02.11.2012

№ 232/369/2012

2/232/1618/12

Рішення

Іменем України

(заочне)

02.11.2012 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до проектно -вишукувального інституту «Вінницяагропроект»про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суду з позовом до проектно -вишукувального інституту «Вінницяагропроект»про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позов мотивовано тим, що позивач працювала у ПВІ «Вінницяагропроект»з 11.11.2003 року по 05.06.2012 року на різних посадах. Наказом №32-к від 05.06.2012 року вона була звільнена з займаної посади за скороченням штату згідно ст. 40 п.1 КЗпП України.

Всупереч діючого трудового законодавства на момент звільнення позивача у підприємства виникла заборгованість перед нею по заробітній платі, яка відповідно до довідки від 12.06.2012 року №106/01-1 становить 3850,07 грн.

Оскільки до даного часу відповідач не розрахувався з позивачем повністю, вона змушена звертатися в суд з даним позовом та просити стягнути з ПВІ «Вінницяагропроект»на її користь заборгованість по вихідній допомозі та компенсації за невикористану відпустку в сумі 3850 грн. 07 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 150 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала аргументуючи їх мотивами, викладеними в позові.

Представники відповідача в судове засідання не зявився по невідомим суду причинам, про день, час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, в зв'язку з чим за згодою позивача судом ухвалено провести заочний розгляд справи.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем ПВІ «Вінницяагропроект»з 11.11.2003 року по 05.06.2012 року, працюючи на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.4-5).

Наказом №32-к від 05.06.2012 року ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади за скороченням штату згідно ст. 40 п.1 КЗпП України. В наказі про звільнення зазначено, виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку із розрахунку 24 календарних днів за робочий період з 11.11.2008 року по 05.06.2012 року (а.с.9).

Як зазначає позивач, в день звільнення із нею не проведено остаточного розрахунку, що суперечить вимогам ст. 116 КЗпП України, в якій зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення.

Відповідно до довідки від 12.06.2012 року №106/01-1 ОСОБА_1 згідно наказу №32-к від 05.06.2012 року «Про скорочення», підлягають до виплати кошти в сумі 3850,07 грн., дані кошти будуть виплачені підприємством при наявності коштів на розрахунковому рахунку (а.с.7).

Згідно ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

У постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року про практику застосування судами законодавства про оплату праці зазначено, що судам, розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а у відповідності до ч.3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь -які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із положення ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки позивачем повністю доведено обставини, викладені в позовній заяві, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу. Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що понесенні позивачем судові витрати у вигляді оплати правової допомоги в розмірі 150 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки такі витрати підтверджуються квитанцією №219 від 11.10.2012 року про оплату правової допомоги по оформленню позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі статті 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню також судові витрати на користь держави у виді судового збору в розмірі 214,60 грн.

Враховуючи викладене, згідно постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року про практику застосування судами законодавства про оплату праці, ст. ст. 40, 83, 116 КЗпП України, та керуючись, ст.ст.10, 57, 60, 84, 88, 208-209, 212-218, 224-227 ЦПК України, суд -

Вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з проектно - вишукувального інституту «Вінницяагропроект»на користь ОСОБА_1 заборгованість по вихідній допомозі та компенсації за невикористану відпустку в сумі 3850 гривень 07 копійок, а також витрати на правову допомогу в розмірі 150 гривень.

Стягнути з проектно -вишукувального інституту «Вінницяагропроект»в дохід держави судовий збір в розмірі 214,60 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: