донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.11.2012 р. справа №18/282
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Кододової О.В.
суддівАзарової З.П., Гези Т.Д.
при секретарі Коломієць С.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Криворог І.О. (за довіреністю)
від відповідача: від ВДВС:Волохова М.С. (за довіреністю) не з»явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ
на ухвалу господарського суду Луганської області
від18.09.2012 року
по справі№18/282 (суддя Корнієнко В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд», м. Луганськ
простягнення 6502779,50грн.
За скаргою на дії ВДВС Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ
До виконавчого органуВідділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, м. Луганськ
про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №33396717 від 13.07.2012р., винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Кукуянцевою Ю.Ю. за результатами розгляду заяви ТОВ «УніКредит Лізинг»про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу №18/282, який видано господарським судом Луганської області; зобов'язання Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області відкрити виконавче провадження про примусове виконання наказу господарського суду Луганської області №18/282, який видано 04.03.2011р. господарським судом Луганської області на підставі рішення господарського суду Луганської області від 15.02.2011р., що набрало законної сили 04.03.2011р., про стягнення з ТОВ «Автотрейд»на користь ТОВ «Унікредит Лізинг» заборгованості по лізинговим платежам в сумі 5799618,44грн., неустойки в сумі 220210,98грн., втрат від інфляції в сумі 333849,16грн., 3% річних в сумі 123364,92грн., витрат на державне мито в сумі 25500грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області із скаргою до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, м. Луганськ про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №33396717 від 13.07.2012р., винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Кукуянцевою Ю.Ю. за результатами розгляду заяви ТОВ «УніКредит Лізинг»про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу №18/282, який видано господарським судом Луганської області; зобов'язання Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області відкрити виконавче провадження про примусове виконання наказу господарського суду Луганської області №18/282, який видано 04.03.2011р. господарським судом Луганської області на підставі рішення господарського суду Луганської області від 15.02.2011р., що набрало законної сили 04.03.2011р., про стягнення з ТОВ «Автотрейд»на користь ТОВ «УніКредит Лізинг»заборгованості по лізинговим платежам в сумі 5799618,44грн., неустойки в сумі 220210,98грн., втрат від інфляції в сумі 333849,16грн., 3% річних в сумі 123364,92грн., витрат на державне мито в сумі 25500грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 18 вересня 2012року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ на дії Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області відхилено.
Ухвалу мотивовано тим, що приписи п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»є спеціальними по відношенню до положень ч.5 ст.47 цього Закону. В даному випадку судом був виданий наказ про стягнення з відповідача заборгованості , яка витікає з договору лізингу та штрафних санкцій.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 18.09.2012 року по справі №18/282. В зазначеній апеляційній скарзі скаржник зазначає, що відповідно до ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.22 цього Закону.
Скаржник зазначає, що тлумачення п.7 ч.1 ст.26 Закону, здійснене судом, спростовується також тим, що стаття 47 Закону містить спеціальні приписи щодо правових підстав та наслідків повернення виконавчого документа стягувачеві за заявою останнього, яка здійснена у виконавчому провадженні, якщо виконання за виконавчим документом не здійснювалося або здійснено частково. Вказані приписи статті 47 Закону не місять заборони, а навпаки прямо передбачають право стягувача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання після того, як такий документ було повернуто стягувачеві.
Представник скаржника у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі. Через канцелярію суду надав письмові пояснення від 06.11.2012року (вхід.№02-41/10872) у яких звертає увагу, що зазначена фраза у спірній постанові «керуючись п.8.ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»не пов'язана з мотивами, які викладені в мотивувальній частині та, відповідно не може бути врахована, як підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу від 06.11.2012року (вхід. №02-41/10871) просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.
Представник ВДВС у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення. (т.2, а.с.74)
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Згідно з положеннями ст.101, ст.106 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Господарським судом Луганської області на виконання рішення від 15.02.2011року по справі № 18/282 видано наказ від 04.03.2011року № 18/282 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по лізинговим платежам в сумі 5799618,44грн., неустойки в сумі 220210,98грн., втрат від інфляції в сумі 333849,16грн., трьох процентів річних в сумі 123364,92грн., витрат на державне мито в сумі 25500грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.
Наказ був пред'явлений позивачем до примусового виконання і відділом ДВС було відкрито виконавче провадження №25790317.
Постановою ВДВС від 22.06.2011року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із надходженням заяви стягувача про повернення виконавчого документу, виконавчий документ, а саме наказ №18/282 від 04.03.2011року повернуто стягувачу. (т.1,а.с.135)
12.07.2012року стягувачем було повторно пред'явлено вказаний наказ відділу ДВС до виконання.
Постановою ВДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.07.2012року стягувачу відмовлено в прийнятті до провадження зазначеного наказу суду на підставі п.7 та п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Відповідно до ст.124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального Кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу ст. 12 названого Закону, сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. (у редакції, яка діяла з 06.05.2012року, станом на 13.07.2012року)
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.
Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Системний аналіз вищевказаних положень статей 26 і 47 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить, що приписи п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону є спеціальними по відношенню до положень ч. 5 ст. 47 цього Закону.
Стаття 26 Закону передбачає виключний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, в тому числі, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів (п. 7 ч. 1).
Тобто чинним законодавством встановлено прямий обов'язок зі сторони державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження, якщо стягненню підлягає не заборгованість аліментів та інших періодичних платежів.
Місцевий господарський суд обґрунтовано врахував приписи статті 47 та 26 Закону України «Про виконавче провадження»та той факт, що стягувачу за його заявою вже повертався наказ №18/282 від 04.03.2011р. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону, у зв»язку з чим дії ВДВС щодо відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження на підставі, п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону, є правомірними.
Твердження скаржника про те, що право повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання передбачена ст. 47 Закону, судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги виходячи з положень п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону, згідно якого державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів. Враховуючи, що стягнена з боржника сума не відноситься до аліментів або будь-якого виду періодичних платежів, порушень з боку ВДВС приписів п. 7 ч. 1 ст.26 вказаного Закону, апеляційний суд не вбачає.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки місцевого господарського суду щодо відсутності підстав у задоволенні скарги ТОВ «УніКредит Лізинг», м. Київ є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги ТОВ «УніКредит Лізинг», м. Київ цих висновків не спростовують.
Крім того, апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції, що невірне зазначення номеру наказу ВДВС у своїй постанові, не є підставою для її скасування.
Посилання скаржника на те, що зазначена фраза у спірній постанові «керуючись п.8.ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»не пов'язана з мотивами, які викладені в мотивувальній частині та, відповідно не може бути врахована, як підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження, судовою колегією до уваги не приймається за тих підстав, що у спірній постанові вірно зазначена частина 1 статті 26, яка передбачає всі підпункти з 1 по 8, ВДВС відмовляючи у відкритті виконавчого провадження у спірній постанові керувався п.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи вищевикладене, ухвала місцевого господарського суду відповідає встановленим фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Результати апеляційного провадження у справі №18/282 оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.101, ст.103, ст.105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 18.09.2012р. у справі №18/282 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Луганської області від 18.09.2012р. у справі №18/282 - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Кододова О.В.
Судді: Азарова З.П.
Геза Т.Д.
Надруковано 6екз.: позивачу-1екз., відповідачу-1екз., у справу -1екз.,ДАГС-1екз., господарському суду-1екз., ВДВС-1екз.