ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

04 липня 2006 р.

№ 31/596

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                       Васищака І.М.,

                                                                                  Палій В.М.,

розглянувши            касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Іскра-2” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2006р. та рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2005р.

у  справі                    №31/596 господарського суду м. Києва

за позовом                 Товариства з обмеженою відповідальністю “Іскра-2”

до відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю

“Український центр інжинірингу, маркетингу і менеджменту”,

Товариства з обмеженою відповідальністю

“Розробки новітніх технологій”

про                              стягнення 85 692,50грн.

за участю представників:

ТОВ “Іскра-2” –Боков О.Г.;

ТОВ “Український центр інжинірингу, маркетингу і менеджменту” –Єрємеєв С.І.

ТОВ “Розробки новітніх технологій” – не з’яивлися

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Іскра-2” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та просило суд стягнути солідарно з відповідачів -  Товариства з обмеженою відповідальністю “Український центр інжинірингу, маркетингу і менеджменту”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Розробки новітніх технологій” 85 692,50грн. в рахунок повернення авансу, сплаченого на виконання умов договору №2003-УЦ/4 від 15.12.2003р.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на порушення відповідачами умов зазначеного договору, а саме виконання зобов’язань з порушенням встановленого строку та неякісно. Зазначені обставини стали підставою для прийняття рішення щодо доручення виконання таких робіт іншій особі та звернення до відповідачів з вимогою про повернення сплачених в якості авансу коштів за роботу, яка не була виконана (т.1 а.с.5-8).

Відповідач у справі – ТОВ “Розробки новітніх технологій” у відзиві на позов заявлені вимоги відхилило, вказуючи на те, що:

-          причиною порушення строків виконання робіт є ненадання позивачем вихідних даних для проектування, що за умовами договору надає право перенести виконання робіт на час затримки надання вихідних даних;

-          він не є генпідрядником  за договором, у зв’язку з чим не може нести відповідальність, враховуючи виконання лише окремих розділів передпроектної документації;

-          передпроектні роботи згідно висновку ГО “Центр містобудування та архітектури ” відповідають встановленим вимогам (т.1 а.с.71-73).

Крім того, доповнюючи доводи, відповідно до яких відхиляються заявлені позивачем вимоги, ТОВ “Розробки новітніх технологій” посилається також на пропущення позивачем строків позовної давності (т.1 а.с.79).

Відповідач у справі – ТОВ “Український центр інжинірингу, маркетингу і менеджменту” у відзиві на позов заявлені вимоги відхилило,  посилаючись на те, що:

-          розробляло лише ескізні передпроектні пропозиції, які за висновком ГО “Центр містобудування та архітектури” відповідають встановленим вимогам, інші роботи не виконувались у зв’язку з неподанням позивачем вихідних даних;

-          не є належним відповідачем, оскільки грошові кошти перераховані ТОВ “Розробки новітніх технологій” (т.1 а.с. 75-78).

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.12.2005р. у задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.134-137).

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, в порушення п.п.4.1,4.5 договору, не надано відповідачам вихідних даних і ця обставина стада підставою для перенесення терміну виконання робіт відповідно до п.4.5 договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2006р. рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2005р. залишено без змін (т.2 а.с.92-94).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ “Іскра-2”  звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а заявлені позовні вимоги задовольнити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.151 ЦК УРСР, договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов’язань.  

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 15.12.2003р. між сторонами у справі –ТОВ “Український центр інжинірингу, маркетингу і менеджменту”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Розробки новітніх технологій” та Товариством  з обмеженою відповідальністю “Іскра-2” укладено договір №2003-УЦ/4, предметом якого є оплатне виконання відповідачами за дорученням позивача робіт з розробки проектно-кошторисної документації двох житлових будинків та будинків повторного заселення.

За своєю правовою природою вищевказаний договір є договором підряду.

Так, відповідно до ст.332 ЦК УРСР, за договором підряду підрядчик  зобов'язується  виконати  на свій ризик певну роботу за завданням замовника  з  його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Спір у даній справі виник у зв’язку з не виконанням відповідачами взятих на себе зобов’язань щодо виконання робіт. Посилаючись на вказану обставину, позивач вимагає повернення йому коштів, сплачених в якості авансу.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, судами встановлено, що позивачем в якості авансу 18.12.2003р. перераховано 85692,50грн.

Умовами договору, зокрема, календарним планом робіт  передбачено поетапне виконання робіт з визначенням строків їх виконання. Зокрема, календарний план передбачає виконання такого етапу як “Розробка стадії “Ескізний проект” до 20.01.2004р.

В силу ст.161 ЦК УРСР (чинному на момент укладення договору), зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок, зокрема, договору.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань визначені і чинними на момент настання строку виконання зобов’язання нормами. Так, відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Посилаючись на невиконання етапу “Розробка стадії “Ескізний проект” в установлений календарним планом робіт строк, а також неякісне виконання передпроектних пропозицій, позивач вимагає повернення сплачених в якості авансу грошових коштів.

Касаційна інстанція погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Так, п.4.1. договору передбачає, що проектні роботи виконуються у відповідності до технічного завдання на проектування, календарного плану та чинних в Україні СНіП та ДБН  При цьому, п.4.5 договору передбачає обов’язок позивача надати необхідні вхідні дані в об’ємі та у термін відповідно до СНіП та ДБН. Невиконання обов’язку щодо надання вхідних даних надає право перенести час виконання робіт на термін затримки, що передбачено п.4.5 договору та приміткою до календарного плану робіт.

Зазначені пункти договору відповідають загальним вимогам виконання  взаємних зобов’язань, що визначені як чинними на момент укладення так і діючими на даний час нормами.

Так, за своєю правовою природою укладений сторонами договір відноситься до  двосторонніх угод, за якими прав та обов’язків набувають кожна з сторін договору.

Згідно ст.171 ЦК УРСР (чинному на момент укладення договору), взаємні зобов'язання за договором повинні виконуватися одночасно, якщо з закону, договору або змісту зобов'язання не випливає інше.

Встановлений вказаною нормою порядок виконання зобов’язань передбачає вчинення певних дій, направлених на виконання відповідних зобов’язань сторонами одночасно або безпосередньо одне за одним. Таким чином, кожна з сторін має право затримати виконання зобов’язання, яке вона взяла за умовами договору, до моменту, коли виконання свого зобов’язання запропонує протилежна сторона, якщо інший порядок виконання зобов’язання не визначений законом, договором або витікає із змісту зобов’язання.  

При цьому, в силу ч.3 ст.213 ЦК УРСР, боржник не визнається таким, що прострочив, поки зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (стаття 215 цього Кодексу). В силу ст.215 ЦК УРСР, кредитор визнається таким, що прострочив, зокрема, якщо він не зробив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України (чинному на момент настання строку виконання зобов’язання, визначеного календарним планом робіт)  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, аналогічними є положення щодо порядку виконання зустрічних зобов’язань (ст.538 ЦК України);  прострочення боржника внаслідок прострочення кредитора (п.4 ст.612 ЦК України); права на відстрочення виконання зобов’язання на час прострочення кредитора (пп.1,2 ст.613 ЦК України).

Під час вирішення спору по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, позивачем не надано доказів надання відповідачу даних, передбачених пп.4.1,4.5 договору. Отже, судами не встановлено порушення відповідачами строків виконання зобов’язань, передбачених договором.

Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2006р, якою залишено в силі рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2005р., не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                           

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2005р. у справі №31/596 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Іскра-2” –без задоволення.

Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                                  Васищак І.М.    

                                                                                             Палій В.М.