ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.07.2008  року                                                            Справа № 11/84

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Баннової Т.М.

суддів                                                   Єжової С.С.

                                                      Парамонової Т.Ф.

за присутністю секретаря

судового засідання                              Міхальчук О.А.

та за участю

представників сторін:

від позивача                                          Попов Є.В., дов. від 01.01.2008 № б/н  

від відповідача                               Сєріков С.М., дов. від 03.01.2008 № 16  

розглянув у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                       Приватного підприємства

                                                     „ХімпостачальникАвто”, м. Сєвєродонецьк

                                                     Луганської області

на рішення

господарського суду                    Луганської області

від                                                  09.06.2008

у справі                                        № 11/84  (суддя –Москаленко М.О.)

за позовом                                   Приватного підприємства „Хімпостачальник”,                

                                                     м. Сєвєродонецьк Луганської області

до  відповідача                                   Приватного підприємства

                                                     „ХімпостачальникАвто”, м. Сєвєродонецьк

                                                     Луганської області

про                                                   стягнення 15219 грн. 34 коп.

За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів, що призначена розпорядженнями першого заступника  голови суду від 04.07.2008 та від 28.07.2008

ВСТАНОВИВ:

         Позивач, приватне підприємство „Хімпостачальник” (далі –ПП „Хімпостачальник”), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з приватного підприємства „ХімпостачальникАвто” (далі –ПП „ХімпостачальникАвто”) 15219 грн. 34 коп., що складається з суми 12270 грн. 96 коп. за фактичне користування власністю позивача та з суми 2948 грн. 38 коп. за комунальні платежі.

         Рішенням місцевого господарського суду від 09.06.2008 стягнуто з  ПП „ХімпостачальникАвто” на користь ПП „Хімпостачальник” неустойку у сумі 10328 грн. 06 коп., витрати по сплаті держмита у сумі 103 грн. 28 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 80 грн. 08 коп. У частині стягнення суми комунальних платежів у задоволенні позову відмовлено.

         Мотивоване дане рішення наявністю правових підстав, що ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах закону, для стягнення з відповідача законної неустойки, розмір якої за розрахунком суду складає 10328 грн. 06 коп. за період з 25.03.2007 по 02.07.2007, положеннями ст.ст. 547, 549, 785 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, постановами Вищого господарського суду України від 19.07.2007 у справі № 20/226/06 та від 25.07.2007 у справі № 6/115, умовами укладеного сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 04.04.2006 № 34.

         За висновком суду, за своєю правовою природою заявлена до стягнення сума є неустойкою у розумінні ст. 785 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається у позовній заяві. Також судом зазначено, що неустойка, передбачена ст. 785 Цивільного кодексу України, не є видом забезпечення зобов’язань наймача в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України.          

         Відмова в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача сум комунальних платежів за час прострочення повернення орендованого приміщення у сумі 2948 грн. 38 коп. обґрунтована тим, що угодою сторін, а також жодним нормативним актом, не передбачено стягнення вказаних витрат після закінчення строку дії договору. Вказані витрати, за висновком суду, за своєю правовою природою не є неустойкою, яка передбачена ст. 785 Цивільного кодексу України та на яку посилається позивач.

         Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. За заявою від 29.07.2008 представник скаржника просить провадження у справі припинити.

         В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, на положення ч. 2 ст. 782, ст. 785  Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 35, ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Луганської області від 25.01.2008 у справі № 11/622.

          За твердженням скаржника, суд першої інстанції, самостійно перекваліфікувавши заборгованість, що виникла у зв’язку з несвоєчасним поверненням відповідачем орендованого майна, в неустойку, вийшов за межі позовних вимог, чим порушив п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

         У підтвердження доводів про неповне з’ясування судом обставин справи скаржник зазначає, зокрема,  про  невитребування місцевим господарським судом оригіналу акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 02.07.2007 та з посиланням на рішення господарського суду Луганської області від 25.01.2008 у справі № 11/622 стверджує про неможливість визначити вказаний акт належним доказом факту передачі орендованого приміщення відповідачем позивачеві у зв’язку з наявністю в ньому суперечливих відомостей. За доводами  відповідача, є неприпустимим з точки зору процесуального права, а саме ч. 2 ст. 35 Господарського кодексу України, прийняття судом різних (прямо протилежних) висновків щодо однієї і тієї ж самої обставини. За викладеним, скаржник вважає недоведеним дату передачі приміщення саме 02.07.2007.

         Також апелянт з врахуванням вимог ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України посилається на ненадання позивачем суду доказів користування наймачем річчю після закінчення дії договору, що, на його думку, робить неможливим застосування судом до відповідача санкції, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

         Позивач доводи заявника скарги оспорює, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.   

         Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

         Як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов’язку по поверненню нерухомого майна, що було передано відповідачеві в оренду за актом приймання-передачі на підставі укладеного сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 04.04.2006 № 34 (далі –договір).

         Укладено договір на строк до 04.03.2007 (п. 4.1 договору). Відповідно до п. 2.2.6 договору орендар (відповідач) повинен повернути орендоване приміщення у двадцятиденний термін після закінчення строку договору, якщо відсутні угоди про продовження строку дії договору або у разі його дострокового розірвання.

         Угоди про продовження строку дії договору або його розірвання сторонами не укладалися, судове рішення про припинення договору відсутнє. За твердженням позивача, повернено відповідачем нежитлове приміщення за актом від 02.07.2007. Прийняття судом першої інстанції вказаного акту доказом дати повернення відповідачем орендованого приміщення судова колегія вважає обґрунтованим, враховуючи, що будь-які матеріали на спростування вказаної позивачем дати повернення майна відповідачем не надані.

         Посилання відповідача на рішення місцевого господарського суду від 25.01.2008 у справі № 11/622, за мотивувальною частиною якого судом зазначено про те, що вказаний акт від 02.07.2007 не може бути належним доказом за наявністю в цьому акті суперечливих відомостей, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки оцінка судом акту не є преюдицією в розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, на яку також посилається скаржник. Докази іншої дати повернення майна та доводів щодо недоведеності факту користування ним спірним приміщенням відповідачем відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надані.

         Згідно позовної заяви позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості саме на підставі ст. 785 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено сплату неустойки за час прострочення повернення речі.

         Викладене підтверджено також розрахунком позивача заявлених до стягнення сум, який здійснений у розмірі подвійної плати за користування відповідачем орендованим приміщенням, що відповідає положенням ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України. Розрахунок позивача відповідачем не оспорений, контррозрахунок суми плати за користування ним приміщенням не наданий.

         Отже, висновок суду першої інстанції стосовно того, що заявлена до стягнення з відповідача грошова сума є неустойкою, відповідає змісту позовної заяви позивача, його розрахунку та положенням ст. 785 Цивільного кодексу України, тому твердження скаржника про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, не може бути прийнято до уваги. Відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог у частині стягнення суми комунальних платежів відповідає умовам договору сторін, фактичним обставинам справи та є обґрунтованою.

         Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції за рішенням, що оскаржується.

         На підставі викладеного підстав для скасування рішення не вбачається.

         Вимоги скаржника за апеляційною скаргою стосовно припинення провадження у справі не ґрунтуються на положеннях ст. 103 Господарського процесуального кодексу України щодо повноважень апеляційної інстанції та не відповідають фактичним обставинам справи.

         Судові витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

         Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

         1. Апеляційну скаргу приватного підприємства „ХімпостачальникАвто” на рішення господарського суду Луганської області від 09.06.2008 по справі № 11/84 залишити без задоволення.

         2. Рішення господарського суду Луганської області від 09.06.2008 по справі № 11/84 залишити без змін.

         Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  Т.М.Баннова

Суддя                                                                      С.С.Єжова

          Суддя                                                                      Т.Ф.Парамонова