ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р. Справа № 2а-2742/12/0970

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городенківському районі про зобов"язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2012 року управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городенківському районі (надалі - відповідач) про зобов"язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що громадянин ОСОБА_1 працюючи сторожем-кочегаром на Миколаївському ЛЗУ Акціонерного товариства закритого типу із заготівлі та переробки деревини "Німакс" (с. Миколаївка, Тайшєтського району Іркутської області) 08.01.1993 року отримав обмороження стоп. Відповідно до виписки з акту огляду в МСЕК від 28.06.1993 року був визнаний інвалідом І групи, внаслідок нещасного випадку на виробництві та згідно рішення № 2-226 від 02.09.1993 року Тайшєтським відділом соціального захисту призначено пенсію по інвалідності. Відповідно до виписки з акту огляду в МСЕК від 01.07.1998 року інвалідність встановлено безстроково. Прийнятий на облік Городенківським відділом соціального захисту 06.10.1997 року. За період з вересня 2011 року і по даний час УПФУ в Городенківському районі виплачена пенсія по інвалідності гр. ОСОБА_1, яка не включена відповідачем в акти звірок та відповідно відшкодування сум виплаченої пенсії та витрат на її доставку не проводилось. Позивач також обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що згідно статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 №1105-XIV (надалі - Закон), Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати йому та особам, які перебували на його утриманні: пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Механізм такого відшкодування врегульовано статтею 24 Закону, «Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затвердженим 04.03.2003 постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4, зареєстрованим 16.05.2003 в Міністерстві юстиції України за № 376/7697. З урахуванням викладеного, просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії по підписанню актів щомісячної звірки витрат по особовій справі потерпілого - ОСОБА_1 за період з 01.09.2011 року по 31.07.2012 року, якому виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без його участі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення адміністративного позову з підстав викладених ним у письмовому запереченні, в якому, зокрема, зазначив що нещасний випадок, у зв'язку з яким гр. ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності, стався на території іншої держави. Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку, то застосовуються норми міжнародного договору. Державами-учасницями СНД у м. Москва 09.09.1994 підписано «Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків». Згідно положень статті 2 вказаної Угоди відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівником трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті проводиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання ним каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за заподіяння шкоди, здійснює його відшкодування відповідно до свого національного законодавства. Пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць СНД та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають, що визначено «Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», підписаною 13.03.1992. Відповідно до статті 3 вказаної Угоди всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення, несе держава, яка надає забезпечення. Окрім того, зазначив, що на даний час гр. ОСОБА_1 Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Російської Федерації призначено страхові виплати. Просив в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими.

04.10.2012 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухання свідка чи експерта.

За таких обставин суд вважає, що розгляд справи можливий у відсутності представників сторін та ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, дослідивши письмові докази, суд приходить до переконання, що адміністративний позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання призначається органами Пенсійного фонду України.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, в зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно положень статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно статті 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення та виплата пенсій, у тому числі, пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що в період з 01.09 2011 року по 31.07.2012 УПФУ в Городенківському районі здійснювались виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянину ОСОБА_1

Вказаний факт виплати пенсії підтверджується наданими позивачем доказами, а саме: актом щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за вересень 2011 - липень 2012 року, протоколом про призначення пенсії по інвалідності №81, актом про нещасний випадок на виробництві Форми Н-1 від 20.02.1993, копією виписки з акту огляду в МСЕК від 06.08.1993 року та від 01.07.1998 року.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування витрат, затвердженим спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку визначено, що механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що відшкодуванню підлягають суми, які виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:

- сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

При цьому слід зазначити, що перелік сум, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів та підлягають відшкодуванню відповідно до Порядку відшкодування, встановлений пунктом 4 цього порядку, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає і серед видів пенсійного забезпечення, що підлягають відшкодуванню відповідними відділеннями Фонду соціального від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відсутній такий вид пенсійного забезпечення як державна адресна допомога, доплата та витрати на їх виплату та доставку.

В основу цього механізму покладено щомісячне проведення органами Пенсійного фонду України з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним (пункт 5). Акти цих звірок подаються головним управлінням Пенсійного фонду України та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду України та Фонду страхування від нещасних випадків (пункт 6). Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, наступного за звітним (пункт 7). Таким чином, у зазначеному Порядку відшкодування витрат передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.

Також, згідно частини 2 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Відповідно до статті 3 «Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», підписаної 13.03.1992, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Вказана Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст.5 «Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення»).

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Наведені вище норми чинного законодавства дають можливість зробити висновок про відсутність правових підстав та визначеного чинним законодавством порядку (механізму) відшкодування відповідними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України понесених Управлінням Пенсійного фонду України витрат на виплату адресної допомоги, доплат та витрат на їх виплату та доставку.

Окрім того, суд приходить до переконання, що обраний позивачем спосіб захисту (відновлення) порушеного права не відповідає змісту прав Управління ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого адміністративного суду від 12.07.2012 року № К/9991/84400/11 та від 19.09.2012 року № К-10830/10.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, а позов таким що не підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 04.10.2012 року.