів - Кіселика С.А.

Суровицької Л.В. При секретарі: Напрюшкіній О.І. За участю позивача , відповідача ОСОБА_2, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої спричиненням тілесних ушкоджень.

Посилався на те, що 27 червня 2001 року відповідачі безпричинно побили його, внаслідок чого йому були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень перебував з 16 липня по 30 вересня 2001 року на стаціонарному лікуванні, а потім ще три місяці на амбулаторному лікуванні. Діями відповідачів йому заподіяно матеріальну шкоду, яка полягає у витратах на придбання медикаментів та моральну шкоду, яка полягала у моральних стражданнях у зв'язку з фізичним болем, переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Просив суд стягнути з відповідачів солідарно на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 344 грн. 64 коп., на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Ухвалою суду від 26 квітня 2006 року у зв'язку зі смертю позивача до участі у справі залучено правонаступника - ОСОБА_1(а.с.30).

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду від 31 липня 2006 року позов задоволено частково.

З ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди 71 грн.10 коп., а також на користь держави мито в сумі по 25 грн.50 коп. з кожної.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи , судом безпідставно відмовлено в стягненні суми 273 грн. 54 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 просила задовольнити апеляційну скаргу, а відповідач ОСОБА_2 просила її відхилити.

Колегія суддів перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, оскільки ухвалене судом першої інстанції рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано, а доводи апеляційної скарги не є істотними (стаття 308 ЦПК України).

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулювались ст. 440 ЦК України в редакції 1963 року, відповідно до якої шкода, заподіяна особі або майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, в повному обсязі. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

З відмовного матеріалу № НОМЕР_1 щодо завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та постанов Знам'янського міськрайонного суду від 10 листопада 2003 року про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 27 червня 2001 року завдали ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості (а.с.4-5,18-19).

Тому висновок суду про те, що вони повинні нести відповідальність щодо відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, є правильним.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вимог про відшкодування матеріальної шкоди, позивач надав виписку із історії хвороби, згідно якої він перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Знам'янської лікарні в період з 16 липня по 31 серпня 2001 року та епікриз (а.с.7-8), накладні та рахунки на оплату медикаментів (а.с.10-14).

Суд правильно прийняв до уваги, як належні докази накладні від 16 липня 2001 року (а.с. 10-11), довідку про витрати на рентген обстеження (а.с. 12), всього на суму 71 грн. 10 коп.

Решта, наданих позивачем рахунків на підтвердження придбання медикаментів від 11 лютого 2003 року, 12 лютого 2003 року, квитанцію про сплату 70 грн. від 7 лютого 2002 року (а.с. 12, 13, 14) не є доказами того, що вказані витрати пов'язані з лікуванням тілесних ушкоджень, які мали місце в 2001 році. З цих підстав суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні стягнення суми 273 грн.54 коп. і прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди.

Правонаступником потерпілого ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_1 В ході судових засідань в суді першої інстанції позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди не збільшувала.

Суд повно і всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи сторін, зібраним доказам дав належну оцінку.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у рішенні.

Керуючись ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.