Справа № 2607/4642/12
Категорія 33
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(ЗАОЧНЕ)
07 листопада 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Декаленко В. С. ,
при секретарі - Кравцовій Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, суд,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, мотивуючи свої вимоги тим, що 17 січня 2009 року близько 18 годин 50 хвилин в м. Києві на вул. Гната Юри, з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем Шевролет д/н НОМЕР_4, сталася дорожньо-транспортна пригода.
Зазначають, що вина відповідача у вчиненні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 06 березня 2009 року.
Посилаються на те, що в результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль Шкода Октавія д/н НОМЕР_5, власником якого є ОСОБА_4 і цивільно-правова відповідальність якого була застрахована згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВС/0077087, укладеного із страховою компанією ВАТ «НАСК «ОРАНТА»
Відповідно до Звіту спеціаліста № 153 від 05 лютого 2009 року, складеного спеціалістом ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля Шкода Октавія д/н НОМЕР_5, становить 33 694, 67 коп.
Звертають увагу суду на те, що зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. На дату вчинення даної пригоди відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Зазначають, що відповідно до п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до ст. 22 Закону, МТСБУ відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.
Посилаються на те, що потерпілий з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою, до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників і у зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 25 500, 00 грн.
Зазначають, що стаття 1191 ЦК України та п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону визначають, що особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
23.04.2009 року МТСБУ звернулось до відповідача з листом про компенсацію в добровільному порядку витрат, понесених у зв'язку з проведенням регламентної виплати потерпілому, яка складається з суми страхового відшкодування в розмірі 25500, 00 грн. та 710, 00 грн. витрат за послуги аварійного комісара. Однак на даний час в добровільному порядку відповідачем зазначені витрати МТСБУ не компенсовано.
Зазначають, що оскільки МТСБУ відповідно до Закону здійснило регламентну виплату за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ,відповідач добровільно відшкодувати завдану шкоду відмовляється вимушені звертатись з даним позовом до суду.
Представник позивача та відповідач в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце слухання справи повідомленні вчасно та належним чином, представником позивача до суду надано заяву відповідно до якої останній просить слухати справу за його відсутності, вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Причини неявки відповідача суду не відомі.
Суд вважає можливим слухати справу у відсутність вищезазначених осіб відповідно до вимог ст.ст. 158, 169 ЦПК України.
З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до вимог ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов доведений та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 17 січня 2009 року близько 18 годин 50 хвилин в м. Києві на вул. Гната Юри, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Шевролет д/н НОМЕР_4 під керування водія ОСОБА_1 та автомобіля Шкода Октавія д/н НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_4
Судом встановлено, що винним у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді було визнано водія автомобіля Шевролет д/н НОМЕР_4 ОСОБА_1, що підтверджується наданою суду постановою Святошинського районного суду м. Києва від 06.03.2009 року (а.с. 11). Зазначена постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.
Відповідно ж до ч. 2 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи вищевикладене, факт винуватості ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, є встановленим і доказуванню не підлягає.
Згідно наданого суду Висновку спеціаліста № 153 від 05 лютого 2009 року експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного спеціалістом ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля Шкода Октавія д/н НОМЕР_5, становить 33 694, 67 коп. (а.с.14-15).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 27.03.1992 року № 6, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має
наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,
відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як встановлено в судовому засіданні, шкода потерпілому завдана джерелом підвищеної небезпеки, винним в добровільному порядку відшкодована не була. Більш того на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Так відповідно до п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до ст. 22 Закону, МТСБУ відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.
Згідно ст. 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.
Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.
Згідно наданої суду Заяви ОСОБА_4 від 18.03.2009 року (а.с.8), останній звернувся до МТСБУ з проханням відшкодувати шкоду заподіяну під час ДТП в межах ліміту відповідальності страховки а саме в розмірі 25 500, 00 грн.
Судом встановлено, що МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в зазначеному вище розмірі після чого звернулося до відповідача з вимогою про сплату даної суми та додаткових витрат пов'язаних з її виплатою, а саме витрат за послуги аварійного комісара відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка залишилася без задоволення (а.с. 21-23, 24, 25, 28, 26, 27).
Стаття 1191 ЦК України визначає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Крім того відповідно до п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Враховуючи вищевикладене, встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в порядку регресу знайшла своє доведення в судовому засіданні є такою, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на правову допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на користь СПД ОСОБА_5, було сплачено 2000 грн. 00 коп. за надання юридичних послуг, що підтверджується Платіжним дорученням № 694 від 15.02.2012 року, а тому дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 262 грн. 10 коп.
На підставі викладеного ст.ст. 1166, 1188, 1191 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 27.03.1992 року № 6, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224 ЦПК України ,суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, що знаходиться за адресою: м. Київ, Русанівський бульвар, 8, р/р 2600101284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 21647131:
- витрати пов'язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі 25 500, 00 грн.;
- витрати за послуги аварійного комісара в розмірі 710, 00 грн.;
- витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. 00 коп.;
- судовий збір в розмірі 262 грн. 10 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В. С. Декаленко