ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2012 р. Справа № 2a-1955/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Щербяк В.С.

за участю сторін:

представника позивача: Шиманської Н.С.,

представника відповідача: Гавадзина В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімнафтосервіс"

до відповідача: Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001012330, №0001022330, №0001032330, №0001042330 від 02.07.1012 року,-

ВСТАНОВИВ:

09.07.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімнафтосервіс" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001012330, №0001022330, №0001032330, №0001042330 від 02.07.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення податкового органу базуються на висновках акту перевірки, які не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, зокрема безпідставно, всупереч конституційним положенням, вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, відповідачем констатовано факт безтоварності операцій та, як наслідок, фіктивності правочинів укладених з контрагентами позивача ТзОВ "Домес", ТзОВ "Зодчій ЛТД", ТзОВ "БІМАР", ТзОВ "Кронер", внаслідок чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 199942,00 гривень, в тому числі, за основним платежем в сумі 199682,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 260,00 грн. та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19001 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі 15201 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 3800,00 грн., а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 100912,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 67275,00 грн., за штрафними санкціями 33637,50 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 42952 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 28635 грн. та штрафними санкціями 14317 грн., у спосіб винесення податкових повідомлень-рішень: №0001012330, №0001022330, №0001032330, №0001042330 від 02.07.1012 року. З урахуванням викладеного, вважає такі податкові повідомлення - рішення необґрунтованими та просить суд визнати їх нечинними та скасувати.

09.10.2012 року, в ході розгляду адміністративної справи, представником позивача пред»явлено заяву про уточнення позовних вимог, якою позивач фактично збільшуючи їх розмір, просив додатково визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0001342330, 0001372330 від 02.10.2012 року, проте 10.10.2012 року в судовому засіданні подав заяву, згідно якої просив заяву від 09.10.2012 року не розглядати.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, з мотивів викладених у письмовому запереченні, яке попередньо направив на адресу суду. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.

В період з 07.06.2012 року по 20.06.2012 року Тисменицька міжрайонна державна податкова інспекція Івано-Франківської області Державної податкової служби проводила документальну планову виїзну перевірку ТзОВ "Хімнафтосервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 338/2240/30769698 від 22.06.2012 року, згідно висновків якого констатовано порушення позивачем: п.138.4 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 199682,00 грн. в тому числі за ІІІ квартал 2011 року -188377,00 грн., за ІV квартал 2011 року -10265,00 грн., І квартал 2012 року -1040,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в І кварталі 2012 року в сумі -15201,00 грн., окрім того, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 67275,00 грн., в тому числі в серпні 2011 року -67278,00 грн. та зменшено від'ємне значення (рядок 24) в сумі 28635,00 грн. Товариству в свою чергу необхідно зменшити у наступних податкових періодах суму від'ємного значення в рядку 21.3 Декларації в сумі -28635,00 грн. (т.1 а.с.20-42)

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення за №0001012330, №0001022330, №0001032330, №0001042330 від 02.07.2012 року, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 199942,00 гривень, в тому числі, за основним платежем в сумі 199682,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 260,00 грн. та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19001 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі 15201 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 3800,00 грн., а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 100912,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 67275,00 грн., за штрафними санкціями 33637,50 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 42952 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 28635 грн. та штрафними санкціями 14317 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, передумовою для формування позивачем податкового кредиту по ПДВ та податкового зобов"язання з податку на прибуток, слугували правовідносини, що склалися у нього з ТзОВ "Домес", ТзОВ "Зодчій ЛТД", ТзОВ "БІМАР", ТзОВ "Кронер" з приводу купівлі-продажу на основі договору купівлі-продажу № 815 від 01.08.2011 року, договору купівлі-продажу № 24 від 02.09.2011 року, договору № 60 від 03.01.2012 року, договору № 02325 від 01.02.2012 року (т.1 а.с. 64-65, 92-93, 120-121, т.2. а.с. 114-115). Відповідно до умов зазначених угод, ТзОВ "Домес", ТзОВ "Зодчій ЛТД", ТзОВ "БІМАР", ТзОВ "Кронер" як "продавець", зобов'язувались постачати і передавати у власність "покупцю", яким являлось ТзОВ "Хімнафтосервіс" визначений товар.

Однак, як вбачається зі змісту акту перевірки за № 338/2240/30769698 від 22.06.2012 року, а також підтверджується розрахунками податкових зобов»язань за платежем на прибуток приватних підприємтв та платежем податку на додану вартість (т.2. а.с. 111), нарахована оскаржуваними податковими повідомленнями -рішеннями заборгованість, з позицій податкового органу, виникла як наслідок безтоварності операцій та фіктивності правочинів укладених з контрагентами позивача ТзОВ "Домес" та ТзОВ "Зодчій ЛТД" з наступник підстав.

Так, листом від 22.12.2011 року за № 5030/7/15-202/3374 ДПІ у Вишгородському районі Київської області скеровано до відповідача матеріали камеральної перевірки (акт від 22.12.2011 року за № 908/15-2/37496916 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ "Домес" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, з якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за липень 2010 року по жовтень 2011 року). Відповідно даного акту встановлено, що факт здійснення господарських операцій щодо поставок товарів (робіт, послуг) не підтверджено, в силу відсутності у ТзОВ ТзОВ "Домес" необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Констатовано факт нікчемності правочинів укладених з контрагентами ТзОВ "Домес" (т.1 а.с.220-226).

Згідно акту ДПІ в Голосіївському районі м. Києва № 3-23-40-37119637 від 21.12.2011 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ "Зодчій ЛТД" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за вересень 2011 року, ДПІ в Голосіївському районі м. Києва встановлено, що ТзОВ "Зодчій ЛТД" має ознаки "фіктивності", а саме: кількість працюючих -1 особа, основні засоби -відсутні, місцезнаходження - не встановлено, проведено експортне дослідження документів експортом сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві 08.12.2011 року № 2068 в якому зазначено, що підпис від імені директора ТзОВ "Зодчій ЛТД" в представлених на дослідження документах (податкова декларація з ПДВ ТзОВ "Зодчій ЛТД") ймовірно виконані не директором, а іншою особою, а отже вчинені особою яка не наділено необхідним обсягом цивільної дієздатності, що в силу вимог ст.ст. 203 та 215 ЦК України дає підстави для визнання правочинів недійсними. (т.1 а.с.227-231).

Водночас, відповідач вказує на наявність у сторін податкових накладних, платіжних доручень, що засвідчують сплату коштів, однак вважає, що вищевказані первинні документи не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування та не можуть доказувати ті обставини, які в цих документах зафіксовані. А отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.218 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Вирішуючи наявний податковий спір по суті суд виходив із наступного.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначав платників податку на прибуток, на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Податковий кодекс України (надалі -ПК України) .

Так, відповідно до п.п.133.1.1, п.133.1 ст. 133 ПК України, платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно п.п.134.1.1, п.134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.135.2. ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

В ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зазначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит податку на додану вартість - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно статті пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому ПК України визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Так, відповідно до п.198.4. ст.198 цього кодексу якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

А також, в силу положень статті 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Згідно пункту 201.10. статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу положень пункту 200.1. статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає платі (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Як встановлено з матеріалів справи, поставка продукції здійснювалась відповідно до укладених договорів. Для перевірки контролюючим органам надані видаткові накладні на одержану продукцію та дані бухгалтерського обліку, що відображені в акті перевірки.

В судовому засіданні досліджено наявність податкових, видаткових та товаро-транспортних накладних, виданих на суму поставленого товару, які доєднані до матеріалів адміністративної справи.

Так, щодо ТОВ «Домес» наявні: видаткова накладна - №815 від 08.08.2011 року (т.1 а.с. 66), податкова накладна - №815 від 08.08.2011 року (т.1 а.с. 67), товарно-транспортні накладні - №815 від 08.08.2011 року, №815/1 від 10.10.2011 року (т.1 а.с. 72, 73).

Придбаний товар повністю отриманий та проплачений, що підтерджується платіжними дорученнями: № 2688 від 16.09.2011 року, №2693 від 06.10.2011 року № 2706 від 14.11. 2011 року (т.1. а.с.69- 71).

Відносно ТОВ «Зодчій ЛТД» наявні: видаткова накладна - № 24 від 02.09.2011 року (т.1. а.с. 117), податкова накладна - № 24 від 02.09.2011 року (т.2 а.с. 118), товарно-транспортні накладні - №24, 24/1 від 02.09.2011 року та 05.09.2011 року (т.2 а.с. 121, 122) .

Придбаний товар повністю отриманий та проплачений, що підтерджується платіжними дорученнями: № 2707 від 14.11.2011 року та №2725 від 05.12.2011 року (т.2. а.с.119,120).

В подальшому, з придбаної продукції (фрітюрного жиру, оксиетильового рослинного жиру, неонол АФ 9/10, ПЕГ -115) позивач виготовляв та реалізовував поверхнево-активні речовини - Савенол та Жиронокс, які згідно технічних умов використовуються в навфтгазовидобувній промисловості. (т.2. а.с. 59-92).

Податковий орган встановив, що через деякий час після правовідносин платника зі своїми контрагентами, деяких контрагентів (ТОВ «Домес») не знайшли за юридичною чи фактичною адресами.

В даному випадку, суд зазначає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, ліквідація чи банкрутство самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Також, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З системного аналізу вищезазначених норм права, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладання договорів та видачу податкових накладних, сам позивач та контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видане відповідне свідоцтво, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагенти - ТОВ "Домес", ТзОВ "Зодчій ЛТД", були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Укладені між ним угоди виконані у повному обсязі, а тому відсутні підстави для того, щоб вважати їх недійсними.

Окрім того, в постанові Пленуму ВСУ (п.18) від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" також зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Водночас позивачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів, а посилання на експертне дослідження документів експертом сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві 08.12.2011 року № 2068, в якому зазначено, що підпис від імені директора ТзОВ "Зодчій ЛТД" в представлених на дослідження документах (податкова декларація з ПДВ ТзОВ "Зодчій ЛТД") ймовірно виконані не директором, а іншою особою, суд не може взяти до уваги, оскільки такий висновок не носить категоричного характеру, і не може оцінюватись як окремий документ без сукупності інших доказів, що б свідчили про умисел посадових осіб позивача так і його контрагентів, що спрямований на незаконне отримання бюджетного відшкодування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням викладеного, на переконання суду, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001012330, №0001022330, №0001032330, №0001042330 від 02.07.1012 року не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого підлягають визнанню нечинними та скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області за № 0001012330, № 0001022330, № 0001032330, № 0001042330 від 02.07.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімнафтосервіс" сплачений ним судовий збір в розмірі 2146 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 15.10.2012 року.