У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 р. Справа № 81136/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дяковича В. П.,

суддів Носа С. П., Рибачука А. І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати дії відповідача по виплаті їй одноразової допомоги за 2005-2010 роки в розмірах менших ніж визначено ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику війни, незаконною, зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області виплатити на її користь недоплачену суму разової щорічної допомоги, як учаснику війни, відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2005-2010 роки в сумі 5493,18 грн.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2011 року вищевказаний позов задоволено частково: зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області здійснити перерахунок позивачці разової допомоги до 5 травня відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007-2010 роки з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області просить зазначену постанову скасувати і закрити провадження у справі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неврахування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що воно належним чином і відповідно до вимог Закону України про Державний бюджет України на відповідні роки та постанови Кабінету Міністрів України № 177 від 18.02.2004 року виконало свій обов'язок перед ОСОБА_1 з виплати їй щорічної разової грошової допомоги, як учаснику війни. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування. Вказує на порушення судом першої інстанції норм бюджетного законодавства України.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що вона є учасником війни, якій відповідно до вимог ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким обмежувався розмір щорічної разової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Розмір отриманої позивачкою у 2007-2010 рр. грошової допомоги до 5 травня суперечить вимогам вищезазначеного Закону, оскільки має обчислюватися виходячи із законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком. Обов'язок щодо нарахування і виплати спірної недоплати слід покласти на управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області.

Такі висновки суду першої інстанції частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Встановлено, що позивачка має статус учасника війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та відповідно до вимог ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон № 3551-XII) щорічно до 5 травня має право на одержання грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, обов'язок щодо виплати якої, за правилами ст. 17-1 цього ж Закону, покладено на органи праці та соціального захисту населення.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і постановою КМ України № 177 від 18 лютого 2004 року було встановлено конкретні розміри щорічної разової допомоги, що підлягають виплаті особам, на яких поширюються гарантії вказаного Закону.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 такі положення визнані неконституційними.

Отже, з 22 травня 2008 року відновлено дію частини 5 статті 14 Закону № 3551-XII, відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам війни має становити три мінімальні пенсії за віком.

Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення діє в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Такий прожитковий мінімум у 2008 році становив 498,00 грн.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 70 цього Закону Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Із змісту наведеної норми вбачається, що вона поширює свою дію на правовідносини щодо державних соціальних гарантій, у яких вихідним критерієм є мінімальна заробітна плата.

Однак в даному випадку таким критерієм є мінімальна пенсія за віком, тому апеляційний суд вважає, що положення ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» не поширюються на спірні правовідносини.

Крім того, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи порядок та розміри таких виплат, в тому числі учасникам війни, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, чи інших законів, якими встановлено розміри мінімальної заробітної плати.

Таким чином, виплата щорічної допомоги до 5 травня за 2007-2010 роки для учасників війни повинна становити три мінімальні пенсії за віком з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що правильно встановлено судом першої інстанції.

Разом із тим, при вирішенні адміністративного позову ОСОБА_1 про виплату недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги, судом першої інстанції безпідставно не враховано, що згідно із ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову (ч.1 ст. 100 КАС України).

З урахуванням наведеного та фактичної дати звернення позивачки за захистом своїх порушених прав, виходячи із передбаченого законом строку звернення до адміністративного суду, апеляційний суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав позивачкою не наведено і судом не встановлено.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а адміністративний позов слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2011 року у справі № 2а-430/11 скасувати та адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ В. П. Дякович

СУДДІ С. П. Нос

А. І. Рибачук