Справа № 22 ц/1542                             Головуючий в суді 1 інстанції: Білоусенко І.В.

Категорія 27                                               Доповідач: Павицька Т.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2006 року апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого Ракаловича В.М.

суддів: Павицької Т.М., Невмержицької Т.І.

при секретарі Калинець Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення та відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та його розподіл за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Овруцького районного суду Житомирської області   від 26 травня 2006 року, -

встановив:

В жовтні 2004 року ОСОБА_1 пред'явила до суду позов до періодично проживав в цьому будинку. З травня 2004 року ОСОБА_2, зловживаючи спиртними напоями вчиняє сварки, тим самим перешкоджає їй в користуванні житловим приміщенням. Посилаючись на Закон України "Про власність" та ст.ст. 150,157 ЖК України, просила усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням та виселити з нього відповідача.

В листопаді 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати спільною сумісною власністю його та ОСОБА_1 жилий будинок, АДРЕСА_1 та розділити його. Зазначав, що з січня 1987 року по травень 2004 року з ОСОБА_1 перебував у фактичних шлюбних відносинах. В період цих відносин разом придбали спірний будинок на її ім'я. Проводили його ремонт, придбали разом інше майно, а тому просив визнати спірний будинок спільною сумісною власністю і розділити його та спільно нажите майно.

В травні 2005 року ОСОБА_1 змінила позовні вимоги і просила зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди в користуванні підсобними приміщеннями в домоволодінні, АДРЕСА_1, а саме літньою кухнею, якою відповідач з січня 2005 року без її, позивача, згоди став користуватися. Крім того вважала, що такими діями ОСОБА_2 їй заподіяна і моральна шкода, на відшкодування якої просила стягнути з останнього 1000 грн..

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 26 травня 2006 року в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2  просить скасувати рішення суду в частині відмови йому в задоволенні позову і ухвали в цій частині нове рішення - про задоволення позову. Посилається на те, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. На думку апелянта, судом при постановлені рішення не враховані пояснення його та свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Крім того, судом також не враховано висновок експерта про наявність двох варіантів розподілу будинку.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає з наступних підстав.

Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови від 04 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок» роз'яснив, що право власності на жилий будинок виникає, коли будівництво велось подружжям у період шлюбу - жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи, що брали участь у будівництві жилого будинку /його купівлі/ не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати лише відшкодування своїх затрат на будівництво або купівлю будинку, якщо допомогу забудовнику /покупцю/ вони надавали не безоплатно.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі договору купівлі-продажу від 02 серпня 1989 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить жилий будинок в АДРЕСА_1  Договір купівлі - продажу у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався.

Відмовляючи в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2, суд обгрунтовано виходив з того, що відповідач за згодою позивачки періодично в період з 1987 року по 2004 рік проживав у будинку, надавав їй допомогу в ремонті будинку та будівлі господарських приміщень на протязі 2000-2003 pp. за відсутності між ними угоди про створення спільної власності  на це майно.

При цьому суд встановив, що одночасно, у той же період відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, у них народилося четверо дітей, на яких він за рішенням суду сплачує аліменти. Крім того відповідач постійно зареєстрований в квартирі, в якій проживає жінка з дітьми та сплачую квартирну плату.

Тобто  ОСОБА_2  не довів, що він був членом сім'ї ОСОБА_1 і набув право на спірне майно.

Судом першої інстанції досліджені обставини справи повно, зібраним доказам дана належна оцінка.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  відхилити.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 26 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.