ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2008 р. | № 7/1 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Самусенко С.С., Шевчук С.Р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ "Перша будівельна компанія 2006" |
на рішення | від 09.04.2008 р. господарського суду Кіровоградської області |
у справі | № 7/1 |
за позовом | ТОВ "Грантрейд" |
до | ВАТ "Кіровоградбуд" |
про | визнання договору дійсним та визнання права власності |
за участю представників: |
від позивача | - Мухіна Н.В. |
від відповідача | - не з'явились |
від оскаржувача | - Мазуренко Н.Ю.; Охінченко Н.В. |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2008 р. (суддя Балик В.М.) позов задоволено: визнано дійсним договір купівлі-продажу від 09.08.2007 р., укладений між ТОВ "Грантрейд" та ВАТ "Кіровоградбуд"; визнано за ТОВ "Грантрейд" право власності площадку для збору залізобетонних виробів площею 13167 кв.м. з облаштуванням, що розташована у місті Кіровограді по вулиці Мурманській, 29 "З".
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось ТОВ "Перша будівельна компанія 2006", в якій просить рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що оскаржуване рішення стосується його прав та обов'язків, проте суд не залучив його до участі у справі, а також посилається на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09.08.2007 р. між ВАТ "Кіровоградбуд" (продавець) та ТОВ "Грантрейд" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця площадку для збору залізобетонних виробів площею 13167 кв.м. з облаштуванням, що розташована за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 29 "З", а покупець приймає у власність це майно та сплачує за нього обговорену грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу від 09.08.2007 р. є площадка для збору залізобетонних виробів площею 13167 кв.м., а саме: бетонне покриття площадки площею 2500 кв.м., облаштоване залізобетонними плитами, та бетонне покриття площадки площею 10667 кв.м., а також облаштування. Пунктом 3 договору визначено, що згідно звіту про визначення вартості майна від 03.08.2007 р. загальна ринкова вартість предмету договору складає 72331 грн., в тому числі ПДВ. Відповідно до п. 5 договору покупець зобов'язався сплатити вартість предмету договору на ліквідаційний рахунок продавця на протязі 5 банківських днів з дня його підписання сторонами. Згідно п. 7 договору передача предмету договору продавцем і прийняття його покупцем оформлюється актом приймання-передачі.
Судом встановлено, що на виконання умов даного договору сторонами був складений акт приймання-передачі від 09.08.2007 р., який підписаний представниками сторін, а також завірений мокрими печатками. Відповідно до вказаного акту ВАТ "Кіровоградбуд" передало, а ТОВ "Грантрейд" прийняло у власність площадку для збору залізобетонних виробів площею 13167 кв.м. з облаштуванням, що розташована за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 29 "З", а саме: бетонне покриття площадки площею 2500 кв.м., облаштоване залізобетонними плитами; бетонне покриття площадки площею 10667 кв.м.; облаштування. У вказаному акті зазначено про те, що претензій сторони одна до одної не мають.
Також, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 09.08.2007 р. та вимог законодавства позивач 14.08.2007 р. перерахував на рахунок відповідача 72331 грн.
Як досліджено та встановлено судом, договір купівлі-продажу від 09.08.2007 р. відповідає положенням, передбаченим главою 54 ЦК України.
В прийнятому рішенні суд вказував на те, що позивач звертався до відповідача листом № 12/1 від 01.10.2007 р. з пропозицією нотаріально посвідчити даний договір. Проте відповідач листом від 05.11.2007 р. повідомив, що на даний час виконати вимоги ТОВ "Грантрейд" щодо нотаріального посвідчення договору не має можливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що письмовими доказами підтверджується домовленість між сторонами щодо усіх істотних умов Договору, зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства, останній спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і їх волевиявлення було вільним, а також відбулося повне виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ "Грантрейд" є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Частина 3 ст. 334 ЦК України передбачає, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Врахувавши наявність всіх передбачених ч. 2 ст. 220 ЦК України підстав для визнання договору купівлі-продажу від 09.08.2007 р. дійсним, суд дійшов правомірних висновків про те, що вимоги про визнання права власності на придбаний об'єкт є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В касаційній скарзі ТОВ "Перша будівельна компанія 2006" посилається на ст. 11110 ГПК України та зазначає, що судом прийнято рішення, яке стосується його прав і обов'язків, проте його не було залучено до участі у справі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги, оскаржувач посилається на договір купівлі-продажу 91/100 частини комплексу нежитлових будівель від 28.01.2008 р. та стверджує, що площадка для збору залізобетонних виробів площею 13167 кв.м. із облаштуванням, що розташована за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 29 "З", є його власністю.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Перша будівельна компанія 2006" не була стороною за договором купівлі-продажу від 09.08.2007 р. щодо якого прийнято оскаржуване рішення.
Договір купівлі-продажу 91/100 частини комплексу нежитлових будівель укладено 28.01.2008 р., тобто пізніше ніж договір купівлі-продажу від 09.08.07 р.
Згідно договору купівлі-продажу 91/100 частини комплексу нежитлових будівель оскаржувачем придбано у власність не весь майновий комплекс, а саме 91/100 його частину. Як вбачається із умов вказаного договору та витягу з реєстру прав власності на рухоме майно від 10.04.2008 р. спірна площадка для збору залізобетонних виробів відсутня в переліку майна, що було об'єктом продажу за договором, на який посилається оскаржувач в обґрунтування своїх вимог.
За таких обставин, посилання оскаржувача на те, що господарський суд у даній справі прийняв рішення, що стосується його прав і обов'язків, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вони є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Перша будівельна компанія 2006" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2008 р. у справі № 7/1 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і С. Самусенко
С. Шевчук