СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 року Справа № 5002-17/1382-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гоголя Ю.М.,

суддів Балюкової К.Г.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Мозговий Артем Вадимович, довіреність № 01-17/сф-665 від 15.03.12, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія";

представник відповідача, Дедік Віталій Володимирович, довіреність № б/н від 25.11.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Жаворонок";

.розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 19 червня 2012 року у справі № 5002-17/1382-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (вул. Узлова, 6,Сімферополь,95047)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" (вул. Більшовицька, 33,Ялта,98637)

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2012 року у справі №5002-17/1382-2012 позов задоволений. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" 59 962, 99 грн. - основного боргу, 4528,57 грн. - пені, 895,28 грн. - три відсотка річних, 444,78 грн. - збитків, що повязані з інфляцією, 18 174,84 грн. - штрафних санкцій. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

На думку товариства з обмеженою відповідальністю „Жаворонок" місцевим господарським зроблено безпідставний висновок про задоволення позовних вимог, оскільки ним ще до початку порушення провадження по справі було погашено заборгованість перед позивачем на загальну суму 39132,28 грн.

Розпорядженням секретаря судової палати від 22.10.2012 року суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Балюкову К.Г.

У судовому засіданні 07 листопада 2012 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно з Договором поставки № ДТ-57-000362 від 11 грудня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" (Постачальник) передає у власність Товариства з обмеженою відповідальністю „Жайворонок" (Покупця) приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору (пункт 1.1).

Згідно з пунктом 2.10 договору Покупець зобов'язується оплачувати кожну придбану за цим договором Партію продукції, не пізніше 40 календарних днів з моменту її передачі.

Відповідно до пункту 4.1 договору у випадку недотримання строків оплати продукції, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки. У випадку, якщо прострочка оплати складає більше 40 календарних днів, Покупець зобов'язаний також виплатити Постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості партії Продукції, оплата якого прострочена.

Згідно з пунктом 7.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 1012 року.

Судова колегія встановила, що суд першої інстанції правомірно встановив що, позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне: Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором, та нормами, що відносяться до договорів.

У встановленому Законом порядку договір з будь-яких підстав недійсним не визнаний, та згідно статті 204 Цивільного Кодексу України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договорам на предмет їх невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Відповідно до статті 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року „Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя" вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі їх пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

При цьому необхідно відмітити, що згідно статті 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Як вбачається із статей 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватись.

Поставка товару на суму боргу підтверджується видатковими накладними № РН-57-017504 від 03 жовтня 2011 року, № РН-57-017678 від 05 жовтня 2011 року, № РН-57-017781 від 06 жовтня 2011 року, № РН-57-017782 від 06 жовтня 2011 року, № РН-57-017877 від 07 жовтня 2011 року, № РН-57-018081 від 12 жовтня 2011 року, № РН-57-018190 від 13 жовтня 2011 року, № РН-57-018273 від 14 жовтня 2011 року, № РН-57-018510 від 19 жовтня 2011 року, № РН-57-018511 від 19 жовтня 2011 року, № РН-57-018553 від 20 жовтня 2011 року, № РН-57-018668 від 21 жовтня 2011 року, № РН-57-018880 від 26 жовтня 2011 року, № РН-57-018945 від 27 жовтня 2011 року, № РН-57-019336 від 03 листопада 2011 року, № РН-57-019354 від 03 листопада 2011 року, № РН-57-019355 від 03 листопада 2011 року, № РН-57-019658 від 09 листопада 2011 року, № РН-57-019659 від 03 листопада 2011 року, № РН-57-019730 від 10 листопада 2011 року. Сума боргу підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків.

Акт звірки взаєморозрахунків є належним доказом підтвердження боргу, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім господарським судом України (постанова Вищого господарського суду України від 24 квітня 2012 року по справі № 19/164/2011).

Однак, відповідачем не представлено доказів виконання своїх зобов'язань щодо сплати платежів за отриманий товар.

Оскільки відповідній доказ відсутній в матеріалах справи до прийняття рішення, не існує підстав для його залучення до справи після винесення рішення.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 59 962,99 грн., на день звернення позивача з позовом до суду, належним чином доведений, документально підтверджений, тому судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача суму заборгованості.

Разом з тим, відповідач звертаючись з апеляційною скаргою надав платіжні доручення №2108 від 01.10.2012; №1256 від 26.12.2011; №1261 від 27.12.2011; №1146 від 29.11.2011; №1323 від 11.01.2012; №1414 від 03.02.2012; №14 від 29.03.2012; №31 від 04.04.2012; №72 від 12.04.2012; №109 від 19.04.2012; №142 від 27.04.2012; №25 від 03.07.2012.

Стосовно вищевказаних платіжних доручень на сплату заборгованості, які додані відповідачем до апеляційної скарги та також залучені до матеріалів справи, судова колегія вважає за можливе зазначити наступне.

Стаття 101 Господарського процесуального кодексу України встановлює межі перегляду справи в апеляційній інстанції. Аналіз даної статті дає можливість зробити висновок, що апеляційна інстанція перевіряє законність судового рішення на момент його прийняття.

Отже вказані платіжні доручення не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги при повторному перегляді справи, оскільки сплату вищевказаної суми заборгованості було здійснено після ухвалення рішення місцевого господарського суду від 19 чкрвня 2012 року, проте дана обставина повинна бути врахована у виконавчому провадженні.

Якщо відповідач сплатив заборгованість в період розгляду справи чи сплатить заборгованість після прийняття рішення, це не є підставою для зміни рішення, оскільки при прийнятті рішення суд матеріального та процесуального законодавства щодо вказаної обставини не порушує.

У вказаному випадку зацікавлена особа вправі звернутися із заявою згідно статті 117 Господарського процесуального кодексу України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю або частково.

Якщо будуть необхідні обставини, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Індекс інфляції та проценти річних передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, тому підлягають стягненню.

Сплата пені та штрафу передбачена також договором.

Таким чином, згідно розрахунків підлягає стягненню: 59 962,99 грн. - основного боргу, 4528,57 грн. - пені, 895,28 грн. - три відсотка річних, 444,78 грн. - збитків, що пов'язані з інфляцією, 18 174,84 грн. - штрафних санкцій.

Необхідно також відмітити, що предметом позову є невиконання обов'язків відповідачем, а не позивачем.

Якщо у відповідача є претензії щодо виконання обов'язків позивача, він вправі захищати свої інтереси у встановленому Законом порядку.

Таким чином, стягненню підлягають: 59 962,99 грн. - основного боргу, 4528,57 грн. -пені, 895,28 грн. - три відсотка річних, 444,78 грн. - збитків, що пов'язані з інфляцією, 18 174,84 грн. - штрафних санкції.

Посилання відповідача на те, що йому не спрямовувалсь копія позову з додатком спростовується поштовим описом, який знаходиться в матеріалах справи.

Посилання відповідача на те, що у нього по бухгалтерському звіту борг відсутній, не має правового значення, та може свідчити про те, що він неналежним чином здійснює свій облік.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2012 року у справі №5002-17/1382-2010 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.М. Гоголь

Судді К.Г. Балюкова

В.М. Плут

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (вул. Узлова, 6,Сімферополь,95047)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" (вул. Більшовицька, 33,Ялта,98637)