ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"29" жовтня 2012 р. м. Київ К-52800/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Ленінському районі міста Харкова
на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 15.04.2009
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009
у справі № 2а-6857/08/2070
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Харківенергоремонт»
доДержавної податкової інспекції в Ленінському районі міста Харкова
провизнання частково нечинним рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю НВП «Харківенергоремонт»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова, в якому просило визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000272200 від 31.07.2007 в частині накладення штрафу в розмірі 55778,91 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009 у даній справі, позов задоволено повністю та визнано нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000272200 від 31.07.2007 частково в розмірі 55778,91 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:
- 30.07.2007 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Харкова, за результатами планової виїзної документальної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю НВП «Харківенергоремонт»вимог податкового законодавства за період з 01.10.2004 по 31.03.2007 та валютного законодавства період з 01.01.2007 по 23.07.2007 було складено акт №1734/23-304/30882066;
- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000272200 від 31.07.2007, яким на підставі ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 59329,00 грн., яке оспорюється позивачем частково, на суму 55778,91 грн.
Суди попередніх інстанцій, виходячи з того, що суми сплачених позивачем податків на території іншої країни не є валютною виручкою в розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ №136 від 24.03.1999 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631), визнали необґрунтованими нарахування позивачу пені та прийняття податковим органом спірного рішення у сумі 55778,91 грн., з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач на підставі договорів №61 від 24.05.2006 з ТОВ «АЕS Шульбінська ГЕС», №014-164/УР від 29.05.2006 з ТОВ «АЕS Екібастуз»та №014-395/УР від 27.12.2006 з ТОВ «АЕS Екібастуз»виконав роботи на території замовників (Республіка Казахстан), у відповідності до законодавства якої з нерезидентів на час виконання робіт на території замовника утримується прибутковий податок у розмірі 20% від отриманого ним доходу.
Умовами вищенаведених договорів було передбачено, що замовник перераховує 80% від вартості робіт за договором на розрахунковий рахунок позивача, а 20% відповідно до ст.198 Податкового кодексу Республіки Казахстан - виконавцю, який виступає податковим агентом, відповідальним за утримання податку з доходів нерезидента, перераховує до бюджету Республіки Казахстан або на умовний банківський вклад.
За договором № 61 від 24.05.2006 з ТОВ «АЕS Шульбінська ГЕС»позивачем виконано роботи на суму 240662,58 доларів США, з якої утримано на території Республіки Казахстан прибутковий податок на суму 48132,50 доларів США, замовником оплачено 192530,06 доларів США.
За договором № 014-164/УР від 29.05.2006 з ТОВ «АЕS Екібастуз»виконано роботи на суму 925938,87 доларів США, утримано на території Республіки Казахстан прибуткового податку на суму 185187,76 доларів США, замовником оплачено 740751,11 доларів США.
За договором № 014-395/УР від 27.12.2006 з ТОВ «АЕS Екібастуз»виконано роботи на суму 95166,30 доларів США, утримано на території Республіки Казахстан прибуткового податку на суму 19033,26 доларів США, оплачено замовником 76133,04 доларів США.
Факт утримання з позивача прибуткового податку на території Республіки Казахстан підтверджується довідками податкових органів Республіки Казахстан, а саме: за договором №61 від 24.05.2006 листом Податкового комітету по м. Семипалатинську Східно-Казахстанської області (вих. №оюл-10-10/15649 від 21.06.2007) та довідкою №1 Податкового комітету по м. Семипалатинську; за договором №014-164/УР від 29.05.2006 з ТОВ «АЕS Екібастуз»довідкою Податкового комітету по Павлодарській області №10 від 20.06.2007; та за договором №014-395/УР від 27.12.2006 з ТОВ «АЕS Екібастуз» довідкою Податкового комітету по Павлодарській області №9 від 20.06.2007. Утримання податку було проведено органами Республіки Казахстан та позивач звертався до податкових органів Казахстану з заявою про повернення утриманого прибуткового податку, на що була отримана відмова. Після цього позивачем була розпочата процедура оскарження рішення податкового органу Казахстану.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 №185/94-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, тобто, до 01.01.2008) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно п.п. «д»п.1.8 Розділу 1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями сума валютної виручки (лізингових платежів) або вартість товарів (об'єктів лізингу) може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов'язань за договором здійснюється оподаткування виконаних резидентами для нерезидентів робіт (наданих послуг) за межами України - на суму сплачених податків, письмово підтверджених податковими органами країни нерезидента.
У відповідності до пп. «г»пп. 4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.
Разом з тим, згідно пп. «д»пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 зазначеного Закону не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПА України листом від 16.08.2007 вих. №7868/6/22-6015 надало роз'яснення щодо правомірності зменшення валютної виручки, що підлягає поверненню за експортними контрактами, на суму сплачених податків, письмово підтверджених податковими органами країни нерезидента. Окрім того, Національний банк України на запит позивача надав роз'яснення щодо ситуації із зменшенням валютної виучки на суму утриманого прибуткового податку, в якому роз'яснив, що обслуговуючий резидента банк повинен відповідно до п 1.8 Інструкції № 136 зменшити суму валютної виручки на суму утриманих у резидента податків на території Республіки Казахстан.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийняття ним рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій №0000272200 від 31.07.2007 в частині накладення штрафу в розмірі 55778,91 грн.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ч.2 ст.71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Харкова залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний