ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
07.08.08 р. Справа № 37/126(40/19)
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,
присекретарі Левшиної Я.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245
до відповідача Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), м. Київ в особі відділення Промінвестбанку України в м. Краматорськ Донецької області, ідентифікаційний код 00039002
про розірвання договору оренди та зобов’язання повернути орендоване майно
із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Відкритого акціонерного товариства „Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева”, м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00191187
за участю:
представника Позивача – не з’явився,
представника Відповідача – Садовські Н.В.- довіреність № 237931 від 15.08.2007р;
представника Третьої особи – Желізна Н.В. – довіреність № 26/30 від 15.05.2008р.
Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.
Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 22.07.2008р. на 05.08.2008р., у судовому засіданні 05.08.2008р. оголошено перерву для підготовки повного тексту судового рішення до 07.08.2008р.
СУТЬ СПРАВИ:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), м. Київ (далі – Відповідач) про розірвання договору оренди № 581/2000 від 29.06.2000р. та зобов’язання повернути орендоване майно балансоутримувачу – ВАТ „Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева” за актом приймання-передачі.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на здійснений ним у відповідності до приписів Постанови КМУ від 27.12.2006р. № 1846 щодо внесення змін до Постанови КМУ від 04.10.1995р. № 786 „Про методику розрахунку і порядку використання плати за оренду” перерахунок орендної плати до договору оренди № 581/2000 від 29.06.2000р., підготовлену згідно цього перерахунку додаткову угоду, лист № 06-03-11240 від 18.10.2007р. про надсилання додаткової угоди Відповідачу, відмову останнього від її укладання у запропонованій редакції та неотримання у зв’язку із цим державним бюджетом певної суми коштів.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 10, 18, 19, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України.
На виконання вимог ухвали суду Позивачем у судовому засіданні 05.08.2008р. надані письмові пояснення, з яких вбачається, що первісно додаткова угода № 1 до договору оренди № 581/2000 була надана представникові Відповідача нарочно без супровідного листа, що унеможливлює надання такого листа з первісною пропозицією.
Відповідач надав відзиви на позовну заяву № 09/982-08юр/753 від 03.06.2008р., №09/988-08юр/965 від 15.07.2008р., в яких з посиланням на ст.118 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, п.п. 3-5 Наказу ФДМУ № 43 від 18.10.2007 року, ст.ст. 632, 638, 653, 782, 783 Цивільного кодексу України проти позовних вимог заперечив з огляду на протиправність та безпідставність ревізії фактично виконаних зобов’язань за період до досягнення відповідної згоди про внесення змін до договору оренди та на належність виконання існуючих умов грошових зобов’язань та прийняття такого виконання Позивачем.
На виконання вимог ухвали суду від 22.07.2008р. Відповідач листом № 09/993-08юр/1012 від 30.07.2008р. надав до матеріалів справи акт звіряння розрахунків та пояснення щодо відсутності листа із первісною пропозицією Позивача, на який Відповідач відповів листом № 09/863-07юр/712 від 17.07.2007р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.05.2008р. порушено провадження за вказаним позовом у справі № 40/19.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2008р. вирішено справу № 40/19 в порядку ст. 17 Господарського процесуального кодексу України передати за підсудністю у провадження Господарського суду Донецької області.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.06.2008р. вказану справу прийнято до провадження та надано номер 37/126 (40/19).
Ухвалою суду від 22.07.2008р. в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача (далі – Третя особа) було залучено ВАТ „Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева” – балансоутримувача спірного майна, до якого Позивач вимагає його повернення за актом приймання-передачі.
Третьою особою наданий відзив № 26/82 від 04.08.2008р., в якому вказується про належне виконання Відповідачем обов’язків з перерахування Третій особі як балансоутримувачу частини орендної плати з наданням відповідної довідки.
Представники учасників справи у судовому засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд
ВСТАНОВИВ:
29.06.2000р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір оренди № 581/2000 нежитлового приміщення загальною площею 135,7 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Луначарського, 3, що знаходиться на балансі ВАТ „Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева”.
Згідно умов зазначеного договору (п.п.1.1., 2.2., 7.1.) Відповідачеві в оренду строком до 29.06.2005р. було передано відповідне приміщення, про що 29.06.2000р. складено відповідний акт приймання-передачі.
В подальшому, після закінчення визначеного в договору строку оренди, сторони продовжили орендні правовідносини з огляду на відсутність заяв про припинення або зміну протягом одного місця з моменту закінчення строку, до 29.06.2010р. (в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 7.5. договору оренди).
Позивач шляхом надання проектів додаткової угоди звернувся до представника Відповідача з вимогою про укладання цієї додаткової угоди, згідно умов якої збільшувався розмір орендної плати і таке збільшення запроваджувалося з 01.01.2007 року.
Листом від 17.07.2007р. № 09-863-07юр/717 Відповідач, погоджуючись із встановленням нового тарифу сплати орендної плати, заперечив проти його запровадження з січня 2007 року, у зв’язку із чим надіслав для підписання свою редакцію угоди про зміни до договору.
Листом від 18.10.2007р. № 06-02-11240 Позивач вдруге звернувся до Відповідача з вимогою про укладання додаткової угоди до договору оренди № 581/2000 від 29.06.2000р. в редакції Позивача.
Листом від 20.12.2007р. № 09/906-07юр Відповідач підтвердив свою позицію, викладену у попередньому листі №09-863-07юр/717 від 17.07.2007р., та підписав запропоновану Позивачем угоду з протоколом розбіжностей від 20.12.2007р., згідно якого нові тарифи орендної плати запроваджуються з 01.01.2008р., надавши два його примірника Позивачу для узгодження.
Протокол розбіжностей з боку Позивача не підписано, розбіжності у встановленому порядку не врегульовані. За таких обставин, останній звернувся до Господарського суду м. Києва з розглядуваним позовом.
При цьому, як вбачається із наданого Відповідачем акту звіряння розрахунків станом на 01.07.2008р., підписаним з боку Позивача без будь-яких заперечень, Відповідачем належним чином здійснюється оренді платежі згідно умов укладеного договору оренди (без урахування додаткової угоди, запропонованої Позивачем).
Як вказує Позивач, зазначені обставини свідчать про істотне порушення Відповідачем умов договору, призводять до недоотримання державним бюджетом грошових коштів, а, відтак – зумовлюють необхідність розірвання спірного договору та повернення орендованого приміщення балансоутримувачу.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві № 09/982-08юр/753 від 03.06.2008р. та №09/988-08юр/965 від 15.07.2008р.
Третя особа своє позицію стосовно розглядуваного питання виклала у відзиві № 26/82 від 04.08.2008р.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна”.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.
За змістом ст.783 Цивільного кодексу України договір найму може бути достроково розірваний на вимогу наймодавця, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов’язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору саме як на наслідку істотного порушення його умов з боку Відповідача відповідно до ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у вигляді (порушення) ухилення від укладання додаткової угоди та виконання її умов.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Загальні вимоги до виконання зобов’язання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких належність виконання має оцінюватися виходячи з умов договору, законодавства, а за відсутністю таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, Відповідач у повному обсягу та належним чином виконує умови спірного договору в його узгодженій редакції, що відповідає приписам ст. 629 Цивільного кодексу України та визнається Позивачем.
Згідно умов спірного договору, на Відповідача не покладено обов’язок укладати додаткові угоди, запропоновані Позивачем, без висування заперечень щодо їх умов. Не встановлює такого обов’язку і законодавство України, у тому числі – те, на яке посилається Позивач, зокрема – ст. 118 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, Постанова КМУ від 27.12.2006р. № 1846 та Наказ ФДМ України від 18.01.2007р. № 43. Більш того, суд зазначає, що висування Відповідачем заперечень до запропонованих змін з урахуванням наявності принципової згоди збільшити орендні платежі не може розцінюватися як ухилення від укладення додаткової угоди, а вказує на існування спору стосовно змісту таких змін, який у встановленому порядку вирішено не було. При цьому розглядуваний позов не може кваліфікуватися в контексті вирішення спору стосовно укладання додаткової угоди між сторонами в певній редакції, оскільки відповідної позовної вимоги не заявлено.
З огляду на те, що, з одного боку, Позивач приймав виконання обов’язків Відповідачем за спірним договором у його наявній редакції, а, з іншого боку, - зміна умов договору в редакції, на якій наполягає Позивач, у встановленому законом порядку не відбулася, і ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило щодо заборони змін ціни договору після його виконання, суд має всі підстави для висновку, що умови неукладеної додаткової угоди № 1 до договору оренди № 581/2000 від 29.06.2000р. в редакції Позивача не набули обов’язкової чинності для Відповідача у розмінні ст. 629 Цивільного кодексу України, що унеможливлює оцінку належності виконання зобов’язань Відповідачем згідно приписів ст. 526 Цивільного кодексу України з урахуванням умов такої додаткової угоди.
За таких обставин, невиконання Відповідачем умов неукладеної додаткової угоди об’єктивно не може оцінюватися як порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
В свою чергу, відсутність порушення як такого унеможливлює застосування ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України у якості належних підстав для розірвання спірного договору.
Таким чином, Позивачем всупереч приписів ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів наявності підстав для розірвання спірного договору згідно вимог ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України.
Крім того, судом також приймається до уваги недотримання Позивачем порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України для розірвання договору, за змістом якого право на звернення із позовом про розірвання договору оренди у зацікавленої особи виникає лише за умов недосягнення згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач до подання розглядуваного позову не звертався до Відповідача відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України з пропозицією про розірвання спірного договору. Лист Позивача від 18.10.2007р. № 06-02-11240 пропозицією про розірвання не є, оскільки спрямований на укладання додаткової угоди до спірного договору, а згадування в ньому про можливість звернення до суду з позовом про розірвання не формулює безпосереднього волевиявлення Регіонального відділення ФДМ України по Донецькій області на розірвання договору на момент підписання такого листу. Виходячи з пояснень представника Позивача, наданих у судовому засідання 22.07.2008р., інших звернень, в яких би згадувалося про розірвання договору оренди, Відповідачу не надсилалось.
Недотримання порядку розірвання договору, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України, унеможливлює наявність порушення суб’єктивного права Позивача на розірвання договору та за змістом ч. 3 ст. 291 цього Кодексу за будь-яких обставин зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог. Цей висновок суду у повній мірі узгоджується із приписами ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких відсутність у Позивача певного суб’єктивного права об’єктивно унеможливлює наявність порушення цього відсутнього права та застосування відповідних способів судового захисту.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), м. Київ про розірвання договору оренди № 581/2000 від 29.06.2000р. та зобов’язання повернути орендоване майно балансоутримувачу – ВАТ „Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева” за актом приймання-передачі, підлягають залишенню без задоволення.
У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що Позивач згідно п. 35 ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито” звільнений від сплати державного мита, з урахуванням п. 6.6. Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998р. №02-5/78, судові витрати не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Відмовити у задоволення позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) у повному обсягу.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.
Повний текст рішення підписано та оголошено у судовому засіданні 07.08.2008р.
3.Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня його прийняття.
Суддя