СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №543/3151/12 2/543/1101/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 року м. Селидово

Селидівський міський суд Донецької області у складі

головуючий суддя Жарова Ю.І.

при секретарі Костенко К.О.

за участю представника відповідача Красильнікової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «шахта ім..Д.С. Коротченко»,за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Селидове Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я унаслідок професійного захворювання,

В С Т А Н О В И В:

10 липня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «шахта ім..Д.С. Коротченко»про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я унаслідок професійного захворювання, в якому зазначив, що починаючі з 1973 року я працював на підприємствах вугільної промисловості зі шкідливими та небезпечними умовами праці. У тому числі ГРОВ по ремонту гірничих виробітках на шахті ВП «імені Д.С.Коротченко».

Внаслідок роботи на підприємствах вугільної промисловості зі шкідливими та небезпечними умовами праці він отримав професійне захворювання, а саме хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології . За результатами розслідування 14 липня 2006 року підприємством було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання, пов'язаний з виробництвом за формою П-4. Він був змушений тривалий час проходити курс лікування. Після проходження курсу лікування рішенням МСЕК йому вперше було встановлено 30 % втрати професійної працездатності. Втрата працездатності була визначена йому висновком МСЕК як безстрокова.

У зв'язку з хронічним професійним захворюванням було порушено його нормальні життєві зв'язки, він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. В нього постійно виникають труднощі у зв'язку з фізичним болем, втомою. Перебуваючи на лікування він не міг вести повноцінний образ життя. Відчував фізичні страждання, фізичну біль, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху та поганому сні на фоні больових відчуттів. Все це постійно негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному стані.

Йому встановлено професійне захворювання, що справило втрату працездатності та порушено дихальну систему легенів, відчуває постійний головний біль, має задишку , немає повноцінного сну. Все це заподіяло йому моральну шкоду.

Вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду заподіяну ушкодженням здоров»я у розмірі 10000 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду заподіяну ушкодженням здоров»я внаслідок професійної втрати працездатності встановленої висновком МСЕК серії ДОН-04 № 287503 від 30.08.2006 року у розмірі 10000 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Позивач в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з»явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином. Надала заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, на позовних вимогах позивача наполягає в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з»явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином. Раніше в судовому засіданні поясняла, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що згідно Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди розглядаються, якщо право на її відшкодування передбачено нормами Конституції України, та випливає з його положень, а також у випадках передбачених законодавством.

Згідно ст.9 Закону України «Про охорону праці»прийнятого 14 листопада 1992 року № 2694-7 «Відшкодування шкоди заподіяної працівнику внаслідок пошкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань».

Згідно ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які заподіяли втрату працездатності»№ 1105-14 прийнятого 23 вересня 1999 року - «Моральна шкода спричинена умовами виробництва відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Сума страхової виплати майнової (немайнової) шкоди визначається у судовому порядку».

У п.7 Статуту Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, затвердженого Постановою Правління цього Фонду, вказано, що одним з основних напрямків діяльності Фонду є відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам.

Згідно ч.4 ст. 2 Цивільно процесуального кодексу України - «закон який встановлює нові обов"язки, відміняє aбo звужує права, які належать учасникам цивільного процесу, або обмежує їх використання не має зворотної дії в часі».

Вважає, що в нашому випадку, діє Закон України «Про затальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»№ 1105-14 прийнятого 23 вересня 1999 року та відповідачем по справі повинен бути Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Третя особа -представник ФССНВВ та ПЗ в м.Селидове Донецької області в судовому засіданні заперечував проти позову та пояснив що, відповідно до ст.119 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування морально шкоди (немайнової шкоди) має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зазначено «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних наслідків, заподіяних фізичній особі. Відповідно до діючого законодавства моральна шкода може заключатися, зокрема; у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, у настанні інших негативних наслідків».

Вважає, що позивач повинен надати докази про моральні переживання в зв'язку з ушкодженням здоров»я, про порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, дані про порушення стосунків з оточуючими людьми, дані про настання інших негативних наслідків.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов»язковому з'ясуванню підлягає, зокрема, наявність такої шкоди, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, у якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду і з чого він при цьому виходить.

Документи, на які посилається позивач, а саме-довідка МСЕК та акт про розслідування професійного захворювання, є документами, що підтверджують тільки факт професійного захворювання і встановлення в зв'язку з цим стійкої професійної працездатності і ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди.

Відділення вважає, що посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди, безпідставними.

Просив суд відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника відповідача третьої особи, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Приписами статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_2 тривалий час працював на умовах трудового договору на підприємствах вугільної промисловості, а саме: ВП шахта ім..Д.С. Коротченко».

На підприємстві вугільної промисловості позивач працював у особливо шкідливих і небезпечних умовах та під час виконання своїх трудових обов'язків отримав професійне захворювання -хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології другої стадії, про що свідчить акт розслідування хронічного професійного захворювання від 10 червня 2006 року комісією ВП «шахта ім..Д.С. Коротченко».

Згідно висновку лікарсько-експертної комісії № 2065 від 30.06.2006 р. при обстежені ОСОБА_2 встановлено діагноз: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології другої стадії помірна течія. Емфізема легенів. Легенева недостатність першо-другої міри - захворювання професійне, встановлено первинно. Протипоказана робота в підземних умовах, у контакті з пилом, токсичними газами, токсичними речовинами, важка фізична праця. Підлягає напряму на проф. МСЕК. Відповідальною в розвитку профзахворювання рахувати професію гірника по ремонту гірських вироботок.

Рішенням МСЕК від 30.08.2006 року ОСОБА_2 встановлена 3 група інвалідності та 45% втрати професійної працездатності безстроково у зв»язку з професійним захворюванням. Показано санітарне, медикоментозне лікування. Протипоказана праця у підземних умовах з пилом, токсичними газами, важка фізична праця.

Приписами статті 153 Кодексу законів про працю України та статті 13 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці»визначено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Визначення моральної шкоди міститься у положеннях статті 23 ЦК України, у якій зазначено, що моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень статей 153, 171 Кодексу законів про працю України та статті 22 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці»забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на всіх підприємствах, в установах, організаціях покладається на власника або уповноважений ним орган.

Роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об'єднанням профспілок.

На виконання вимог закону постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництвах» затверджено відповідний Порядок НПАОП 0.00-6.02-04 (далі - Порядок), яким визначена процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності.

Пунктами 42, 46, 51 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, передбачено, що з'ясування обставин і причин нещасного випадку, встановлення кола осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, складання акта розслідування нещасного випадку форми Н-5, а також акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форми Н-1, належить до компетенції спеціальної комісії.

Отже, порядок установлення факту професійного захворювання на виробництві визначено законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 визнано, що зазначеними законодавчими змінами право цієї категорії громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Обґрунтовуючи вимоги про наявність факту спричинення та розміру компенсації моральної шкоди, позивач у судовому засіданні зазначив, що в результаті отримання професійного захворювання у зв'язку з погіршенням стану здоров'я його звільнено з роботи. Він визнаний інвалідом третьої групи і частково (30%) втратив професійну працездатність. За станом здоров'я він обмежений у побуті, у зв'язку з отриманим захворюванням він знаходиться під наглядом лікарів, проходить систематичні курси стаціонарного і амбулаторного лікування у медичних закладах. Унаслідок цього порушені його звичайні соціальні зв'язки, він знаходиться у постійній нервовій напруженості, що негативно впливає на його психологічний стан. Компенсація моральної шкоди оцінюється позивачем у розмірі 43720 грн.

Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, питання визначення спричинення моральної шкоди працівникам при отримання професійного захворювання не входить до прав і обов'язків комісії (пункт 11).

Крім того, у пункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рн/2004 вказано, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи безспірні обставини: факт отримання ОСОБА_2 професійного захворювання на виробництві, яке призвело до стійкої втрати професійної працездатності 30%, визнання його інвалідом третьої групи, необхідність постійного лікування, суд визнає, що професійне захворювання зумовило порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, негативно відбилося на його фізичному та психічному стані, змусили змінити спосіб життя, і таким чином, ОСОБА_2 завдана моральна шкода.

Визнаючи розмір компенсації, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги конкретні обставини захворювання, ступінь його тяжкості, характер та глибину пов'язаних з цим моральних і фізичних страждань, ступінь вимушеного порушення нормального укладу його життя та необхідність докладання для його організації додаткових зусиль, та, виходячи із суті позовних вимог, засад розумності і справедливості, встановлює суму відшкодування у розмірі 9000 грн.

Моральна шкода, як наголошується в частині 4 статті 23 ЦК України, відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Правилами частини першої статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення помісячних платежів. Позивач наполягає на її одноразовій виплаті.

Позивачем при зверненні до суду за захистом порушеного права судові витрати не понесені. Приймаючи до уваги, що позивач, на користь якого постановлене рішення, звільнений від сплати судових витрат при зверненні з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.

Згідно зі ст. 88 ч.2 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 61, 81, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 153, 237-1 Кодексу законів України про працю, статтями 23, 1168 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «шахта ім..Д.С. Коротченко»про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я унаслідок професійного захворювання задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «шахта ім..Д.С. Коротченко»на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я унаслідок професійного захворювання, одноразово 9000 (дев»ять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «шахта ім..Д.С. Коротченко»судовий збір в доход держави у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп. на розрахунковий рахунок 31215206700070, отримувач -УДКСУ у м.Селидове, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, код отримувача (за ЄДРПОУ) -37791274, МФО -834016, код бюджетної класифікації -22030001 «Судовий збір».

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя