Справа № 22-а\1б74           Головуючий  в  суді   першої   інстанції Шелепа А.А.

Категорія   44                Доповідач     Косигіна  Л.М.

УХВАЛА

Іменем України

12 жовтня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючої    Косигіної Л.М.

суддів        Жигановської О.С., Омельчука М.І.

при секретарі  Нечипоренко І.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу  за   позовом  ОСОБА_1  до виконавчого  комітету  Житомирської  міської  ради,  Головного управління містобудування та архітектури Житомирської міської ради,  ОСОБА_2  про  усунення  перешкод  у користуванні    власністю,    визнання    незаконним    рішення міськвиконкому, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від  22 червня 2006 року, -

встановив :

В січні 2005 року ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом, в якому просила:

визнати незаконним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради НОМЕР_1 в частині надання дозволу приватному підприємцю ОСОБА_2 на розміщення кіоску НОМЕР_2;

зобов'язати відповідача ОСОБА_2 прибрати даний кіоск; стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду по 2000 грн. з кожного та судові витрати в солідарному порядку.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1. 02 квітня 2004 року на прибудинковій території в місці, яке використовувалось для сушки білизни та дитячих ігор, на відстані 10 метрів від вікон її квартири, приватний підприємець ОСОБА_2 встановив металевий кіоск і облаштував в ньому майстерню по ремонту взуття. Шум з майстерні, постійна присутність клієнтів у безпосередній близькості до вікон квартири порушують спокій позивачки і завдають їй моральної шкоди.

Правовою підставою свого позову ОСОБА_1 зазначила ст. 48 Закону України "Про власність".

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 червня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповноту їх з'ясування.

Скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1. На підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради НОМЕР_1 приватний підприємець ОСОБА_2 розмістив за адресою АДРЕСА_2 кіоск для ремонту взуття. Даний кіоск знаходиться на відстані 10 м від зовнішньої стіни будинку позивачки.

Правовою підставою заявленого позову ОСОБА_1 зазначила ст. 48 Закону України "Про власність". Позивачка не надала суду доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, на якій знаходиться кіоск, має статус прибудинкової території в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 42 Земельного кодексу України та Положенням про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету України по житлово-комунальному . господарству, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Фонду державного майна України від 05 квітня 1996 року №31/30/53/396 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України НОМЕР_2.

З листа Житомирської міської ради за НОМЕР_3 вбачається, що на момент прийняття міськрадою рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на встановлення кіоску, право власності або користування спірною земельною ділянкою будь - якою юридичною або фізичною особою не було використано, кіоск розміщено на землях запасу міста, розподіл прибудинкової території не проводився \а.с. 133\.

Оскільки позивачка не є власником або користувачем земельної ділянки, на якій розташований кіоск, ст.152 Земельного кодексу в даному випадку не може бути застосована до даних правовідносин.

ОСОБА_1 також не надала доказів щодо порушення відповідачем ОСОБА_2. Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення". Згідно п. 29 ДБН 79-92 нормативна відстань від такого об'єкту як кіоск до жилого будинку має становити не менше 7 метрів. З листа головного державного санітарного лікаря м. Житомира за НОМЕР_4 вбачається, що фактична відстань кіоску до будинку АДРЕСА_2 становить 16 м., до будинку АДРЕСА_3, до будинків АДРЕСА_4 - 13 метрів \а.с. 114\. Отже санітарні вимоги відповідачем дотримані.

Враховуючи наведене є безпідставними посилання позивачки на те, що таке розміщення кіоску порушує її спокій і завдає моральної шкоди. ОСОБА_1 не довела суду, що наявні у неї захворювання якимось чином пов'язані з розташуванням кіоску.

Отже, позивачка не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог - а саме, що відповідачами порушені  права, свободи чи інтереси \ч. 1 ст. З ЦПК України\, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позову ОСОБА_1

Доводи апелянта про відсутність у ОСОБА_2 необхідних правовстановлюючих документів на встановлення та використання кіоску на спірній земельній ділянці не мають правового значення для вирішення даного спору, так як не впливають на права позивачки. В разі доведеності таких обставин до ОСОБА_2 можуть бути застосовані заходи впливу уповноваженими на те державними органами в передбаченому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Залишити без змін рішення Богунського районного суду м. Житомира від  22 червня 2006 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.