РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом    Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру

                       обслуговування споживачів і продажу послуг Київської міської філії      

до                    Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект»Національної акціонерної

                       компанії «Нафтогаз України»

про                  стягнення 21487,55 грн.

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача         представник –Соловей В.В. (дов. № БКЕ 063608 від 29.12.2007р.)

Від відповідача     представник - Череповський Є.В. (дов. № 602-13 від 04.06.2007р.)

Рішення приймається 15.05.2008р. в зв’язку з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 20618,47 грн., що становить заборгованість згідно нарядів № 1161, 1136 від 02.04.1997р. та 869,08 грн. пені  за період з жовтня 2005р. по жовтень 2006р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2008р. розгляд справи був призначений на 14.02.2008 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.02.2008р. розгляд справи був відкладений на 06.03.2008р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.03.2008р. розгляд справи був відкладений на 10.04.2008р.

У судовому засіданні представником позивача подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача 20618,47 грн. основного боргу та 873,89 грн., але доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, в зв’язку з збільшенням суми позову суду позивачем не надано.    

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача не визнає заявлені позовні вимоги, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що ним було надано Дочірньому підприємству «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»телекомунікаційні послуги на підставі нарядів № 1161, 1136 від 02.04.1997р.

Згодом, як зазначає позивач, між позивачем та відповідачем були укладені договори №3040/33 від 30.01.1999р. та № 7700148033 від 07.07.2000р., на підставі яких позивач продовжував надавати відповідачу телекомунікаційні послуги.  

Відповідно до ст. 33, 36, 63 Закону України «Про телекомунікації»та п.п. 33, 40, 97, 108, 164, 185 Постанови Кабінету Міністрів України «Про надання та отримання телекомунікаційних послуг», як стверджує позивач, ним надано телекомунікаційні послуги відповідачу, тому останній повинен вносити відповідну плату.  

Позивач посилається на те, що для зручності та швидкості обслуговування абонента відповідачу було направлено повідомлення про об’єдання договорів, укладених між позивачем та відповідачем. Однак, дане твердження, не знаходить свого підтвердження серед доданих до позовної заяви документів. Позивачем доказів направлення такого повідомлення суду не надано.  

Таким чином суд вважає, що позивач безпідставно посилається на зазначені вище договори, як на підставу стягнення з відповідача згідно нарядів № 1161, 1136 від 02.04.1997р. наданих телекомунікаційних послуг за період з жовтня 2005р. по жовтень 2006р.

Крім того, зі змісту наданих позивачем розрахунків вбачається, що відповідач повинен був здійснювати оплату за телекомунікаційні послуги надані на підставі договору №2062160 (копії в матеріалах справи).  

Згідно ст. 63 Закону України «Про телекомунікації»передбачено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг, зокрема, укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ.

Статтею ч. 1 ст. 68 Закону України «Про телекомунікації», що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України (в якій закріплено принцип допустимості доказів), передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги позивача в порядку ст. 34 ГПК України, не підтвердженні належними доказами, в позовній заяві відсутні посилання на договір згідно якого надавалися послуги, а за вказаний період з жовтня 2005р. по жовтень 2006р. відсутні посилання на надання телекомунікаційних послуг саме на підставі нарядів № 1161, 1136 від 02.04.1997р.

Згідно із п. 14 ст. 32 Закону України «Про телекомунікації»споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на відмову від оплати телекомунікаційної послуги, яку вони не замовляли.

Відповідач наголошує на тому, що вказані телекомунікаційні послуги на підставі нарядів № 1161, 1136 від 02.04.1997р. за період з жовтня 2005р. по жовтень 2006р. ним не замовлялися.  

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач всупереч вимог вищезазначеної норми чинного законодавства не надав суду доказів надання відповідачу послуг за період з жовтня 2005р. по жовтень 2006р. на підставі нарядів № 1161, 1136 від 02.04.1997р. Посилання позивача на існування інших договорів не приймається судом до уваги, оскільки в даному позові поповичем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та пені за надані телекомунікаційні послуги на підставі нарядів №1161, 1136 від 02.04.1997р.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позову. У позові слід відмовити.

У відповідності  до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.   

Керуючись ст. ст. 32, 33, 36, 63, 68 Закону України «Про телекомунікації», ст. ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України,  суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  прийняття.

Суддя                                                                                                                     В.С. Катрич