06.11.2012 № 212/11232/2012
2/232/1071/12
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06.11.2012 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі : головуючого судді Овсюк Є.М.
при секретарі Олійник І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання прав власності на частку в спільній частковій власності на квартиру, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання прав власності на частку в спільній частковій власності на квартиру.
Позивач позов мотивував тим, що в 1968 році він на свою сім'ю в кількості 4-х чоловік отримав трикімнатну квартиру загальною жилою площею 45 м.кв. в будинку по АДРЕСА_1. Після розлучення з першою дружиною позивач в 1987 році зареєстрував шлюб з громадянкою ОСОБА_2, яка стала проживати у його квартирі. В 1999 році їх шлюб з ОСОБА_2 був розірваний. В зв'язку з тим, що квартира не була приватизована, відповідачка в 2000 р. приватизувала частину його квартири (1 кімната), та набула права власності згідно свідоцтва на право власності на житло від 02.11. 2000р. на 39/100 квартири. Загальна площа приватизованої. ОСОБА_2 частини квартири становить 23,8 квадратних метрів. Позивачу належить на праві власності інша частина квартири в кількості 2-х кімнат, загальною площею 37,2 м.кв., жилою площею 27,3 м.кв., його частка в даній квартирі становить 61/100 згідно свідоцтва на право власності на житло від 28.12.2000р. Тобто квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності. В лютому місяці 2001р. відповідачка незаконно заволоділа належним позивачу майном в зв'язку з чим проти неї була порушена кримінальна справа з ст. 190 ч. 1 КК України прокуратурою Ленінського району м. Вінниці, яка розслідується Ленінсь ким РВВ МУ УМВС України у Вінницькій області. 14 лютого 2001р. відповідачка виписалась з квартири та переїхала жити на постійне проживання у м. Черкаси, де проживала за адресою АДРЕСА_2. З моменту приватизації кімнати в спірній квартирі, тобто з 2000р. відповідачка в ній не проживала, не оплачувала комунальні послуги, послуги теплопостачання,
водопостачання, утримання будинку. В зв'язку з цим виникла заборгованість по
оплаті вказаних послуг. Таким чином, на протязі більше 10-ти років позивач добросовісно володіє чужим май ном і продовжує відкрито та безперервно володіти вказаним нерухомим майном, оп лачую всі необхідні платежі відносно утримання цієї квартири. Наведене змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивач та адвокат ОСОБА_3 дали пояснення аналогічні викладеним в позові, позовні вимоги підтримали та просили суд позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча про розгляд справи повідомллась завчасно та належним чином, про що свідчить оголошення в газеті «Вінниччина». Відповідно до ст. 169 п.4 ЦПК України, суд вважає за можливе та необхідне розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки в справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін. Суд, вирішив провести заочний розгляд справи.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідо ореду № 0843 від 06.08.1968 року ОСОБА_1 на сім'ю в кількості 4-х чоловік було отримано трикімнатну квартиру загальною жилою площею 45 м.кв. в будинку по Хмельницькому шосе, 137, кв.12. На даний час номер будинку НОМЕР_1.
Після розлучення з першою дружиною позивач 22.12. 1987 році зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, актовий запис № 12 у Вінницькому міському відділі РАГС, а 21.06.1999 року шлюб їх було розірвано, актовий запис № 780.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 02.11.2000 року ОСОБА_2 належить на праві часткової власності 39/100 частини квартири АДРЕСА_1.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 28.12.2000 року ОСОБА_1 належить на праві часткової власності 61/100 частини квартири АДРЕСА_1.
В судовому засіданні було встановлено, що з моменту приватизації кімнати в спірній квартирі, тобто з 2000р. відповідачка в ній не проживала, не оплачувала комунальні послуги, послуги теплопостачання, водопостачання, утримання будинку. В зв'язку з цим виникла заборгованість по оплаті вказаних послуг, які повній мірі сплати позивач, що підтверджується довідкою від 10.07.2012 року видано МКП ЖЕК -6.
Які слідує з акту від 20.02.2011 року складеного працівниками МКП ЖЕК -6, які встановили, що ОСОБА_2 з лютого 2001 року в квартирі АДРЕСА_1 не проживає, місце її знаходження невідоме.
Згідно ст. 150, 151 ЖК України громадяни які мають у приватній власності жи лий будинок чи квартиру зобов'язані проводити за свій рахунок поточний капітальний ремонти, утримувати в порядку придомову територію.
Згідно ст. 360 ЦК України влас ник майна, який має долю в праві сумісної часткової власності зобов'язаний приймати участь в затратах по управлінню, утриманню та зберіганню загального майна, сплачу вати обов'язкові платежі, а також нести відповідальність по всім зобов'язанням, пов'я заним з цим майном.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито та безперервно володіти нерухомим майном протягом 10-ти років набуває права власності на це майно. Право власності на нерухоме майно за набувальною давністю набувається за рішенням суду.
Згідно п.8 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що правила ст. 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном почалось за 3 роки до набуття чинності цивільного кодексу України (набув чинності з 01.01.2004р). Тобто правило ст. 344 Цивільного кодексу України починають свою дію з 01 січня 2001р.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право користуватись, розпоряджатись, володіти майном.
Згідно з ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Стаття 16 ЦК встановлює, що одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів особи є визнання права.
Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 на протязі більше 10 років добросовісно володіє 39/100 частини квартири АДРЕСА_1, продовжує відкрито та безперервно володіти майном, оплачує всі необхідні платежі щодо утримання вищевказаного нерухомого майна,вважає, що він набуває права власності на це майно, що передбачено чинним законодавством, тому позов підлягає задоволенню, так як є підставним та обґрунтованим.
Враховуючи те, що позивач був звільнений від сплати судового збору при пред'явленні даного позову суд вважає, що витрати слід стягнути з відповідача.
Крім того, як слідує з матеріалів справи, а саме квитанції про оплату правової допомоги позивач поніс витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн. та на оголошення в газеті «Вінниччина» в розмірі 120 грн., а тому дані витрати на підставі ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 319, 321, 328, 344, 360 ЦК України, ст. 60, 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України,
В И Р І Ш И В:
Визнати за ОСОБА_1 в порядку набувальної давності право власності на частку в розмірі 39/100 в квартирі АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2.
Припинити право власності ОСОБА_2 на 39/100 частки в квартирі АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн. та на оголошення в газеті «Вінниччина»в розмірі 120 грн., а також на користь держави судовий збір в розмірі 214,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом 10 днів з дня його проголошення не була подана апеляційна скарга.
СУДДЯ: