Справа 2а/0550/3621/2012р.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2012 року Харцизький міський суд Донецької області в складі :
головуючого судді - Демидової В.К.
при секретарі –Омельяненко Є.Є.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харцизьку скаргу ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАЇ Слов’янського МВ ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, яку мотивує тим, що 8 вересня 2012 р. за постановою про адміністративне правопорушення АО1 № 131422, ви не се ної інспектором ІДПС ВДАІ Слов’янського МВ на місці порушення в по вул. Юн. Комунарів 19 м. Слов’янськ Донецької області, він був визнаний винним в скоєні пра вопорушень, передбачених ч. 1 і 2 ст.122 КУпАП, у зв'язку з недотриманням ним п.п. 8.1 та 8.7.3 ПДР Ук раїни та був підданий адміністративному стяг ненню у вигляді штрафу у сумі 425 грн. Згідно цієї постанови він визнаний винним у тому, що управляючи автомобілем НОМЕР_1 на перехресті проїхав на заборонне червоне світло світлофора та не виконав вимог заборонного дорожнього знаку «Виїзд заборонено». Вважає вказану постанову незаконною, а притягнення його до адміністративної відповідально с ті безпідставним, у зв’язку з відсутністю в його діях ознак об’єктивної та суб’єктивної сторони цих складів правопорушень. , а тому ця постанова підлягає скасуванню з наступних мотивів: у зв'язку з недоведеністю його вини в скоєні цього правопорушення, а саме «проїзд на заборонний сигнал світлофора», передбачений ч. 2 ст. 122 КУпАП, так як при роз г ляді інспектором ДАІ цієї справи, ним нез'ясовні обставини, які підлягають обов'язковому до веден ню. На досліджоному по справі перехресті по його смузі, яка була головною дорогою, рух в його напрямку регулювався додатковою секцію свілофора з зеленим сигналом у вигляді стрілки, який дозволяв «рух пря мо»через перехрестя, незалежно від сигналів на основних його секціях. При цьому цей сигнал світлофора на додатковій секції світлофора (зелена стрілка), доз во ляющий рух прямо на перехресті вмикається коли на основ ній секції цього світлофора вмикає ться червоний сигнал. Таким чином, незважаючи на те, що на основній секції світлофора горіло червоне світло, його рух прямо через перехрестя по крайній правій смузі був на дозволяючий сигнал цього світлофора відповідно сигналу на його додатковій секції. Працівником ДАІ його заперечення та зауваження не були прийняті до уваги і його було притягнуто до адміністративної відповідальності. В зв’язку з цим вважає, що в його діях відсутні об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу правопору шен ня, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому нак ла дене на нього стягнення у розмірі 425 грн., є без під став ним.
Відповідно до п. 1.3 ДСТУ 3587-97 «Безопасность дорожного движения. Автомобильные до роги, улицы и железнодорожные переезды. Требования к эксплуатационному состоянию»зазначено, що «Требования стандарта являются обязательными. Автомобильные дороги, улицы и дороги населенных пунктов и железнодорожные переезды должны на период их экс п луатации поддерживаться в исправном состоянии и обеспечивать безопасность движения транспортных средств и пешеходов. Во всех случаях при обнаружении каких-либо отклоне ний от требований настоящего стандарта, а также на период проведения дорожных работ должны немедленно устанавливаться технические средства организации дорожного дви жения и вводиться ограничение скорости».
На дослідженому перехресті вимоги к експлуатаційному стану дорожніх знаків, призваних забезпечити безпечність руху на цьому перехресті, зокрема дорожнього знаку 3.21 «В’їзд забо ронений», не відповідають державним експлуатаційним стандартам, що стало єдиною причи ною ненавмисного мого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП –«порушення вимог дорожніх знаків», а саме заборонного дорожнього знаку 3.21 «В’їзд заборонений».
Так, по-перше, відповідно до п. 4.1 «Дорожные знаки»зазначеного вище ДСТУ 3587-97:
- «4.1.3 Расстояние видимости дорожного знака должно быть не менее 100 м по ходу движения, а в случае двухстороннего размещения дорожного знака –в обе стороны»;
- «4.1.4 Для дорожных знаков со световозвращающей поверхностью в процессе их эксп луатации допускается снижение удельного коэффициента силы света, кд •лк-1 •м-2: для бело го цвета–до 15, для желтого–до 12, для красного –до 4, для зеленого–до 5, для синего–до 2»;
4.1.6 Замену поврежденных, а также не соответствующих 4.1.4 и 4.1.5 предупреждаю щих дорожных знаков и знаков приоритета следует осуществлять в течение суток с момента обнаружения, остальных знаков –в течение 3 сут., а временных –немедленно. Отсутствую щие дорожные знаки должны быть установлены незамедлительно».
Відповідно до ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила засто су вання»зазначено:
- «5.4.2 Питомий коефіцієнт сили світла знаків із світлоповертальною поверхнею за умови, що кут відхилення а = 20' і кут освітлювання В = 5°, повинен бути не менший ніж: 50 кд-лк"1-м-2 —для білого ко льору; 35 кд-лк-1-м-2—для жовтого; 20 кд-лк"1-м-2—для оранжевого; 10 кд-лк~1-м-22—для червоного; 7 кд-лк--1-м-2—для зеленого; 2 кд-лк--1-м-2 —для синього»;
- «7.8 Допускається контроль кольору проводити візуально методом порівняння за зразками ко льо ру, зат вердженими в установленому порядку»;
- «10.2.1 Знаки із світлоповертальною поверхнею допускається застосовувати на ділянках доріг із стаціо нарним освітленням, якщо буде забезпечено видимість знаків з відстані не менш ніж 100 м як у світлий, так і в темний час доби».
Проте, заборонний дорожній знак 3.21«В’їзд заборонений», порушення вимог якого йому ін к риміновано, не відповідає цим експлуатаційним вимогам, що було однією з причин мого ненав мисного його порушення, а саме, світлоповертальна його поверхня червоного та білого кольо ру були відцвіли (фото 5 і 6), що вкрай утрудняло його побачити з відстані 100 м, а я на грани ці перехрестя перед рухом через нього знаходився від цього знаку на відстані більш 200-т мет рів (фото 2). Невідповідність експлуатаційним вимогам кольорів цього знаку візуально прог ля дається на фотознімках.
По-друге, відповідно до ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Пра ви ла засто су вання» зазначено:
- «10.1.1 Дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була забезпечена зручність експлуатації і обслуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо.). Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечена спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких її призначено». «10.5.20 У разі установлення знака 3.21 «В'їзд заборонено»на ділянці дороги між перехрестя ми, на початку ділянки повинен бути установлений попередній знак 3.21 «В'їзд заборонено»з таблич кою 7.1.1 «Відс та нь до об'єкта»»; «10.3.1 Попереджувальні знаки застосовують для інформування учасників руху про характер не без пеки і розташованість небезпечної ділянки дороги, рух якою потребує вжиття заходів відповідно до по передження на знаках»; «10.5.20 Знак 3.21 «В'їзд заборонено»повинен застосовуватись, щоб заборонити в'їзд усіх тран с портних засобів». Проте, невідповідне місце розташування цього знаку 3.21 «В'їзд заборонено», а саме його розташування над зустрічними смугами руху відносно напрямку мого руху, не вказує «спрямова ніс ть»на його дії саме для моєї смуги руху (фото2), для якої до того ж додаткова секція світ лофора з зе ле ною стрілкою «вперед»дозволяла саме рух прямо че рез перехрестя. Тому, виходячи з місця його розта шу вання над зустрічними смугами та сигналу додаткової секції світлофора, який дозволяв рух «вперед»че рез перехрестя, слід розцінювати дію знаку 3.21 на зустрічні смуги руху в моєму напрямку руху.
Отже, наявність перед перехрестям в його напрямку додаткової секції світлофора, яка доз во ля ла саме рух прямо че рез перехрестя, не узгоджується з вимогами дорожнього знаку 3.21 «В'їзд за бо роне но», передбаченими п. 10.5.20 ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні.Пра ви ла засто су вання»та п.п. 3. 21п. 3 «Заборонні знаки»розділу 33 «Дорожні знаки»ПДР України, за якими під цей знак «заборо няється в'їзд УСІХ тран с портних засобів»на цю ді лян ку дороги в моєму напрямку руху без бу дь-якого виключення. Тому, наявність цієї додаткової сек ції світ лофора з зеленою стрілкою «вперед»на перехресті в моєму напрямку, ввело мене в оману про ная вність руху вперед на цьому перехресті, так як, відповідно до вимог ПДР України та державних стандар тів, цей сигнал додаткової секції світлофора виключало можливість знаходження на протилежному боці перехрестя знаку 3.21 «В'їзд забо роне но». Тобто, на цьому перехресті не повинно бути або додаткової сек ції світ лофора з зеленою стрілкою «впе ред»в напрямку мого руху, якщо є заборона для в'їзду УСІХ тран с портних засобів на цю ділянку до ро ги, або не повинно бути дорожнього знаку 3.21 «В'їзд забо роне но», якщо в’їзд на цю ділянку до ро ги заборонений не для усіх транспортних засобів. Наявність відразу їх обох не відповідає вимогам ПДР України та державним стандартам , а також дезорганізує дорожній рух на цьому перехресті та вво дить в оману водіїв з її організації дорожнього руху, що й привело до ненавмисного порушення мною ви мог дорожнього знаку 3.21 «В'їзд за бо роне но».
Крім того, цей знак знаходиться не на початку ділянки дороги, на яку ним заборонений в’їзд, а значно дальше, тобто після перетинання перехрестя в моєму напрямку та вже після в’їзду на цю ділянку дороги.
Також, враховуючи знаходження цього зна ку між перехрестя ми та ту від с тань початку його дії від моєї зупинки перед світло фо ром на перех рес ті (більш 200-т метрів), власником до ро ги не було вс та нов ле но попереднього знаку 3.21«В'їзд забо ро не но»з табличкою 7.1.1 «Відс та нь до об'єкта», щоб кож ний учасник дорожнього руху, зокрема і він мав би змогу заздалегідь ще до під’їзду к перехрестю знати про за бо ронні умови знаку 3.21 «В'їзд забо ро нено»на протилежній від мене стороні цьому великого пе рех рестя.
Зазначені вище порушення з боку власника дороги з організації безпечного руху на цьому перехресті позбавило мене об’єктивної можливості своєчасно і повно оцінити дорожню обстановку та наявну органі за цію до рожнього руху на цьому перехресті, щоб ще до під’їзду к перехрестю заздалегідь зайняти відпо від ний ряд для руху на перехресті (прямо чи наліво), так як наявні два ряди руху в моєму напрямку розділені сполошною білою смугою, а також до початку руху прямо через це перехрестя на дозволяющий сигнал додаткової сек ції світлофора мати інформацію про за бо ронний знак 3.21 «В'їзд забо ро нено»попереду на проти леж ному боці від ме не цьому великого перехрестя. А тому, в моїх діях відсутній прямий умисел на по рушення вимог за бо рон ного знаку 3.21 «В'їзд забо ро нено», що є характерною та обов’язковою ознакою суб’єк тив ної сторони складу правопорушення ст. 122 КУпАП, так як займаючи крайню праву смугу перед перехрестям, яка є головною дорогою, для руху прямо через перехрестя та починаючи рух прямо на доз во ляю щий сигнал додаткової секції світлофора, я й уяви не мав, що на протилежному боці перехрестя від ме не буде за бо ронний знак 3.21 «В'їзд забо ро нено». Крім того, цей знак знаходиться не на початку ділянки дороги, на яку ним заборонений в.»зд , а значно дальше, тобто після перетинання перехрестя в його напрямку та вже після в»їзду на цю ділянку дороги. Просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити у зв’язку з відсутністю в його діях порушень.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд вважає можливими розглянути справи у відсутність відповідача за належними у справі доказами.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши обставини справи, проаналізувавши норми діючого законодавства, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за наступними підставами.
Суд встановив, що позивачу на праві власності належить автомобіль марки «CHEVROLET LACETI», державний номер НОМЕР_2.
8 вересня 2012р. об 13.20год., позивач був зупинений інспектором ДПС ВДАЇ Словянського МВ і ним був складений протокол про адміністративне правопорушення і винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.. 122 ч1, 2 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425грн.
В протоколі та в постанові від 8.08.2012р. було зазначено, що позивач нібито 8.08.2012р. в 11.45год. керуючи автомобілем НОМЕР_3 на перехресті проїхав на заборонне червоне світло світлофора та не виконав вимог заборонного дорожнього знаку «Виїзд заборонено», чим скоїв правопорушення, передбачене ст.. 122 ч 1,2 КупАП.
Згідно ст.. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна діяльність чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління.
Згідно ст.. 33 КУпАП при накладанні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Ст..122 ч.2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехрестя.
Ст. 122 ч.1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків.
Згідно ст.. 245 КупАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.. 254 КУпАП при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Крім того, згідно з ст.. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконаннями правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства по справам про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.. 283 та 284 КУпАП. В ньому, зокрема, треба навести докази, на яких ґрунтуються висновки про скоєння особою адміністративного правопорушення, і зазначити мотиви відхилення інших доказів або заперечень правопорушника.
Згідно ст.. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу та події правопорушення.
Згідно ст.. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши обставини справи і надані докази в їх сукупності, виходячи з вимог ст..71 ч.1 КАС України, суд приходить до висновку, що доказів порушення позивачем вимог дорожніх знаків, п.8.1ПДР відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, а також, правил проїзду перехрестя, зокрема, п.8.7.3 ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КупАП, що є підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності, суду відповідачем не надано і в судовому засідання добуто не було.
Так, в порушення ст.. 245,251,252,280 КУпАП відповідач, притягуючи позивача до адміністративної відповідальності достовірно не встановив чи дійсно мало місце дане правопорушення, чи позивач винний в ньому.
Із протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача вбачається, що він при його складанні скористався положеннями ст.. 63 Конституції України, та правопорушення не визнав.
Не зважаючи на те, що згідно з ст.. 251 КупАП доказами по справі також є пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в постанові, яка прийнята відповідачем, не надана яка-небудь оцінка поясненням позивача, як доказу по справі. Крім того, не встановлено коло свідків, вони не опитані і не дана оцінка їх поясненням.
Доводи позивача відносно того, що він не порушував ПДР, нічим не спростовані, ніяких доказів цьому суду не надано. Об’єктивні доводи відповідача в постанові про накладання адміністративного стягнення відсутні. Відповідач не дав належну оцінку усім обставинам справи, односторонньо та поверхово дослідив їх, чим порушив вимоги КУпАП.
Суд, виходячи з того, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1,2 ст. 122 КупАП, а саме за порушення вимог дорожніх знаків та правил проїзду перехрестя, тобто в його діях повинен був міститися склад даного правопорушення, зокрема, виходячи з вимог ст.. 9 КупАП, протиправна, винна дія чи бездіяльність, приходить до висновку, що відповідачем не було належним чином зафіксовано сам факт правопорушення, тому не було підстав для складання відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення і притягнення його до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд вважає дії відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу неправомірними, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закриттю у зв’язку з відсутністю в діях позивача складу правопорушення.
На підставі вищевикладеного суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і позов слід задовольнити.
Керуючись ст.. 19 Конституції України, ст.. 9, 33, 123, 245,247,251,252,254,280 КУпАП, п.8.7.3,п.8.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001р., ст.. ..2,7,11,12,14,71,159,161,162, 171 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 Григоровича- ЗАДОВОЛЬНИТИ.
Постанову інспектора ІДПС ВДАЇ Слов*янського МВ щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.. 122 ч1, 2 КупАП у вигляді штрафу в розмірі 425грн. АО1 №131422 від 8.09.2012р. скасувати, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя: