ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

___________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р. Справа № 2-а-1947/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Осташевському Е.Є.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Казиміра М.М., а також за участю третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби у Херсонській області, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Державної податкової служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПС у Херсонській області), в якому, з урахуванням неодноразово змінених позовних вимог, остаточно просить: визнати бездіяльність ДПС у Херсонській області та її посадових осіб щодо не видання наказу про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні 23 календарні роки служби; не видання наказу щодо здійснення перерахунку тривалості відпусток за 2005, 2006, 2009, 2010, 2011 роки та здійснення перерахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за 2005, 2006, 2009, 2010, 2011, 2012 роки, виплати компенсації за не відбуті 25 діб чергових відпусток й недонарахованої допомоги на оздоровлення; не видання наказу на встановлення з 22.07.2004р. щомісячної надбавки за вислугу років та встановлення надбавки за високі досягнення у праці і здійснення виплати визначених у відповідності до вимог чинного законодавства України щомісячної надбавки за вислугу років та встановлення надбавки за високі досягнення у праці за період з 22.07.2004р. по дату звільнення у відповідних відсотках по періодах залежно від вислуги років та не включення в розрахунок для визначення розміру пенсії вказаних надбавок; не видання наказу про встановлення з 30.04.2009р. щомісячної доплати в розмірі 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути нарахована та виплати такої щомісячної надбавки і включення її в розрахунок для визначення розміру пенсії; не видання наказу про нарахування і виплату грошової компенсації за неотриманий у період з 22.07.2004р. по 30.04.2012р. формений одяг при нормах забезпечення, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 05.03.2002р. № 92.

У зв'язку з цим позивач також просить зобов'язати ДПС у Херсонській області: встановити йому з 22.07.2004р. щомісячну надбавку за вислугу років та надбавку за високі досягнення у праці у відповідних відсотках по періодах залежно від вислуги років, скасувавши наказ голови ДПС у Херсонській області «Про встановлення стажу служби» від 14.05.2012р. № 249-о як незаконний та внісши зміни до наказу голови Державної податкової адміністрації у Херсонській області (далі - ДПА у Херсонській області) «Про встановлення стажу служби» від 22.03.2005р. № 106-о, яким встановити стаж служби позивача для виплати щомісячної винагороди за вислугу років станом на 22.07.2004р. з урахуванням всіх періодів служби, часу роботи в органах прокуратури та часу навчання у вищому навчальному закладі, провести перерахунок надбавки за вислугу років та надбавки за високі досягнення у праці за період з 22.07.2004р. по 16.05.2012р., включити ці надбавки в розрахунок для визначення розміру пенсії; нарахувати позивачу одноразову грошову в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні 23 календарні роки служби шляхом внесення змін до наказу голови ДПС у Херсонській області «Про звільнення» від 16.05.2012р. № 253-о, виключивши слова «... виплатити грошову допомогу за 07 повних календарних років служби» та замінивши їх на «виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожних 23 повних календарних років служби»; здійснити перерахунок тривалості відпусток за 2005, 2006, 2009, 2010, 2011 роки, що надавались позивачу в залежності від вислуги років на відповідну дату надання відпусток, та з урахуванням перерахованих надбавок за вислугу років та надбавки за високі досягнення у праці перерахувати грошове утримання та розміри матеріальної допомоги на оздоровлення, що надавались йому під час вибуття у відпустки за 2005, 2006, 2009, 2010, 2011, 2012 роки, внісши зміни до наказів голови ДПА у Херсонській області «Про надання відпустки» № 215-в від 31.08.2005р., № 272-в від 02.10.2007р., № 168-в від 19.06.2008р., №311-в від 04.09.2009р., № 152-в від 14.05.2010р., № 138-в від 26.05.2011р., № 41-в від 26.03.2012р.; встановити позивачу з 30.04.2009р. - дати виникнення більш ніж 20-ти річної вислуги років, щомісячної доплати в розмірі 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути йому нарахована і включити її в розрахунок для визначення розміру пенсії; здійснити нарахування і виплату позивачу грошової компенсації за не отриманий у період з 22.07.204р. по 16.05.2012р. формений одяг за встановленими нормами забезпечення; виплати вказаних видів грошового забезпечення, крім суми одноразової грошової допомоги, здійснити з нарахуванням і виплатою компенсації відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 21.02.2001р. № 159.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму недонарахованого і недоплаченого грошового забезпечення за період 2004-2012р.р. в загальному розмірі 55 880,82 грн. та 47 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Також позивач ставить питання про зобов'язання відповідача після здійснення всіх перерахунків грошового забезпечення належним чином оформити і видати грошовий атестат для подальшої подачі до органів Пенсійного фонду та з метою перерахунку розміру призначеної пенсії.

Посилаючись на те, справа стосується нарахування розміру та виплати пенсії, позивач просить звернути рішення суду до негайного виконання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 р. у справі № 2а-4323/11/2170, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012р., частково задоволено його позов та визнано незаконною бездіяльність Державної податкової адміністрації в Херсонській області щодо не визначення вислуги років для призначення ОСОБА_1 пенсії і зобов'язано Державну податкову адміністрацію в Херсонській області здійснити йому розрахунок вислуги років із включенням часу роботи в органах прокуратури з 19.01.2000 року по 19.01.2004 року та навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку один рік за шість місяців з 24.07.1996 року по 13.08.1998 року.

Станом на 16.05.2012р. це судове рішення виконано, тобто позивачу визначено вислугу років для призначення пенсії 3 23 роки 00 місяців 10 днів. Наказом ДПС у Херсонській області «Про звільнення» від 16.05.2012р. № 253-о позивача звільнено зі служби відповідно до підпункту «б» статті 64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. № 114.

Під час проходження служби ним направлено до відповідача рапорти від 20.03.2012р., в яких ставиться питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні 23 календарні роки служби; перерахунок тривалості відпусток за 2005, 2006, 2009, 2010, 2011 роки та здійснення перерахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за 2005, 2006, 2009, 2010, 2011, 2012 роки, виплати компенсації за не відбуті 25 діб чергових відпусток й недонарахованої допомоги на оздоровлення; встановлення з 22.07.2004р. щомісячної надбавки за вислугу років та встановлення надбавки за високі досягнення у праці і здійснення їх виплати; встановлення з 30.04.2009р. щомісячної доплати в розмірі 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути нарахована та виплати такої щомісячної надбавки і включення її в розрахунок для визначення розміру пенсії; здійснення нарахування і виплати грошової компенсації за неотриманий у період з 22.07.2004р. по 30.04.2012р. формений одяг при нормах забезпечення, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 05.03.2002р. № 92.

Листом від 20.04.2012р. № 85/к/04-021 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення порушених у рапортах питань.

Наказом ДПС у Херсонській області «Про встановлення стажу служби» від 14.05.2012р. № 249-о позивачу встановлений стаж служби для виплати винагороди за вислугу років 22 роки 08 місяців 26 днів станом на 02.02.2012р. При цьому вирішено виплачувати цю винагороду також з 02.02.2012р.

Наказом ДПС у Херсонській області «Про звільнення» від 16.05.2012р. № 253-о позивача звільнено зі служби відповідно до підпункту «б» статті 64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. № 114. Цим же наказом визначено вислугу років для призначення пенсії - 23 роки 00 місяців 10 днів.

Позивач не погоджується із зробленим відповідачем визначенням дати, з якої необхідно здійснювати виплату винагороди за вислугу років та пов'язаних із нею складових грошового забезпечення, оскільки вважає, що 02.02.2012р. за один день у нього не могла виникнути додаткова вислуга у 5 років, вказана дата визначена відповідачем на власний розсуд внаслідок помилкового тлумачення норм законодавства і нічим не обґрунтована.

Позивач вказує, що розрахунок стажу роботи повинен був бути здійснений з часу його прийняття на службу, однак проведений відповідачем розрахунок, на його думку, є незаконним.

Внаслідок цього позивачу не було перераховано за період з часу прийняття на службу по день звільнення розміри складових грошового забезпечення, які залежать від вислуги років і які були встановлені та виплачувались позивачу, а також неправильно визначено тривалість відпусток.

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок неправильного розрахунку вислуги років для призначення пенсії його було обмежено у праві виходу на пенсію за вислугою років та, відповідно, на отримання щомісячної доплати в розмірі 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути йому нарахована.

На думку позивача, неправильний розрахунок вислуги років та залежних від неї складових грошового забезпечення призвів до порушення його права на отримання належної пенсії, оскільки її розмір обрахований з розміру грошового забезпечення, яке є меншим, ніж належить. У зв'язку з цим позивач просить зобов'язати відповідача після проведення всіх перерахунків видати йому належним чином оформлений грошовий атестат для подачі до органів Пенсійного фонду.

Також позивач вказує, що відповідачем не виплачено йому грошову компенсацію за неотриманий в період проходження служби формений одяг, яким він мав бути забезпечений безкоштовно, однак змушений придбавати за власні кошти.

Позивач стверджує, що в результаті всієї переліченої діяльності відповідача, яку він вважає незаконною, йому була завдана моральна шкода, яка проявилась у порушенні звичайного способу життя, неможливості в повній мірі забезпечувати себе і свою сім'ю, душевних та моральних стражданнях, яку позивач оцінює в розмірі 47 000,00 грн. і просить стягнути на його користь з відповідача.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просить задовольнити позов.

В судовому засіданні позивач підтримав змінені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач двічі надавав письмові заперечення на позов, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконними дій та зобов'язання перерахувати і виплачувати винагороду за вислугу років, надбавку за високі досягнення у праці, зобов'язання перерахувати тривалість відпусток та розмірів матеріальної допомоги на оздоровлення, оскільки вважав, що це питання вже вирішено постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 р. у справі № 2а-4323/11/2170.

Щодо позовних вимог про виплату грошової компенсації за неотриманий формений одяг відповідач зазначив, що відповідно до Положення про порядок забезпечення, обліку та видачі речового майна в підрозділах податкової міліції та навчальних закладах Державної податкової служби України, затвердженого наказом ДПА України від 22.10.2003р. № 501 виплата грошової компенсації за не отриманий формений одяг проводиться за наявності джерела фінансування, в той час як кошти на виплату такої компенсації на протязі зазначеного позивачем періоду не виділялись, а тому позивач не має права на отримання такої компенсації.

Стосовно позовних вимог про нарахування і виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні 23 календарні роки служби відповідач вказує на те, що позивачу у відповідності із положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» призначено і виплачено таку допомогу за період з дати повторного прийняття на службу, оскільки на час попереднього звільнення він набув право на отримання цієї допомоги. З цього відповідач робить висновок, що позивач не має права на призначення і отримання цієї допомоги.

Також відповідач вказує, що позивач не має права на призначення та отримання щомісячної доплати в розмірі 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути йому нарахована, оскільки в період проходження служби він не набув права на призначення пенсії через те, що не досяг граничного віку перебування на службі.

Наведене, на думку відповідача, свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов, а також повідомив, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Треті особи також заперечували проти задоволення позову з тих самих підстав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши осіб, які беруть участь у справі та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 01.10.1991р. по 23.07.1996р. позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, з 24.07.1996р. по 13.08.1998р. ОСОБА_1 навчався у вищому навчальному закладі - Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого.

З 14.08.1998р. по 05.01.2000р. позивач обіймав слідчі посади групи податкової міліції Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області.

З 19.01.2000р. по 19.01.2004р. позивач обіймав посади стажиста помічника прокурора, помічника прокурора та старшого помічника прокурора Бериславського району Херсонської області.

22 липня 2004 року позивач призначений на посаду начальника міжрайонного відділу податкової міліції - начальника слідчого відділення податкової міліції Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області, з 14.11.2005р. по 16.05.2012р. проходив службу в органах податкової міліції.

На час призначення на службу мав спеціальне звання капітан податкової міліції, на час звільнення - майор податкової міліції.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 р. у справі № 2а-4323/11/2170, яка набула законної сили згідно з ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012р., позов ОСОБА_1 задоволено частково та визнано незаконною бездіяльність Державної податкової адміністрації в Херсонській області щодо не визначення вислуги років для призначення ОСОБА_1 пенсії, а також зобов'язано Державну податкову адміністрацію в Херсонській області здійснити йому розрахунок вислуги років із включенням часу роботи в органах прокуратури з 19.01.2000 року по 19.01.2004 року та навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку один рік за шість місяців з 24.07.1996 року по 13.08.1998 року.

На виконання цього судового рішення наказом ДПС у Херсонській області «Про встановлення стажу служби» від 14.05.2012р. № 249-о на підставі висновку комісії ДПС у Херсонській області по визначенню стажу для виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції позивачу встановлений стаж служби для виплати винагороди за вислугу років - 22 роки 08 місяців 26 днів станом на 02.02.2012р. При цьому вирішено виплачувати цю винагороду також з 02.02.2012р.

Наказом ДПС у Херсонській області від 16.05.2012р. № 253-о позивача звільнено з податкової міліції у запас Збройних Сил України за пп. «б» п.64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991р.

Цим же наказом визначено, що вислуга років позивача станом на день звільнення складає: для призначення пенсії - 23 роки 00 місяців 10 днів; безперервна в податковій міліції - 07 років 09 місяців 24 дні; а також передбачено провести з позивачем повний розрахунок і виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні за 07 повних календарних років служби.

Під час проходження служби ним направлено до відповідача рапорти від 20.03.2012р., в яких ставилось питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні 23 календарні роки служби; перерахунок тривалості відпусток за 2005, 2006, 2009, 2010, 2011 роки та здійснення перерахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за 2005, 2006, 2009, 2010, 2011, 2012 роки, виплати компенсації за не відбуті 25 діб чергових відпусток й недонарахованої допомоги на оздоровлення; встановлення з 22.07.2004р. щомісячної надбавки за вислугу років та встановлення надбавки за високі досягнення у праці і здійснення їх виплати; встановлення з 30.04.2009р. щомісячної доплати в розмірі 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути нарахована та виплати такої щомісячної надбавки і включення її в розрахунок для визначення розміру пенсії; здійснення нарахування і виплати грошової компенсації за неотриманий у період з 22.07.2004р. по 30.04.2012р. формений одяг при нормах забезпечення, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 05.03.2002р. № 92.

Листом від 20.04.2012р. № 85/к/04-021 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення порушених у рапортах питань.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Одним із критеріїв для визначення права на отримання та розміру винагороди за вислугу років, тривалості щорічних відпусток, є вислуга років для призначення пенсії, яка встановлюється відповідно законодавства.

Так, порядок визначення вислуги років для призначення пенсії працівникам податкової міліції на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, постановами Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року №1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» (зі змінами), від 30 жовтня 1998 року №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги», від 17 липня 1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», Інструкцією про порядок обчислення стажу служби для виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 15 травня 2008 р. №313 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України25 червня 2008 р. за №553/15244.

Цими нормативними актами визначені періоди служби та посади в певних органах, робота на яких зараховується до вислуги років.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює порядок обчислення вислуги років для призначення та виплати пенсій і грошової допомоги є постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

Пунктами 1-3 цієї постанови визначені конкретні посади та органи, час служби на яких включається до розрахунку вислуги років для призначення пенсії, а також умови здійснення такого розрахунку.

Обчислення винагороди за вислугу років працівникам органів Державної податкової служби регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 р. № 1013 «Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання» та Інструкцією про порядок обчислення стажу служби для виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 15 травня 2008 р. №313 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України25 червня 2008 р. за №553/15244.

Згідно із пунктами 1-3 затвердженого цією постановою Порядку виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи: в органах державної податкової служби; на посадах і в органах, визначених Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» з наступними змінами - «на підприємствах, в установах, та в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, інженерів-програмістів, інженерів-системотехніків, інженерів-електроніків, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду».

Розмір винагороди визначається залежно від стажу роботи і обчислюється виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання. Нарахування та виплата винагороди за вислугу років провадяться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах встановленого фонду оплати праці. Посадовим особам, у яких протягом календарного місяця виникло право на підвищення розміру винагороди за вислугу років, розмір винагороди змінюється з початку наступного місяця.

Відповідно до п.п. 1-3 Інструкції про порядок обчислення стажу служби для виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 15 травня 2008 р. №313, ця Інструкція визначає порядок обчислення стажу служби для виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції державної податкової служби України (далі - стаж), яка виплачується особам начальницького складу податкової міліції у розмірах і порядку відповідно до законодавства.

Дія Інструкції поширюється на осіб, які перебувають на службі в податковій міліції і яким відповідно до законодавства присвоєні спеціальні звання начальницького складу податкової міліції, у тому числі осіб начальницького складу податкової міліції, що працюють на посадах державних службовців структурних підрозділів органів державної податкової служби України із залишенням їх у кадрах податкової міліції, та тих, що працюють в інших органах державної влади або на підвідомчих їм підприємствах, установах і в організаціях, а також в органах місцевого самоврядування, до яких вони відряджені відповідно до законодавства для виконання спеціальних робіт або обов'язків, із залишенням їх у кадрах податкової міліції.

Обчислення періодів служби для визначення стажу здійснюється у календарному обчисленні (один місяць служби за один місяць) у порядку, передбаченому законодавством для визначення стажу служби для призначення пенсії за вислугу років начальницькому складу податкової міліції.

Таким чином, для визначення розміру винагороди за вислугу років позивачу за час його служби в органах Державної податкової служби, відповідач повинен був виходити з розміру вислуги років для призначення пенсії, обчисленої відповідно до вимог вищевказаних нормативних актів.

Також з наведеного вбачається, що винагорода за вислугу років, встановлена посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, є частиною заробітної плати зазначених посадових осіб, виплачується за рахунок та у межах фонду оплати праці, передбаченого органам державної податкової служби в Державному бюджеті України, враховується при обчисленні середнього заробітку, що зберігається за посадовою особою відповідно до законодавства, на неї нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому повинна враховуватись при обчисленні розміру пенсії державного службовця у розмірах, що виплачуються на день звільнення посадової особи з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії, у даному випадку пенсію державного службовця.

В ході судового розгляду з'ясовано, що нарахування і виплата позивачу винагороди за вислугу років здійснювались без дотримання вимог вищенаведених нормативних актів.

Зокрема, відповідачем помилково здійснювалось обчислення вислуги років позивачу без урахування часу роботи в органах прокуратури з 19.01.2000 року по 19.01.2004 року та навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку один рік за шість місяців з 24.07.1996 року по 13.08.1998 року.

Ця обставина встановлена в судовому порядку постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 р. у справі № 2а-4323/11/2170, яка набула законної сили 02.02.2012р. згідно з ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012р.

Вказаною постановою визнано незаконною бездіяльність Державної податкової адміністрації в Херсонській області щодо не визначення вислуги років для призначення ОСОБА_1 пенсії та зобов'язано Державну податкову адміністрацію в Херсонській області здійснити йому розрахунок вислуги років із включенням часу роботи в органах прокуратури з 19.01.2000 року по 19.01.2004 року та навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку один рік за шість місяців з 24.07.1996 року по 13.08.1998 року.

Виходячи зі змісту постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 р. у справі № 2а-4323/11/2170, вже при прийнятті позивача на службу 22.07.2004р. йому повинна була розраховуватись вислуга років для призначення пенсії із включенням часу роботи в органах прокуратури з 19.01.2000 року по 19.01.2004 року та навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку один рік за шість місяців з 24.07.1996 року по 13.08.1998 року.

Однак з часу прийняття позивача на службу по 02.02.2012р. зазначені періоди роботи та навчання у вищому навчальному закладі не включались до розрахунку вислуги років для призначення пенсії.

Таким чином, починаючи з 22.07.2004р., тобто з дня повторного прийняття ОСОБА_1 на службу в органах податкової міліції, відповідачем йому неправильно обраховувалась вислуга років для призначення пенсії та залежний від неї стаж служби для виплати винагороди за вислугу років.

Зазначена помилка призвела також до неправильного визначення складових грошового забезпечення позивача, які залежать від вислуги років для призначення пенсії та стажу служби для виплати винагороди за вислугу років, а також до неправильного визначення тривалості щорічних чергових відпусток.

Суд відзначає, що відповідачем так і не було належним чином доведено правомірність дій щодо визначення позивачу розмірів складових грошового забезпечення, які є предметом даного позову та визначення тривалості щорічних чергових відпусток.

Не зміг відповідач довести в установленому порядку і правомірність визначення ним дати - 02.02.2012р., з якої проведено такий розрахунок та вирішено виплачувати позивачу винагороду за вислугу років відповідно до перерахованої вислуги років.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 р. у справі № 2а-4323/11/2170 не визначено порядку її виконання, оскільки, по-перше, в разі незрозумілості судового рішення відповідач не був позбавлений можливості звернутись до суду за роз'ясненням цього рішення чи встановлення способу його виконання; по-друге, зі змісту вказаної постанови вбачається, що відповідний розрахунок відповідач повинен був провести саме з часу прийняття позивача на службу.

Отже, внаслідок неврахування часу роботи позивача в органах прокуратури та навчання у вищому навчальному закладі відповідачем занижено розмір виплачуваної позивачу винагороди за вислугу років.

За таких обставин суд погоджується із доводами позивача про незаконність дій відповідача щодо встановлення йому у період з 22.07.2004р. по дату звільнення розмірів щомісячної винагороди за вислугу років.

Крім того, помилкове обрахування стажу роботи для виплати винагороди за вислугу років, та, відповідно, визначення розміру цієї винагороди, призвело до виплати позивачу в меншому розмірі, ніж належить, надбавки за високі досягнення у праці.

Судом встановлено, що ця надбавка була призначена і виплачувалась позивачу у розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та винагороди за вислугу років.

Відповідно до п.п. «в» п. 1 ч.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 9 березня 2006 р. №268, передбачено право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи: керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років; керівним працівникам і спеціалістам департаментів, управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи), керівним працівникам і слідчим органів внутрішніх справ, посади яких віднесені до відповідних категорій посад державних службовців і які займаються розслідуванням кримінальних справ, - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.

Отже, визначення розміру цієї надбавки здійснюється з урахуванням розміру, зокрема, винагороди за вислугу років, щодо якої судом встановлено незаконність виплати її у меншому розмірі, ніж належить відповідно до стажу роботи позивача, до якого має бути включені час роботи в органах прокуратури з 19.01.2000 року по 19.01.2004 року та навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку один рік за шість місяців з 24.07.1996 року по 13.08.1998 року, що підтверджено постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 р. у справі № 2а-4323/11/2170.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач у зазначеному періоді виплачував позивачу вказану надбавку у меншому розмірі, ніж належить відповідно до законодавства.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про незаконність дій відповідача щодо встановлення йому у період з 22.07.2004р. по дату звільнення розмірів надбавки за високі досягнення у праці.

Стосовно доводів позивача про незаконне визначення тривалості чергових відпусток, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.ст. 24, 26 Закону України «Про державну податкову службу», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Умови надання відпусток особам начальницького складу податкової міліції встановлені Розділом VI Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.

Пунктом 49 цього Положення визначено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: чергові; короткострокові; через хворобу; канікулярні; у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ СРСР і Міністерства внутрішніх справ УРСР; додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.

Обчислення тривалості відпусток - подобове. Святкові дні, встановлені законодавством неробочими, до тривалості відпусток не включаються.

При визначенні тривалості відпусток не враховується також час, необхідний на дорогу до місця проведення відпустки і назад, у тому числі при поділі відпустки на дві частини, а також при відкликанні працівника з відпустки.

При наданні чергової та додаткової відпусток їх тривалість визначається діленням повного розміру кожної із відпусток на дванадцять і множенням на число повних місяців служби.

Тривалість відпусток у днях встановлена п. 51 цього Положення, залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ.

Зокрема, передбачено таку тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу, які мають вислугу:

менше 10 років - 30 діб щорічно;

від 10 до 15 років - 35 діб щорічно;

від 15 до 20 років - 40 діб щорічно;

від 20 років і більше - 45 діб щорічно.

Також п. 52 цього Положення визначено, що чергова відпустка має бути надана протягом календарного року кожній особі рядового або начальницького складу. В особливих випадках з дозволу прямого начальника (від начальника управління внутрішніх справ Кримської АРСР, області, м. Києва, йому рівних і вище) невикористана чергова відпустка за минулий рік може бути надана в I кварталі наступного року.

Згідно пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Таким чином, спеціальним законодавством та прийнятими на його підставі нормативно-правовими актами визначені випадки та умови надання невикористаних відпусток та виплати грошової компенсації за невикористані відпустки.

Жодним іншим спеціальним нормативним актом, крім вказаних, не визначається порядок та умови надання відпусток працівникам податкової міліції України.

З матеріалів справи видно, що згідно наказу голови ДПА у Херсонській області) «Про встановлення стажу служби» від 29.10.2004р. № 480-о вислуга років позивача становила 10 років 04 місяці 16 днів, а наказом голови ДПА у Херсонській області «Про встановлення стажу служби» від 22.03.2005р. № 106-о така вислуга вже становила 13 років 04 місяці 08 днів, тобто за один рік виникла вислуга у три роки.

В той же час, з урахуванням часу роботи в органах прокуратури з 19.01.2000 року по 19.01.2004 року та навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку один рік за шість місяців з 24.07.1996 року по 13.08.1998 року вислуга років позивача мала б становити у 2005 році 15 років 03 місяці 04 дні, що давало б йому право на отримання чергових відпусток: у 2005-2006 роках тривалістю 40 діб, у 2009-2011 роках - тривалістю 45 діб.

З досліджених у судовому засіданні наказів голови ДПА у Херсонській області «Про надання відпустки» № 215-в від 31.08.2005р., № 272-в від 02.10.2007р., № 168-в від 19.06.2008р., №311-в від 04.09.2009р., № 152-в від 14.05.2010р., № 138-в від 26.05.2011р., видно, що позивачу у зазначеному періоді надавались чергові відпустки наступної тривалості: у 2005-2006 роках тривалістю 35 діб, у 2009-2011 роках - тривалістю 40 діб.

Отже, судом встановлено, що внаслідок неправильного розрахунку вислуги років позивача без включення часу роботи в органах прокуратури з 19.01.2000 року по 19.01.2004 року та навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку один рік за шість місяців з 24.07.1996 року по 13.08.1998 року, що підтверджено постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 р. у справі № 2а-4323/11/2170, відповідачем надавались позивачу чергові щорічні відпустки меншої тривалості, ніж належало.

Даний спір в цій частині виник внаслідок систематичного і тривалого невиконання відповідачем своїх обов'язків з належної організації роботи щодо оформлення питань проходження позивачем публічної служби, в тому числі і щодо визначення вислуги років позивача та залежної від неї тривалості його відпусток.

Затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, за своїм змістом взагалі не передбачає можливості неправильного визначення тривалості чергової відпустки чи її не надання, у тому числі і внаслідок помилкового розрахунку вислуги років, а тому не містить правових норм, які б регулювали спірне питання, яке виникло між сторонами у даній справі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у даному випадку спеціальним законодавством не врегульоване спірне питання щодо визначення позивачу тривалості відпусток, їх перерахунку та нарахування і виплати грошової компенсації за невикористані з вини відповідача дні відпусток.

При вирішенні даного спору суд виходить із наведеної у листі Вищого адміністративного суду України від 25.05.2010р. №753/11/13-10 «Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби» правової позиції Верховного Суду України, яка полягає у тому, що під час вирішення спорів пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього визначаються законом. Обов'язок по дотриманню конституційного права людини на відпочинок покладається на роботодавця.

Згідно з преамбулою Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996р. № 504/96-ВР, цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе при вирішенні спору у цій частині застосувати на підставі ст.ст. 8, 9 КАС України за аналогією закону положення ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996р. № 504/96-ВР.

На підставі всього вищевикладеного, суд приходить до висновку про незаконність дій відповідача щодо визначення позивачу тривалості чергових відпусток на підставі розрахунку вислуги років позивача без включення до неї часу його роботи в органах прокуратури з 19.01.2000 року по 19.01.2004 року та навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку один рік за шість місяців з 24.07.1996 року по 13.08.1998 року.

У зв'язку з цим суд також вважає, що на відповідача слід покласти обов'язок здійснити відповідний перерахунок тривалості відпусток позивача за період з 2005-2011р.р., нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за всі дні невикористаної позивачем відпустки, які будуть встановлені під час такого перерахунку.

Крім того, суд погоджується із доводами позивача про незаконність дій відповідача щодо визначення розмірів матеріальної допомоги на оздоровлення, яка виплачувалась йому при наданні цих відпусток.

Так, нарахування і виплата позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення здійснювались відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 р. №1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» та «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 9 березня 2006 р. №268.

Згідно із підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 р. №1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» надано право керівникам органів державної податкової служби у межах установлених фондів оплати праці та граничної чисельності працюючих надавати працівникам органів державної податкової служби матеріальну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку (грошового забезпечення).

Вказана правова норма втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2000 р. №225 «Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 р. №2288».

В свою чергу, підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 р. №2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» передбачено право керівників установ надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури), судів та інших органів" (зі змінами) керівникам державних органів надано право за наявності коштів надавати працівникам допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки в розмірі, що не перевищує середньомісячну заробітну плату працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Таким чином, розмір матеріальної допомоги на оздоровлення безпосередньо залежить від розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу, в тому числі і позивача.

З матеріалів справи видно, що на протязі 2005-2011р.р. позивачу при вибутті у чергові відпустки надавалась матеріальна допомога на оздоровлення у встановленому зазначеними нормативно-правовими актами розмірі, що підтверджується наданими відповідачем на вимогу суду довідками.

При цьому її розмір був менший, ніж належав би до сплати позивачу з урахуванням розмірів складових його грошового забезпечення, які визначаються залежно від вислуги років для призначення пенсії. Наведене підтверджується встановленими в даному судовому засіданні, а також під час розгляду справи № 2а-4323/11/2170, обставинами щодо неправильного визначення позивачу такої вислуги та розмірів складових його грошового забезпечення, таких, як винагорода за вислугу років та надбавка за високі досягнення у праці.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача здійснити йому перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення, яка виплачувалась при вибутті позивача у чергові відпустки за вказаний вище період.

У позовній заяві ОСОБА_1 також просить зобов'язати відповідача нарахувати йому одноразову грошову в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні 23 календарні роки служби.

Виплата вказаної грошової допомоги передбачена абз. 2 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

Відповідно до цієї правової норми, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В той же час, цією ж постановою передбачено, що зазначеним в абзаці 1 пункту 10 військовослужбовцям і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Саме ці положення відповідач покладає в обґрунтування своєї правової позиції.

Судом встановлено, що позивач звільнений зі служби згідно з наказом ДПС у Херсонській області від 16.05.2012р. № 253-о позивача звільнено з податкової міліції у запас Збройних Сил України за пп. «б» п.64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991р.

Цим наказом визначено, що вислуга років позивача станом на день звільнення складає: для призначення пенсії - 23 роки 00 місяців 10 днів; безперервна в податковій міліції - 07 років 09 місяців 24 дні; а також передбачено провести з позивачем повний розрахунок і виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні за 07 повних календарних років служби.

З пояснень представника відповідача слідує, що при вирішенні питання про виплату позивачу грошової допомоги було враховано той факт, що позивач вже перебував на службі, яка дає право на отримання такої допомоги та звільнився з неї 05.01.2000р., 16.05.2012р. звільнений зі служби повторно.

Однак суд не погоджується із такою позицією відповідача.

В ході судового розгляду встановлено, що при попередньому звільненні зі служби позивач не отримував одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

У зв'язку з тим, що грошова допомога, передбачена п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є за своєю суттю одноразовою і позивач при звільненні із органів внутрішніх справ у 1996 р. та з органів податкової міліції у 2000р., не використав право на її отримання, при звільненні з органів податкової міліції у 2012 р. йому необґрунтовано нараховано та виплачено грошову допомогу без урахування періоду попередньої служби.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача нарахувати йому одноразову грошову в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні 23 календарні роки служби обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що належним способом захисту порушених відповідачем прав позивача на отримання визначеного законодавством грошового забезпечення є покладення на відповідача обов'язку вчинити дії з перерахунку та виплати ОСОБА_1 складових грошового забезпечення, що обраховуються залежно від вислуги років, яка встановлена постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.09.2011р. у справі № 2а-4323/11/2170, а також матеріальної допомоги на оздоровлення. Крім того, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити дії щодо перерахунку тривалості чергових відпусток, нарахування і виплати грошової компенсації за всі дні невикористаних відпусток за період 2005-2011р.р.

Зобов'язання відповідача вчинити такі дії саме по собі означає вчинення відповідачем дій з прийняття нових або внесення змін до вже існуючих актів індивідуальної дії, прийнятих по відношенню до позивача з цих питань.

Також суд погоджується із доводами позивача про застосування в даному випадку положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 21.02.2001р. № 159 при виплаті йому сум винагороди за вислугу років, надбавки за високі досягнення у праці та матеріальної допомоги на оздоровлення, оскільки відповідачем з власної вини порушено строки розрахунку з позивачем.

Крім того, перерахунок розмірів винагороди за вислугу років та надбавки за високі досягнення у праці вплине на розмір грошового забезпечення позивача, виходячи з якого обчислюється розмір його пенсії. Таким чином, обґрунтованими є позовні вимоги ОСОБА_1 щодо покладення на відповідача обов'язку належним чином оформити і видати йому грошовий атестат для подальшого подання до органів Пенсійного фонду.

При цьому суд погоджується із доводами позивача про те, що діями відповідача, незаконність яких встановлена судом, з огляду на їх тривалість йому завдано моральну шкоду, яка полягає у порушенні звичайного способу життя, неможливості в повній мірі забезпечувати себе і свою сім'ю, душевних та моральних стражданнях. Це також підтверджується відмовою відповідача усунути порушення прав позивача.

Суд враховує, що позивачем не наведено детального розрахунку того розміру моральної шкоди, яка на його думку підлягає відшкодуванню відповідачем, а тому вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. буде достатнім відшкодуванням такої шкоди з огляду на тривалість та системність незаконних дій відповідача стосовно позивача.

В той же час суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, наступні позовні вимоги ОСОБА_1

Так, позивач ставить питання про встановлення з 30.04.2009р. щомісячної доплати в розмірі 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути нарахована та виплати такої щомісячної надбавки і включення її в розрахунок для визначення розміру пенсії.

Відповідно до підпункту 1 «г» пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 р. №1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби», керівникам органів державної податкової служби надано право у межах установлених фондів оплати праці та граничної чисельності працюючих установлювати особам рядового і начальницького складу податкової міліції, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.

Таким чином, повноваження з установлення працівникам вказаної щомісячної доплати поряд з іншими складають зміст компетенції керівника органу державної податкової служби і є його дискреційними повноваженнями, для реалізації яких йому надана свобода діяти в установлених законодавством межах на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватись від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Проте суд не може перебирати на себе такі повноваження, вирішуючи замість відповідача, яким чином він повинен діяти або які рішення має приймати.

При цьому навіть за умови визнання в судовому порядку помилкового обчислення вислуги років позивачу, яка б надавала можливість на встановлення йому вказаної щомісячної доплати, суд позбавлений можливості покласти на відповідача обов'язок установити таку доплату.

Таким чином, вказана позовна вимога є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій по невиплаті позивачу грошової компенсації за неотриманий формений одяг та зобов'язання виплатити таку компенсацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону України «Про Державну податкову службу», особи начальницького складу податкової міліції мають формений одяг та знаки розрізнення і забезпечуються ними безкоштовно.

Пунктом 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року N 114, передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

17 листопада 2001 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1515 «Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції».

Пунктом 2 вказаної постанови доручено Міністерству внутрішніх справ і Державній податковій адміністрації за погодженням з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції і Міністерством фінансів розробити та затвердити: норми забезпечення форменим одягом (у мирний час) осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції; правила носіння форменого одягу і знаків розрізнення зазначеними особами.

Наказами ДПА України від 07.02.2002р. № 58 та від 05.03.2002р. №92 затверджені, відповідно, Норми забезпечення форменим одягом осіб начальницького складу податкової міліції державної податкової служби України та Правила носіння форменого одягу особами начальницького складу податкової міліції.

На час виникнення спірних правовідносин інших нормативно-правових актів, крім зазначених, прийнято не було.

Вказаними нормативно-правовими актами виплату грошової компенсації за не отриманий формений одяг для службовців органів податкової міліції передбачено не було, тому вона стягненню з відповідача не підлягає.

При цьому суд враховує, що позивач не навів правового обґрунтування вимоги про стягнення грошової компенсації за не отриманий формений одяг.

Заперечуючи проти задоволення цієї позовної вимоги, відповідач послався на приписи Положення про порядок забезпечення, обліку та видачі речового майна в підрозділах податкової міліції та навчальних закладах Державної податкової служби України, затвердженого наказом ДПА України від 22.10.2003р. № 501, відповідно до яких виплата грошової компенсації за не отриманий формений одяг проводиться за наявності джерела фінансування, в той час як кошти на виплату такої компенсації на протязі зазначеного позивачем періоду не виділялись.

На думку суду, посилання відповідача на вказане Положення є безпідставними.

Зазначене Положення не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки всупереч вимог пункту 1 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року N 493 не була здійснена його державна реєстрація. Пунктом 3 цього Указу встановлено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Оскільки зазначене Положення зареєстровано не було, тому і чинності не набрало, а відтак застосуванню не підлягає.

Проте наведене не впливає на висновок суду про безпідставність позовних вимог щодо стягнення грошової компенсації за не отриманий формений одяг.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 КАС України.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що відповідачем не спростовано доводів позивача та не доведено правомірність власних дій, які є предметом спору, за виключенням дій щодо не встановлення позивачу щомісячної доплати в розмірі 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути йому нарахована та стягнення грошової компенсації за не отриманий формений одяг.

В іншій частині заперечення відповідача зводяться лише до висновку, що позовні вимоги щодо визнання незаконними дій та зобов'язання перерахувати і виплачувати винагороду за вислугу років, надбавку за високі досягнення у праці, зобов'язання перерахувати тривалість відпусток та розмірів матеріальної допомоги на оздоровлення вже вирішені постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 р. у справі № 2а-4323/11/2170.

Суд вважає ці доводи відповідача юридично неспроможними та такими, що не відповідають дійсним обставинам спору. Так, предметом спору у справі № 2а-4323/11/2170 було визнання незаконною бездіяльності Державної податкової адміністрації в Херсонській області щодо не визначення вислуги років для призначення пенсії; зобов'язання ДПА здійснити розрахунок вислуги років із включенням часу роботи в органах прокуратури з 19.01.2000 року по 19.01.2004 року та навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку один рік за шість місяців з 24.07.1996 року по 13.08.1998 року.

Предметом даного спору є визнання незаконними дій щодо неправильного обрахунку розмірів складових грошового забезпечення позивача, які залежать від вислуги років для призначення пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення.

Отже, предмети спору у цих двох справах не є тотожними, суд при ухваленні рішення у справі № 2а-4323/11/2170 не вирішував питання про розміри грошового забезпечення позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Також суд вважає за необхідне здійснити судовий контроль за виконанням даного судового рішення в порядку ст. 267 КАС України, встановивши відповідачу строк для надання звіту про його виконання.

Розподіл судових витрат суд здійснює на підставі ст. 94 КАС України, враховуючи, що позивачем документально підтверджені такі витрати в сумі 139,49 грн. на підставі квитанцій №447 від 22.05.2012р. та №153/163 від 25.09.2012р.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Державної податкової служби у Херсонській області щодо визначення ОСОБА_1 розмірів винагороди за вислугу років, надбавки за високі досягнення у праці та матеріальної допомоги на оздоровлення, визначення тривалості чергових відпусток без урахування включених до вислуги років ОСОБА_1 часу роботи в органах прокуратури та навчання у вищому навчальному закладі відповідно до постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року у справі № 2а-4323/11/2170.

Зобов'язати Державну податкову службу у Херсонській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату винагороди за вислугу років, надбавки за високі досягнення у праці та матеріальної допомоги на оздоровлення, перерахувати тривалість чергових відпусток та нарахувати і виплатити грошову компенсацію за невикористані дні чергових відпусток, виходячи з вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_1, визначеної з включенням часу його роботи в органах прокуратури та навчання у вищому навчальному закладі відповідно до постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року у справі № 2а-4323/11/2170, з урахуванням вже виплачених сум.

Визнати незаконними дії Державної податкової служби у Херсонській області щодо визначення розміру та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов'язати Державну податкову службу у Херсонській області здійснити нарахування і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 23 повні календарні роки служби, з урахуванням надмірно сплачених сум.

Зобов'язати Державну податкову службу у Херсонській області при виплаті сум винагороди за вислугу років, надбавки за високі досягнення у праці та матеріальної допомоги на оздоровлення здійснити нарахування і виплатити ОСОБА_1 компенсацію відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 21.02.2001р. № 159.

Зобов'язати Державну податкову службу у Херсонській області після здійснення всіх перерахунків грошового забезпечення належним чином оформити і видати ОСОБА_1 грошовий атестат для подальшої подачі до органів Пенсійного фонду.

Стягнути з Державної податкової служби у Херсонській області на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 93,00 (дев'яносто три) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 267 КАС України суд зобов'язує Державну податкову службу у Херсонській області у строк до 03 грудня 2012 року подати до Херсонського окружного адміністративного суду звіт про виконання даного судового рішення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 листопада 2012 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 12.2