АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження: № 22-ц/2090/ 6913 / 2012 Доповідач Кукліна Н.О.

Справа №2/2011/4827 / 12 Головуючий 1 інстанції Шестак О.І.

Категорія: відшкодування шкоди

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Черкасова В.В.

Пономаренко Ю.А.

При секретарі Гуренко М.О., Каплаух Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

по апеляційній скарзі ОСОБА_3

на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 серпня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди . В обґрунтування вказував, що 10 лютого 2011 року він при переході вулиці був травмований автомобілем ВАЗ -21083, що належить відповідачеві на праві власності . Винним в ДТП визнано ОСОБА_4, якого притягнуто до кримінальної відповідальності. Вирок суду набув чинності, проте йому не відшкодовано заподіяну з вини відповідача матеріальну шкоду 2243 грн. , що складається із витрат на придбання ліків, посилене харчування та проїзд , та моральну шкоду. При визначенні розміру моральної шкоди в 30000 грн. позивач вказував, що одержав тілесні ушкодження середньої тяжкості, тривалий час лікувався і на протязі п'яти місяців знаходився на лікарняному , втратив заробітну плату, щомісячний розмір якої складав більше 3500 грн. на двох роботах. Також просив стягти судові витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

У справі ухвалювалося заочне рішення про задоволення позову ОСОБА_3 , яке ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 23 травня 2012 року за заявою відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення скасовано і справа призначена до розгляду в судове засідання.

При новому розгляді позивач ОСОБА_3 пред'явлені ним позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував, вказуючи, що на його утриманні знаходиться сім'я із чотирьох осіб, він є єдиним годувальником, його середній заробіток складає 2000 грн. і він не може реально сплатити позивачеві таку грошову суму, як 30000 грн. До того ж він надавав позивачеві допомогу в лікуванні, від якої позивач в наступному відмовився. Тому моральної шкоди він позивачеві не заподіював.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 серпня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково . Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 13500 грн. та витрати на правову допомогу 1500 грн., а всього 15000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду 1 інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення його позову в повному обсязі, а саме про стягнення у відшкодування моральної шкоди 30000 грн. та у відшкодування матеріальної шкоди 2243 грн. витрат, які він поніс на придбання ліків, вітамінізоване харчування та проїзд .

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін та їх представників сторін, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, не заперечується сторонами , що 10 лютого 2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода , внаслідок якої постраждав позивач з вини водія ОСОБА_4 , який допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 через порушення правил дорожнього руху. Вина відповідача ОСОБА_4 в заподіянні позивачеві ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середньої тяжкості доводиться вироком Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 13 квітня 2011 року. Позивач тривалий час знаходився на лікуванні, протягом п'яти місяців з лютого по червень 2011 року не працював.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із доведеності заподіяння шкоди позивачеві з вини відповідача, який повинен здійснити відшкодування на підставі ст.ст. 23, 1166, 167, 1187 ЦК України.

Проте з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можна.

Згідно ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді 1 інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом 1 інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду 1 інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухваленні нового є неповне з'ясування обставин , що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, яке полягає у не застосуванні закону, який підлягав зстосуванню.

Згідно до ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду згідно до ст. 33 Закону України«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Матеріали справи свідчать , що цивільно - правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу ВАЗ 21083 , застрахована згідно до полісу № ВЕ 1775354 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії договору з 25 червня 2010 року по 24 червня 2011 року. Страховиком за цим договором страхування виступила страхова компанія , Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», яку відповідач повідомив про настання страхової події , що сталася 10 лютого 2011 року, та надав відповідні документи. Також відповідач надав відомості про страхову компанію і потерпілому в ДТП ОСОБА_3. ( а.с. 42)

Проте наведеним обставинам , які мають істотне значення при вирішенні справи, суд першої інстанції всупереч вимог ст.ст. 212, 213 ,214 ЦПК України оцінки не дав, ухвалив рішення без повного та всебічного з'ясовання обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, без вирішення питання , які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин , та не застосував правову норму, яка регулює спірні правовідносин.

Відповідач , як власник транспортного засобу ВАЗ 21083 , застрахував свою цивільну правову відповідальність зі строком дії договору з 25 червня 2010 року по 24 червня 2011 року.

Позивач вимоги про відшкодування шкоди до страховика не пред'являв , відразу звернувся безпосередньо до відповідача, як страхувальника за договором страхування.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди різниця між страховою виплатою і фактичним розміром шкоди відшкодовується особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність та завдала шкоди.

За змістом цієї статті вимога про відшкодування шкоди наперед усе пред'являється потерпілим до страховика. У разі недостатності страхового відшкодування, сплату якого проводить страховик, потерпілий має право звернутися з вимогою до страхувальника для повного відшкодування завданої ним шкоди, на якого законом з метою захисту прав потерпілого встановлено несе додаткову (субсидіарну) відповідальність .

При розгляді справи за позовом потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди , пред'явленого безпосередньо до володільця транспортного засобу ОСОБА_4 , який застрахував свою цивільну правову відповідальність, суд першої інстанції в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України, не залучив до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу.

Також при вирішенні справи суд першої інстанції не врахував, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників . Питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування, та з урахуванням положення статті 1194 ЦК України.

Право на пред'явлення потерпілим вимоги безпосередньо до страхувальника, яким є відповідач, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України виникає у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди чи в разі втрати можливості одержати страхове відшкодування у страховика.

Відповідач , як особа чия відповідальність застрахована згідно полісу страхування , згоди на відшкодування потерпілому шкоди не давав. Позивач із заявою до страхової компанії про виплату страхового відшкодування матеріальної та моральної шкоди не звертався, тому у відповідача не виникло обов'язку по відшкодуванню заподіяної позивачеві шкоди в межах , визначених положеннями ст. 1194 ЦК України .

Відповідно у суду першої інстанції не було достатньо підстав для покладання обов'язку по відшкодуванню шкоди, заподіяної позивачеві внаслідок ДТП, безпосередньо на відповідача, який з метою захисту своїх майнових інтересів застрахував свою цивільно-правову відповідальність, і можливість одержання страхового відшкодування потерпілим від страховика не втрачена.

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення судом 1 інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про відмову ОСОБА_3 в позові.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді