Справа № 22-ц- 4316/2006р.              Головуючий 1-ї інстанції: Горбунова Я.М.

Категорія: житлові.                                                       Доповідач : Кокоша В.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

5 жовтня 2006 року.                             Судова колегія судової палати у

цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Котелевець А.В., суддів - Солодкова А.А., Кокоші В.В., при секретарі - Полубан С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1 / 2 частину квартири,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом. В обгрунтування свої вимог зазначав, що 19 березня 1989 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3.

22 грудня 1992 року шлюб між ним та ОСОБА_1. був розірваний, але вони продовжували проживати однією сім'єю як чоловік і жінка та вести домашнє господарство і сімейний бюджет.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4.

5 грудня 1997 року він та відповідачка за кошти із спільного сімейного бюджету придбали на ім'я ОСОБА_1. трикімнатну квартиру, в яку поселилися жити всією сім'єю.

23  січня 1998 року він зареєструвався в зазначеній квартирі як член сім'ї

відповідачки.

Мешкаючи в квартирі вони на сумісні кошти зробили ремонт, придбали меблі та побутову техніку необхідну для потреб їх сім'ї.

Посилаючись на те, що спірне житло придбане ним та ОСОБА_1. за час сумісного проживання в якості членів сім'ї та    внаслідок спільної праці,

просив визнати за ним право власності на  1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Відповідачка ОСОБА_1. позов не визнала.

Вважала, що спірна квартира придбана нею за кошти, які вона отримала від продажу однокімнатної квартири, що належала на праві приватної власності її бабусі ОСОБА_5.

Після розірвання шлюбу вона з ОСОБА_2 однією сім'єю не проживала та сумісне господарство не вела.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 червня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволений .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з"явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_1. після розірвання шлюбу продовжували проживати однією сім'єю та на сумісні кошти придбали спірну трикімнатну квартиру.

Такий висновок суду є обґрунтованим та відповідає обставинам справи.

Відповідно до частини 1 ст. 17 Закону України „Про власність" від 7 лютого 1991 року майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою згодою між ними.

Як вбачається з матеріалів справи та стверджується належними доказами, 19 березня 1989 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1. зареєстрували між собою шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син ОСОБА_3.

22 грудня 1992 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. розірвано.( а. с. 15).

Після розірвання шлюбу позивач з відповідачкою продовжили проживати однією сім'єю як чоловік і жінка та ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4. ( а. с. 16).

5 грудня 1997 року ОСОБА_2, ОСОБА_1. придбали на сумісні кошти трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку оформили на ім'я відповідачки, (а. с. 6, 14).

Після придбання житла вони та їх неповнолітні діти переїхали на спірну житлову площу, зробили ремонт в квартирі, придбали та завезли в неї меблі та побутову техніку.

Факт сумісного проживання ОСОБА_2, ОСОБА_1. однією сім'єю після розірвання шлюбу, ведення ними сумісного домашнього господарства, виховання неповнолітніх дітей стверджуються свідками ОСОБА_6, ОСОБА_7 наданих в суді першої інстанції.

Зазначені обставини не заперечувала і сама відповідачка ОСОБА_1. при дачі пояснень у попередньому судовому засіданні 16 березня 2006 року, що стверджується протоколом судового засідання.( а. с. 40- 41).

Відповідно до довідки КЖЕП НОМЕР_1 Московського району м. Харкова виданої 10 лютого 2006 року позивач ОСОБА_2 зареєстрований та постійно мешкає в спірній квартирі з 23 січня 1998 року. (а. с. 5, 11).

Матеріали справи свідчать про те, що в період часу з 1998 року до 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_1. придбали на сумісні кошти набір меблів „ Струмок", холодильник, електричний обігрівач, телефонний апарат, водонагрівальний проточний газовий апарат, пральну машину, ОУО програвач, телевізор, які перебувають в спірній квартирі та якими користуються всі члени сім'ї. ( а. с. 8-10, 17-34).

Із залучених до справи копій фотографій вбачасться, що позивач та відповідачка після розірвання шлюбу мешкали однією сім'єю та проводили сумісний відпочинок з дітьми на узбережжі моря у 1993, 1999, 2002 роках .( а. с. 37-39).

За таких обставин, твердження відповідачки ОСОБА_1. про те, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 вони не проживали однією сім'єю та не мали наміру створювати сумісну власність, не відповідає обставинам справи та спростовується відповідними належними доказами.

Посилання ОСОБА_1. на те, що спірна трикімнатна квартира куплена нею за гроші від продажу 6 липня 1995 року однокімнатної квартири її бабусі ОСОБА_5, спростовується поясненнями свідка ОСОБА_8 наданих в суді першої інстанції, відповідно до яких гроші за продаж спірної квартири отримані були ним особисто від позивача ОСОБА_2 до підписання договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_5 надавала отримані нею від продажу квартири кошти ОСОБА_2 для придбання спірної квартири.

Не надані такі докази відповідачкою ОСОБА_2 і в суді апеляційної інстанції.

З огляду на це, судова колегія вважає, щ рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є не суттєвими та його не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308 п. 1. ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319   ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо

до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя :

Судді: