ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а/1770/4099/2012
07 листопада 2012 року м. Рівне
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Чередняку В.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Краська Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2012 року №0000881744, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб" у сумі 17075,59 грн.
В основу визначення податкового зобов'язання згідно із зазначеним повідомленням-рішенням покладені висновки податкового органу про використання земельної ділянки позивачем як фізичною особою, що не пов'язано з господарською діяльністю, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку оформлений на позивача як на фізичну особу, а том, в силу вимог підпункту 297.1.4. пункту 297 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI позивач зобов'язаний сплатити земельний податок відповідно до податкових повідомлень-рішень, виданих платнику до 1 липня поточного року, та сплатити на протязі 60 днів з дня вручення зазначеного повідомлення-рішення та подати податкову звітність. У зв'язку з чим податковим органом нараховано суму земельного податку за чотири роки: 2009 - 3915,37 грн., 2010 - 4386,74 грн., 2011 - 4386,74 грн., 2012 - 4386,74 грн. на загальну суму 17075,59 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 10.08.2001 року зареєстрований у встановленому законом порядку як фізична особа-підприємець, з 2012 року здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування згідно свідоцтва платника єдиного податку, відповідно до якого видами діяльності позивача є, поряд з іншим, надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна, нежитлових приміщень (споруд, будівель). Відповідні нежитлові приміщення та земельна ділянка придбані позивачем на підставі договорів купівлі-продажу з Управлінням комунальною власністю Рівненської міської ради для здійснення підприємницької діяльності, та розташовані у АДРЕСА_1, які позивач надав в оренду, що підтверджується відповідними документами та стверджує використання у господарській діяльності позивача. З огляду на це позивач вважає, що зазначена земельна ділянка не підлягає оподаткуванню в силу положень підпункту 297.1.4. пункту 297 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI. При цьому позивач покликається на п. "г" ч. 1 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, та зазначає про звільнення від обов'язку нараховувати, сплачувати та подавати звітність по земельному податку як платник єдиного податку, який використовує земельну ділянку у власній господарській діяльності. Тому просить позов задовольнити повністю, визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, подав письмові заперечення у справі та пояснив, що земельний податок був нарахований ОСОБА_3 як фізичній особі. Вказав, що згідно з пунктом 5 Указу Президента України від 19 січня 1999 року № 32/99 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" покупцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення можуть бути, зокрема, громадяни України - суб'єкти підприємницької діяльності. Але з підписанням Указу Президента України від 20 липня 2007 року № 650/2007 вказаний Указ втратив чинність. Також представник відповідача зазначив, що земельна ділянка належить позивачу як фізичній особі, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку у АДРЕСА_1 оформлений саме на гр. ОСОБА_3 та без зазначення спеціального статусу особи в якості суб'єкта господарської діяльності. Отже, як вважає відповідач, позивач не звільнений від сплати земельного податку і має сплачувати його на загальних підставах. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 10.08.2001 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради, з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку за ставкою 20 %. Зі змісту свідоцтва платника єдиного податку видами господарської діяльності позивача є: діяльність готелів (тимчасове розміщування); діяльність із забезпечення фізичного комфорту; надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна, крім орендованого - нежитлових приміщень (споруд, будівель)., загальна площа яких не перевищує 300 кв.м. Місце здійснення діяльності: АДРЕСА_2, ОК "Нептун"; АДРЕСА_1.
Податковим повідомленням-рішенням від 12.06.2012 року №0000881744 ОСОБА_3 як фізичній особі згідно пп. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 розділу ІІ та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та відповідно до ст. 13 та ст. 18 Закону України від 03.07.1992 року №2535-XII "Про плату за землю" визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 17075,59 грн.
Як встановлено судом, згідно з договором від 20.09.2006 року купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлове приміщення), суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 придбав в Управління комунальною власністю Рівненської міської ради у власність нежитлові будівлі загальною площею 414,7 кв.м., що складаються з теплиці площею 219,0 кв.м., складу-навісу площею 72,6 кв.м., складу площею 123,0 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. 05.12.2006 року Комунальне підприємство Рівненське міське бюро технічної інвентаризації видало власнику - ОСОБА_3 витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12764531.
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 05.12.2008 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 придбав в Управління комунальною власністю Рівненської міської ради у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 1851 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлових приміщень, будівництва та обслуговування підліткового клубу без права розташування на ній залів гральних автоматів та закладів грального бізнесу. На підставі зазначеного договору ОСОБА_3 26.01.2009 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії АЗ №235592 з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки у відповідності із зазначеним договором, а саме, для обслуговування нежитлових приміщень, будівництва та обслуговування підліткового клубу без права розташування на ній залів гральних автоматів та закладів грального бізнесу.
Суд відхиляє посилання податкового органу на те, що позивач не використовує означену земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку виписаний фізичній особі - ОСОБА_3, а не суб'єкту господарювання для використання у власній господарській діяльності, з огляду на наступне.
Так, державним актом на право власності на земельну ділянку серії АЗ №235592 виданого 26.01.2009 року засвідчено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, набуту на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 05.12.2008 року, по що зазначено в державному акті.
За змістом вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки стороною є суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3.
Як вбачається із свідоцтва платника єдиного податку видом діяльності суб'єкта господарювання - ОСОБА_3 є надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна, крім орендованого, нежитлових приміщень (спору, будівель), загальна площа яких не перевищує 300 кв.м.
Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12764531, виданого Комунальним підприємством Рівненське міське бюро технічної інвентаризації, належні позивачу на праві власності нежитлові будівлі розташовані за адресою: АДРЕСА_1, тобто розміщені на земельній ділянці, належній позивачу на праві власності відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії АЗ №235592.
У січні 2012 року позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне Ентерпрайз" договір оренди приміщення від 01.01.2012 року, відповідно до якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне Ентерпрайз") бере в тимчасове користування частину нежитлового приміщення загальною площею 291 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, тобто на земельній ділянці належній позивачу на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії АЗ №235592.
03.01.2012 року між сторонами зазначеного договору підписано акт приймання-передачі частини нежитлового приміщення у відповідності до укладеного договору оренди приміщення від 01.01.2012 року. За таким актом позивач передав в оренду частину нежитлового приміщення: склад площею 95,3 кв.м., склад-навіс площею 72,6 кв. м., теплиці площею 123,1 кв.м., а Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне Ентерпрайз" прийняло в оренду зазначені об'єкти.
Факт передачі вказаної частини нежитлового приміщення позивач підтвердив двосторонніми актами приймання-передачі наданих послуг: №01 від 01.02.2012 року (за січень 2012 року), №02 від 01.03.2012 року (за лютий 2012 року), №03 від 02.04.2012 року (за березень 2012 року), №04 від 01.05.2012 року (за квітень 2012 року), №05 від 01.06.2012 року (за травень 2012 року), №06 від 02.07.2012 року (за червень 2012 року), №07 від 01.08.2012 року (за липень 012 року), №08 від 03.09.2012 року (за серпень 2012 року), №09 від 01.10.2012 року (за вересень 2012 року) №10 від 01.112012 року (за жовтень 2012 року).
Про проведення розрахунків за вказаним договором позивач надав копії рахунків про оплату: від 03.01.2012 року на суму 6000,00 грн. (за січень-лютий 2012 року), від 20.02.2012 року на суму 6000,00 грн. (за березень-квітень 2012 року), від 19.03.2012 року на суму 6000,00 грн. (за травень-червень 2012 року), від 19.07.2012 року на суму 6000,00 грн. (за липень-серпень 2012 року), від 20.08.2012 року на суму 6000,00 грн. (за вересень-жовтень 2012 року). 02.11.2012 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне Ентерпрайз" підписано акт взаємозвірки розрахунків по договору оренди приміщення від 01.01.2012 року, за яким заборгованість з орендної плати відсутня.
Таким чином, та обставина, що земельна ділянка згідно з державним актом належить на праві власності позивачу як фізичній особі, а не як суб'єкту підприємницької діяльності, не вказує на відсутність зв'язку між фактом володіння особою відповідною ділянкою та її використанням у власній господарській діяльності, оскільки стаття 80 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ обмежує коло суб'єктів права власності на землю, визначаючи, що такими є громадяни та юридичні особи.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року №449 в редакції постанови від 12.11.2008 року №1019, якою встановлено форму державного акта на право власності на земельну ділянку, оформлення державного акта із зазначенням статусу фізичної особи-власника у якості суб'єкта підприємницької діяльності або підприємця, не передбачено.
Так, відповідно до пункту 269.2 статті 269 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI особливості справляння податку з суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Відповідно пункту 1 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та абзаци шостий-двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №1392 "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року застосовуються з урахуванням певних особливостей, а саме, абзацом «г» підпункту 1 даного пункту визначено, що платники єдиного податку не є платниками, зокрема, земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності. Крім того, згідно з пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (стаття набрала чинності 01 січня 2012 року) платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності по земельному податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
За наведених обставин та враховуючи те, що на земельній ділянці, яка знаходиться у місті Рівне, вул. Князя Романа, 14-б розташовані належні позивачу нежитлові приміщення, які надаються ним в оренду, суд приходить до висновку, що зазначена земельна ділянка використовується позивачем у господарській діяльності відповідно до видів діяльності, зазначених у свідоцтві платника єдиного податку, а отже, відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не підлягає оподаткуванню земельним податком.
У судовому засіданні представник відповідача не надав суду доказів, які спростовують твердження позивача про використання зазначеної земельної ділянки у господарській діяльності позивача.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 12.06.2012 року №0000881744 , а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 170,75 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 170,75 грн. підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 12.06.2012 року №0000881744, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб" у сумі 17075,59 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 170 (сто сімдесят) гривень 75 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кравчук Т.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови -10 листопада 2012 року.