ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
30 червня 2006 р. | № 8/74"Д" |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І., |
Харченка В.М., |
Борденюк Є.М. |
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї матеріали | Командитного товариства “Спецбудсервіс-10” |
на постанову | від 22.03.2006 |
Житомирського апеляційного | господарського суду |
у справі | № 8/74“Д” |
за позовом | Командитного товариства “Спецбудсервіс-10” |
до | ВАТ “Житомирінвест”, ТзОВ “Фрам”, Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації |
треті особи: | Управління житлово-комунального господарства Житомирської обласної державної адміністрації, РВ ФДМУ в Житомирській області |
про | визнання недійсним договору, визнання права власності, визнання недійсним свідоцтв на право власності |
В С Т А Н О В И В :
Подана 10.06.2006 касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.05.2006 скаржнику було повернено касаційну скаргу на підставі п. 4 ст. 1113 ГПК України, оскільки надане скаржником платіжне доручення № 7 від 11.04.2006 на суму 43,00 грн. не могло бути належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством розмірі, а також оскільки додане до касаційної скарги платіжне доручення не містило всіх необхідних реквізитів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Скаржником не дотримано вказаних вимог, оскільки до касаційної скарги знову ж таки додано платіжне доручення № 20 від 02.06.2006 на суму 43,00 грн., яке не може бути належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством розмірі, оскільки в даному випадку, як те вбачається із змісту касаційної скарги та наявних матеріалів справи, скаржником оскаржуються постановлені за справою судові рішення, у тому числі, і в тій їх частині, що стосується вимог позивача про визнання за ним права власності відносно певного майна. Такі вимоги, за своєю суттю, підлягають вартісній оцінці, а отже відносяться до категорії майнового характеру. Відповідно до цього, оскаржуючи до Вищого господарського суду України вищезазначені судові рішення, що були постановлені за наслідками розгляду як майнових так і немайнових вимог скаржника, останній, відповідно до ст. 3 Декрету КМУ “Про державне мито”, п. 37 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, а також роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.1990 № 9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції”, повинен був сплатити державне мито, виходячи із ставок, встановлених для позовів як майнового так і немайнового характеру.
Заявник, відповідно до доданих до скарги документів, клопоче про відновлення строку подання касаційної скарги, але в даному випадку воно може знайти своє відповідне вирішення після усунення зазначених недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись п. 4 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Командитного товариства “Спецбудсервіс-10” на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 у справі № 8/74“Д” повернути скаржнику, а справу - господарському суду Житомирської області.
Видати довідку КТ “Спецбудсервіс-10” про повернення державного мита на суму 43 грн. 00 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 20 від 02 червня 2006 року.
С у д д я Остапенко М.І.
С у д д я Харченко В.М.
С у д д я Борденюк Є.М.