Справа № 22-1588 ас Головуючий у 1 інстанції Анісімова Н.Д.
Категорія Доповідач ЮвченкоЛ.П.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючої - Ювченко Л.П., Суддів: АзевичаВ.Б.,Бондаренко Л.І. При секретарі: Баранові В.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу по апеляції Прокурора Кіровського району м.Донецька,Управління ветеринарної медицини в Донецькій області,
на постанову Кіровського районного суду м.Донецька від 06 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління ветеринарної медицини в Донецькій області,Донецької обласної державної санітарно-епідеміологічної станції про усунення перешкод у користуванні,володінні й розпорядженні майном.Заслухавши суддю-доповідача,пояснення по справі,перевіривши матеріали справи,суд апеляційної інстанції,
ВСТАНОВИВ:
Апеляційними скаргами прокурора Кіровського району
м.Донецька і Управління ветеринарної медицини в Донецькій області оскаржується
постанова Кіровського районного суду м.Донецька від 6 липня 2006 року,якою
задоволено позовні вимоги і зобов»язано відповідачів: Управління ветеринарної
медицини та Донецьку обласну санітарно-епідеміологічну станцію зняти арешт із
м»ясопродуктів в асортименті,що перебувають на відповідальному зберіганні в
холодильній камері НОМЕР_1на території універсальної бази Донецького ОПС і повернути ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_3 як власникам вищевказаних м»ясопродуктів.
В апеляційних скаргах ставиться питання пре- скасування постанови суду першої інстанції.В апеляційній скарзі прокурора -прд ухвалення нового рішення,про відмову в позові; в апеляційній скарзі управління ветеринарної медицини-про передачу справи на розгляд господарського суду.
Суд апеляційної інстанції вважає,що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню повністю, апеляційна скарга управління ветеринарної медицини-частковому задоволенню.Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.202 КАС України в зв»язку з неповним з»ясуванням судом першої інстанції обставин,що мають значення для справи,та ухвалення нового рішення по справі.
Справа не може бути направлена до господарського суду,в зв»язку з тим,що заявлено позов трьома фізичними особами.
З матеріалів справи вбачається,що 17 лютого 2006 року проводилась перевірка дотримання вимог Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів»працівниками прокуратури Донецької області,ОГЕСБЕП УМВС України в Донецькій області,Управління ветеринарної медицини в Донецькій області і
Донецької обласної СЕС на території Універсальної бази Донецької ОПС за адресою АДРЕСА_1.У холодильній камері НОМЕР_1 виявлені м»ясопродукти в асортименті в кількості 7048,84 кг на яких відсутня позначка придатності і відсутні ветеринарні документи.
Холодильну камеру НОМЕР_1ОСОБА_1 орендує разом з іншими підприємцями для зберігання м»ясопродуктів відповідно до договору оренди від 29.11.05р. Але вона заявила на момент перевірки,що вказані м»ясопродукти їй не належать,а в березні 2006 року заявиладцо купила їх як фізична особа для власного споживання кількості 7048,84 кг. Як підприємець,вона займається реалізацією ковбасних виробів за наявності сертифікатів якості,але був виявлений факт реалізації харчових продуктів тваринного походження аналогічних тим,які зберігаються в холодильній камері НОМЕР_1,/курячі окорочка,та кури виробництва Бразілії без будь-яких супровідних документівда документів,які підтверджують якість та безпечність продуктів.За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання санітарного законодавства від 17.02.2006р.,яким заборонялось позивачі реалізовувати продукцію без супровідних документів.Постановою Донецької санітарно-епідеміологічної станції від 20.02.06р. на ОСОБА_1 накладено штраф 102 грн. за порушення санітарних норм.
Приписом від 24 березня 2006 року начальник управління ветеринарної медицини у Донецькій області зобов»язав власника продукції ОСОБА_4 дівоче прізвище позивачки ОСОБА_1 вилучити з обігу продукцію пташиного походження в кількості 7048,84 кг. як таку ,що є небезпечною ,за відсутністю документів,що посвідчують якість та безпеку вказаної продукції,та провести знищення або утилізацію вказаної продукції по узгодженню та під контролем державної служби ветеринарної медицини,прокуратури Донецької області.Від виконання припису позивачка відмовилась.
17.04.2006р.позивачка ОСОБА_1 звернулась до Управління ветеринарної медицини в Донецькій області та до Донецької обласної державної санітарно-апідеміологічної станції з позовом про усунення перешкод в користуванні,володінні та розпорядженні своїм майном.Просила суд зобов»язати відповідачів зняти арешт з м»ясопродуктів в асортименті в холодильній камері НОМЕР_1на території Універсальної бази Донецького ОПС і повернути їй як власнику вказані м»ясопродукти в асортименті. При цьому вона посилалась на ст.ст.319,321,325,328 ЦК України і вказувала,що кожна особа,яка купила товар на законних підставах є її власником.
При розгляді в суді даної справи до суду першої інстанції звернулись з позовними вимогами ОСОБА_3 -17.05.06р. та ОСОБА_2- 18.05.06р. які вказалидцо теж являються власниками вказаної продукції,після придбання позивачкою ОСОБА_1 вказаних м»ясопродуктів,вони виплатили їй гроші за частину м»ясопродуктів.ОСОБА_3 сплатив їй 12730грн -2.04.2006р.,а ОСОБА_2 сплатив позивачці ОСОБА_1 16. 04.2006р.-12 985грн. і просили зняти арешт з м»ясопродуктів в асортименті належних їм по праву власності відповідно до вказаних норм ЦК України та Закону України «Про власність».
Експертним висновком Донецької державної лабораторії ветеринарної медицини від 06.03.06р. були досліджені зразки м»яса,виявленого при перевірці холодильної камери НОМЕР_1 17.02.06р., встановленого результати досліджень не гарантують якість внаслідок відсутності всіх документів,що характеризують продукцію.При цьому курячі крила виробнимцтва Німеччина в кількості 200кг взагалі не відповідають державному стандарту 7702.0-74.
Відповідно до п.З ч.І ст.36 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» забороняється обіг необроблених харчових продуктів тваринного походження,у тому числі туш тварин,на яких безпосередньо та/або на упаковці відсутня позначка придатності маркування у формі позначки придатності/ за відсутності відповідних ветеринарних документів.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про вилучення з обігу,переробці,утилізації,знищенні чи подальшому використанні неякісної і небезпечної продукції»,до неякісної та небезпечної продукції відноситься продукція на яку немає передбачених законодавством відповідних документів,що підтверджують якість та безпеку продукції.
Саме до неякісної та небезпечної продукції відповідно до вказаного ЗУ відноситься продукція виявлена при перевірці 17.02.06р. в холодильній камері НОМЕР_1.
Задовольняючи позов,суд першої інстанції дійшов висновку,що провівши перевірку 17.02.06р. контролюючі органи допустили порушення чинного законодавства ,не залишили нікому копію акту перевірки з описом арештованих і описаних м»ясопродуктів,відбір проб проведено у відсутність позивачки і склали акт від 22.02.06р. копію якого не видали позивачці.При цьому суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи,не врахував,що з позовної заяви ОСОБА_1 і з інших матеріалів справи вбачається,що вона категорично заперечувала свою причетність до описаних і арештованих м»ясопродуктів 17.02.06р. Тільки після 23.03.06р. позивачі заявили про свої права на вказані м»ясопродукти.За таких обставин,будь яких порушень прав позивачів, 17.02.06р. контролюючі органи не допустили.
Крім того,в рішенні суду першої інстанції спотворюється експертний висновок №469/06 від 06.03.06р. в якому вказано,що « результати досліджень не гарантують якість внаслідок відсутності всіх документів характеризуючих дану продукцію.»Такий висновок відносить перевірену продукцію до неякісної і небезпечної відповідно до ст.1 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію,знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції.»
При цьому суд першої інстанції робить не бгрунтований висновок,що виявлена м»ясна продукція в асортименті є якісною,безпечною й придатною до вживання,нічим не мотивауючи такий висновок.
Крім того,суд першої інстанції зробив висновок,що позивачка ОСОБА_1 не продавала придбані м»ясопродукти,отже вони не були в обігу,вона придбала їх для власного споживання.Але суд першої інстанції не дав оцінки позовним вимогам ОСОБА_3 і ОСОБА_2, які вказали,що придбали у ОСОБА_1 м»ясопродукти,що підтверджується розписками від 16.04.06р. і 2.04.06.3 пояснень свідка ОСОБА_4 вбачаеться,що продукти були придбані за кошти позивачки,а потім родичі віддавали їй гроші за тримані продукти.Отже м»ясопродукти перебували в обігу ОСОБА_3 і ОСОБА_2 заявляють про право власності на м»ясопродукти в результаті їх купівлі у ОСОБА_1.
Відповідно до висновку Головного державного санітарного лікаря Донецької області,враховуючи відсутність супроводжувальних документів,що підтверджують належну якість та безпеку продукціїДЇ походження; даних про дату виготовлення та кінцевий термін реалізації на деякі види продукції,відсутність в повному обсязі маркування продукції/невідома фірма-виробник/-вважається,що продукція не придатна для вживання в їжу людиною.а.с. 108.
Суд першої інстанції,неповно з»ясувавши обставини справи,зобов»язав відповідачів зняти арешт із м»ясопродуктів в асортименті.в холодильній камер НОМЕР_1 і повернути позивачам ОСОБА_1,ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як власникам вищевказаної продукції.При цьому суд, визнаючи позивачів власниками мясопродуктів не навів доказів,які підтверджують право , власності позивачів на вказану продукцію.
ОСОБА_3 і ОСОБА_2 обгрунтовують своє право власності на мясопродукцію розписками наданими позивачкою ОСОБА_1 про отримання від них грошей.а.с.47 від 2.04.06. в розписці ОСОБА_1 вказано,що вона отримала від ОСОБА_3 в рахунок оплати раніше замовлених м»ясопродуктів суму 12 730грн.
В розписці від 16.04.2006р. а.с.53 позивачка ОСОБА_1 вказала,що вона отримала від ОСОБА_2 в рахунок оплати замовлених раніше м»ясопродуктів 12 985грн.
Докази про кількість купленого товару та про купівлю-продаж саме м»ясопродуктів, які вилучені з обігу 17.02.2006 року суду не надані.
Позивачка ОСОБА_1 не надала доказів про те,що м»ясопродукти купила 16.02.06р. в м.Горлівці.В суді апеляційної інстанції вона пояснила,що їй не відомі ні продавець,ні перевізник,ні очевидці „допит їх в якості свідків не можливий.
Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_4 мати позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 батько позивача ОСОБА_3 пояснили,що зі слів ОСОБА_1 їм відомо,що вона купляла м»ясопродукти,які родичі купували у неї.
17.02.2006 року,при перевірці холодильної камери НОМЕР_1 позивачка ОСОБА_1 заперечувала,що вона є власником арештованих м»ясопродуктів.Інші арендатори камери НОМЕР_1 не підтвердили належність вилучених з обігу м»ясопродуктів позивачці.
Доводи позивачки ОСОБА_1,що відповідно до ст.319,3212,325,328 ЦК України кожна особа,що купила товар на законних підставах є власником.,а тому має право володіти,користуватися і розпоряджатися своїм майном,не підтверджені відповідно до вимог ст.71 КАС України.
Суду не надані досторвірні докази про право власності позивачів на м»ясопродукти у кількості 7 048,84 кг.,які 17.02.2006 року були вилучені з обігу як неякісні і небезпечні в холодильній камері НОМЕР_1 на території Універсальної бази Донецького ОПС у Кіровському районі м.Донецька.А тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1,ОСОБА_3 і ОСОБА_2 слід відмовити,ухваливши нову постанову.
Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню,як постановлене на неповно з»ясованих обставинах,що мають значення для справи.
Керуючись ст.198 ,202, 205,207 КАС України,суд апеляційної інстанції,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління ветеринарної медицини в Донецькій області задовольнити частково.Апеляційну скаргу прокурора Кіровського району м.Донецька задовольнити.
Постанову Кіровського районного суду м.Донецька від 06 липня 2006 року скасувати.Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3 до Управління ветеринарної медицини в Донецькій області,Донецької обласної державної санітарно-епіміологічної станції про усунення перешкод у користуванні,володінні і розпорядженні майном.
Постанова може бути оскаржена протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.