ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.08 Справа № 6/251/08
Суддя Місюра Л.С.
За позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ
До Відкритого акціонерного товариства ”Запорізький металургійний комбінат” “Запоріжсталь” м. Запоріжжя
Про стягнення 8 204 грн. 39 коп.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників :
Від позивача: Шамрай С.В. –дор. № 47 от 01.01.2008р.
Від відповідача: Ткаченко Л.Л. –дор. № 20/3 от 04.01.2008р., Барков С.Є. –дор. №20-21 від 03.01.2008р.
Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства ”Запорізький металургійний комбінат” “Запоріжсталь” м. Запоріжжя про стягнення 8 204 грн. 39 коп., суддя ,
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить стягнути з відповідача плату за користування вагонами в сумі 8 204 грн. 39 коп.
Відповідач позовні вимоги не визнав в зв’язку з наступним: позивач не враховує спеціальних норм законодавства, а саме: норм Митного кодексу України, Правил користування вагонами і контейнерами, Правил видачі вантажів, Правил приймання вантажів до перевезення, Порядку взаємодії митних органів і залізниць України які відображають специфіку перевезення імпортних та експортних вантажів, і вимоги яких є обов'язковими до виконання сторонами. В даному випадку, затримка вагонів пов'язана з виконанням залізницею свого зобов'язання доставити імпортні вантажі, які знаходяться під митним контролем, у митницю призначення. Статтею 43 Митного кодексу України чітко регламентована тривалість перебування вантажів під митним контролем, а саме: у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Митний контроль закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Згідно п.2.3 Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами, затвердженого наказом Державної митної служби України, Міністерством транспорту України від 30.03.2001р. за №231/174 (надалі - Порядок №231/174), залізниці зобов'язані доставити вантаж та перевізні документи на цей вантаж в митний орган, у зоні діяльності якого розташована станція призначення. Відповідно до п.3.13 Порядку №231/174 після проведення посадовою особою митниці призначення митного оформлення вантажів перевізні документи з відмітками про закінчення митного оформлення вантажів повертаються станції призначення та служать підставою для видачі вантажів вантажоодержувачу. До закінчення митного оформлення (тобто до проставлення на перевізних документах встановлених відміток та відтисків номерних печаток посадової особи митниці призначення) видача вантажів забороняється. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (ч. З ст.23 Статуту залізниць України). Таким чином, лише після передачі документів вантажоодержувачу залізниця ставить відмітку про видачу вантажу і саме з цього моменту повинна нараховувати плату за користування вагонами. Згідно з п.14 Правил приймання вантажів до перевезення, порядок митного оформлення встановлюється Митним кодексом України. Відповідно до Порядку №231/174 начальники регіональних митниць, дирекцій залізничних перевезень зобов'язані були розробити та затвердити наказами технологічні схеми взаємодії митниць і залізниць України при переміщенні через митний кордон товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами з урахуванням особливостей режимів функціонування пунктів пропуску й станцій. В зв'язку з цим, 02.08.2006р. було затверджено Порядок взаємодії Запорізької митниці і Запорізької дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці при переміщенні через митний кордон України товарів (вантажів) вантажними залізничними поїздами за №336/167 (надалі - Порядок №336/167). Статтею 140 Митного кодексу України встановлено, що порядок і терміни проведення митного контролю оговорюються технологічними схемами. В даному випадку, Технологічною схемою оговорено порядок, а не терміни проведення митного контролю . Згідно з п. 2.7 Порядку №231/174, митниця відправлення обов'язково встановлює залізниці строк доставки вантажів у митницю призначення відповідно до вимог Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення, затвердженого наказом Державної митної служби України від 08.12.98р. за № 771, та статті 41 Статуту залізниць України з урахуванням виду транспорту та інших умов перевезення. Відповідно до статей 87, 88, 113 Митного кодексу України, перевізник (Позивач) сприяє митним органам у здійсненні митних процедур з метою прискорення їх проведення, а декларування вантажів є обов'язком декларанта (Відповідача). Відповідно до п. 2.10 Порядку №231/174, посадова особа митного органу на підставі поданих посадовою особою залізничної станції документів визначає обов'язкові види контролю й послідовність їх проведення. В даному випадку, на виконання ст. 27 Митного кодексу України, спірні вантажі підлягали фітосанітарному, радіологічному, санітарно-епідеміологічному видам контролю. І тільки з незалежних від Відповідача причин (відповідні державні контролюючі служби не працюють у вихідні дні), він був позбавлений можливості здійснити декларування вантажів, що знаходились під митним контролем, протягом однієї доби, як того вимагає ст. 78 Митного кодексу України, що також свідчить про відсутність вини Відповідача Пунктом 5 Правил видачі вантажів передбачено, що про прибуття на станцію вантажу, який перебуває під митним контролем, станція зобов'язана повідомити одержувача і митний орган, у регіоні діяльності якого розташована станція. Згідно з п.7 Правил видачі вантажу видача імпортних вантажів провадиться після митного оформлення. Відповідно до Порядку, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.11.98р. № 723, штамп «Під митним контролем»носить застережно-заборонний характер та означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження та ін.) без дозволу митниці забороняється (п.3.2. Порядку). Згідно з п.3.7 Порядку №336/167 після проведення митного оформлення товарів (вантажів) перевізні документи з відповідними відмітками, підписом і відбитками особистої номерної печатки посадової особи Запорізької митниці повертаються на станцію призначення та служать підставою для видачі товарів (вантажів) вантажоодержувачу. Проте, строки повернення перевізних документів цим Порядком не передбачені. Отже, наявність вказаної відмітки є доказом дати доставки вантажу залізницею до митниці призначення і служить підставою для видачі вантажів вантажоодержувачу. Таким чином, ДП «Придніпровська залізниця»незаконно нараховувало плату за користування вагонами з імпортним вантажем з моменту їх прибуття на станцію, а не з моменту видачі вантажу ВАТ «Запоріжсталь»Вагони №№68743517, 68406560, 68798081 з металевою стружкою прибули на ст. Запоріжжя-Ліве зі станції Київ - Пасажирський Південно-Західної залізниці без наявності обов'язкових для металобрухту супроводжувальних документів (свідоцтв про радіаційну безпеку та про вибухобезпечність) і простоювали на станції в очікуванні надання цих документів. Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Главою 3 § 96 Технічних умов навантаження та кріплення вантажів передбачено, що при пред'явленні металобрухту до перевезення до кожної залізничної накладної відповідно до вимог ДСТУ повинно бути додано свідоцтво про приведення вказаного металобрухту у стан, безпечний для перевезення, переробки, переплавляння та про безпеку металобрухту від вогневибухонебезпечних матеріалів. Такі ж вимоги визначені положеннями п. 5.1. ДСТУ 4121-2002 „Метали чорні вторинні", а саме: кожен транспортний засіб з металобрухтом потрібно супроводжувати документом щодо радіаційної безпеки, вибухо - та - хімічної безпечності. Згідно ст. 6 Закону України «Про металобрухт»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють реалізацію металобрухту, повинні засвідчувати його відповідним документом про відповідність металобрухту встановленим стандартам, нормам і правилам. Статтею 308 Господарського кодексу України встановлена імперативна норма, відповідно до якої у разі, якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість чи інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем (частина 4 ст. 308 ГК України). Крім того, згідно з п. 2.4. Правил оформлення перевізних документів (затверджені Наказом Мінтрансу за №644 від 21.11.2000р.) передбачено, що у випадку необхідності прикладення до перевізного документа (накладної), документів, необхідних для виконання митних та інших адміністративних правил, ці документи повинні бути прикріплені до перевізного документа. Пунктом 1.6 Правил оформлення перевізних документів (Правила доповнені Наказом Мінтранспорту та зв'язку №540 від 12.09.2005р.) передбачено, що оформлені відправником перевізні документи перевіряються і візуються начальником станції. Перевіркою встановлюються: наявність необхідних додаткових супровідних документів та дозволів на відправлення вантажу (митних, карантинних, санітарних та інших контролюючих органів). Візування здійснюється після зазначеної перевірки і передує укладенню договору перевезення. Отже, у разі недодання до перевізних документів обов'язкових супроводжуючих документів, станція відправлення не мала права укладати договір перевезення з відправником. Посилання Позивача на п.2 ст. 310 Господарського кодексу, що вантажоодержувач може відмовитися від прийняття вантажу тільки у випадку, коли якість вантажу у результаті псування та пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання, вважаємо помилковим. В зв'язку з відсутністю супровідного документу, який підтверджує його радіаційну, вибухо- та хімічну безпеку (тобто не підтверджена якість цього вантажу) взагалі виключається можливість його повного або часткового використання. Відповідно до ст. 120 Статуту залізниць України у випадку затримки вагонів та контейнерів через недодання до залізничної накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення, вантажовідправник несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримання вагонів. Згідно положень Цивільного кодексу України (ч. 4 ст. 612 та ч. 2 ст. 613 ЦК України) прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора; якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок; виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. В даному випадку, ДП «Придніпровська залізниця»повинно було виконати своє зобов'язання, що передує - надати прикладені до залізничної накладної свідоцтво про вибухобезпечність вантажу (металобрухту). До виконання залізницею такого обов'язку ВАТ «Запоріжсталь»не вважається таким, що прострочило виконання зобов'язання. Отже, зобов'язання ВАТ «Запоріжсталь», відповідно до вимог ч. 2 ст. 613 ЦК України, є відстроченим на час прострочення ДП «Придніпровська залізниця», і підстав для застосування відповідальності до ВАТ «Запоріжсталь»у залізниці відсутні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суддя вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
У січні-лютому 2008 р. відповідачу була нарахована плата за користування вагонами по станції Запоріжжя - Ліве , що простояли на шляхах станції через затримку , зв’язану з митним оформленням, що підтверджується актами загальної форми №16129 від 08.01.08р., №16136 від 09.01.08р., №16140 від 10.01.08р., №16146 від 11.01.08р., №16156 від І2.0Г08р., №16167 від 13.01.08р., №16177 від 15.01.08р., №16183 від 15.0І.08р., №16193 від 16.01.08р., №16200 від 18.01.08р, № 16211 від 19.01.2008р., №16223 від 21.01.08р., №16241 від 24.01.08р., №16270 від 28.01.08р., №16278 від 29.01.08р., №16299 від 31.01.08р., №16314 від 01.02.08р., №16329 від 05.03.08р., №16339 від 03.02.08р., №16341 від 09.02.08р., №16366 від 07.02.08р., №16385 від 08.02.08р., №16388 від 08.02.08р., №16391 від 09.02.08р., №18338 від 09.02.08р., №18359 від 11.02.08р., №18364 від 11.02.08р., №18372 від 12.02.08р., №18390 від 15.02.08р., №18405 від 18.02.08р., №18417 від 19.02.08р., №18425 від 20.02.08р., №18431 від 20.02.08р., №18448 від 21.02.08р., №18461 від 24.02.08р., №18478 від 25.02.08р., №18382 від 15.02.08р., №18413 від 19.02.08р., №18422 від 20.02.08р., №18437 від 20.02.08р., №18456 від 22.02.08р., №18468 від 25.02.08р., №18473 від 25.02.08р., №18485 від 26.02.08р., №18489 від 26.02.08р.
Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами –суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів) , що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов’язаної з митним оформленням.
Тобто, вказана стаття Статуту залізниць України чітко визнає, що у разі затримки вагонів (контейнерів), пов’язаної з митним оформленням, плата за користування вагонами і контейнерами стягується з вантажовідправників, вантажоодержувачів.
Вказана стаття Статуту залізниць України не передбачає ні яких винятків ні для кого, та ні в будь –яких випадках.
Згідно зі статтею 125 Статуту залізниць України, після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.
Відповідачу була нарахована плата за користування вагонами в розмірі 8 204 грн. 39 коп., що підтверджується відомостями плати за користування вагонами: №06019016, №11019018, №12019019, №12019020, №14019022, №14019021, №15019024, №15019025, №16019026, №16019027, №17019028, №17019029, №17019030, №18019031, №18019032, №18019033, №19019034, №19019035, №21122679, №21122681, №24019036, №24019037, №24019038, №30019052, №31019053, №01029054, №02029055, №02029056, №03029057, №03029058, №05029059, №06029060, №07029061, №07029062, №11029063, №12029064, №12029065, №13029066, №14029067, №14029068, №15029069, №15029070, №16029071, №16029072, №18029074, №21029075, №21029076, №22029077, №22029078, №22029079, №23029080, №23029081, №23029082, №23029083, №24029084, №24029085, №26029086, №26029087, №27029089, №28029090, №28029091, №28029092, №29029093, №29029094, №29029095.
Відповідач не згодний з нарахованими сумами, та підписав відомості з обмовкою “до сплати –ні, під митним контролем, відповідальності комбінату немає. Акт не обґрунтований ».
В тому числі, комбінату була нарахована плата за користування вагонами №68743517, №68406560, №68798081 з металевою стружкою, які прибули на станцію призначення Запоріжжя Ліве зі станції Київ - Пасажирський Південно-Західної залізниці 26 жовтня 2007року у 00 год. 35 хв., та простояли на місцях загального користування станції з 26.10.07р 02 год. 35хв. до 26.10.07 13 год. З5 хв. через недодання до накладної 32661809 посвідчення про вибухонебезпечність, що підтверджується актом загальної форми № 22064 від 26.10.07р., № 22101 від 26.10.07р.
Вантажоодержувач в порушення ч. 1 ст. 46 Статуту залізниць України, та п.32 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. за №644 та зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000р. за №862/5083, відмовився від вантажу, посилаючись на главу 3 параграфу 96 "Технічних умов навантаження та кріплення вантажів: "при пред'явленні металобрухту до перевезення до кожної накладної, згідно вимог ГОСТ 2787-75, повинно бути додано посвідчення про приведення вказаного металобрухту до стану, небезпечного для перевезення, переробки, переплавлення, і про знешкодження металобрухту від вогневибухових матеріалів".
Крім цього, п. 2 ст. 310 Господарського кодексу України зазначає, що одержувач зобов’язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Вантажоодержувач має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням.
Таким чином, Господарський кодекс України дає вичерпний перелік обставин, за яких вантажоодержувач може відмовитися від прийняття вантажу на свої колії.
26.10.07р. у 13.35 хв. вищевказані вагони були видані вантажоодержувачу - ВАТ ЗМК "Запоріжсталь".
Згідно ст.119 Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами нарахована плата за користування вагонами за загальний час, включаючи час затримки вагона і час перебування його у безпосередньому розпорядженні у розмірі 445,68 грн у т. ч. ПДВ 74,28 грн., що підтверджується відомістю плати за користування вагонами №28102097, №29102116. Не визнана сума складає 280 грн.80 коп. у т. ч. ПДВ 46 грн.80 коп.
Також слід відмітити, що згідно статті 35 ГПУ України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням суду від 19.04.2007р. по справі № 6/92/07, яке набрало законної сили, встановлені факти, яки не доводяться знову при вирішенні цього спору, оскільки в цієї справі беруть участь ті самі сторони.
Слід вказати, що позивач та відповідач замість Пам’яток про користування вагонами оформляли Відомості, згідно з пунктом 14 договору про експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ “Запоріжсталь”, яка примикає до станції Запоріжжя –Ліве Придніпровської залізниці № ПР/МД-03-3/1/НЮ 1438/20/2003/1084 від 15.04.2003р.
Розрахунок плати виконаний згідно з Додатком до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 760 –р від 08.10.2004р.
В матеріалах справи є двосторонній акт звірки суми , який підтверджує суму позову, яка підлягає стягненню з відповідача.
На станції Запоріжжя –Ліве відсутній підрозділ митного органу.
Відповідно до пункту 7 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р., вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній.
На станціях, де підрозділи митних органів відсутні, перевізні документи для оформлення в митниці тимчасово передаються працівниками станції одержувачу під розписку в спеціальної книжці, я якій фіксується дата й час одержання документів, а також зобов’язання одержувача передати перевізні документи в митний орган і повернути їх станції.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що позивач своєчасно надав відповідачу перевізні документи для оформлення в митниці .
Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки користування вагонами (контейнерами), цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Як вбачається з пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів, пов’язаної з митним оформленням, вантажовласник не звільняється від плати.
Згідно зі статтею 27 Митного кодексу України, товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. Митні органи взаємодіють з органами державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, в порядку, встановленому законодавством України.
Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.
Згідно зі статтею 44 Митного кодексу України, товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.
Встановлений у частині першій цієї статті строк, як виняток, може збільшуватися у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статей 87 та 88 Митного кодексу України декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).
Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.
Декларант зобов'язаний:
-здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
-на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;
-надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;
сплатити податки і збори.
Відповідно до статті 43 Митного кодексу України, товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем на території зони митного контролю у пункті пропуску на митному кордоні України встановлюється відповідно до технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб, товарів і транспортних засобів.
Митний контроль закінчується: у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Статтею 140 Митного кодексу України передбачено, що порядок та строки проведення митного контролю на залізничному транспорті визначаються спільними технологічними схемами, які затверджуються начальниками залізничних станцій, керівниками митних органів та органів охорони державного кордону України.
Зі статей 43 та 140 Митного кодексу України вбачається, що спільними технологічними схемами визначаються тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем та порядок та строки проведення митного контролю. При цьому, технологічними схемами не передбачено, що вантажоодержувачі звільняються від плати у разі затримки вагонів (контейнерів), пов’язаної з митним оформленням.
Стаття 141 Митного кодексу України дійсно передбачає, що працівники залізничної станції подають до митного органу : передатну відомість (багажний список); залізничні накладні; інші документи, передбачені цим Кодексом, міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, та іншими законами України. Однак, як вказано в цей статті , ці документи працівники залізничної станції подають до митного органу лише в випадку надходженні товарів до митного контролю. В даному випадку товари не надходили до митного контролю.
Більш того, як вже було вказано вище, пунктом 7 Правил видачі вантажів, передбачено, що на станціях, де підрозділи митних органів відсутні, перевізні документи для оформлення в митниці тимчасово передаються працівниками станції одержувачу під розписку в спеціальної книжці, я якій фіксується дата й час одержання документів, а також зобов’язання одержувача передати перевізні документи в митний орган і повернути їх станції.
Тобто, пунктом 7 Правил видачі вантажів передбачено виняток з загального правила.
Пунктом 3.1 Порядку взаємодії Запорізької митниці і Запорізької дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці при переміщенні через митний кордон України товарів (вантажів) у вантажних залізних поїздах, затвердженого наказом № 336/167 від 02.08.2004р., передбачено, що транспортні засоби з товаром (вантажем), що прибули на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються на коліях станції та перебувають під охороною залізниці. Позивач не оспорює , що вантаж знаходився під охороною залізниці.
Пунктами 3.6 та 3.12 Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами , затвердженому наказом Державної митної служби України та Міністерства транспорту України № 231/174 від 30.03.2001р. (у редакції наказу Державної митної служби України та Міністерства транспорту України від 28.05.2004р. № 399/442) передбачено, що на прохання вантажоодержувача митне оформлення товарів (вантажів) у повному обсязі може здійснюватися безпосередньо в митниці відправлення в порядку, установленому в розділі 4 Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення, затвердженого наказом Державної митної служби України від 08.12.1998р. № 771.
Забороняється видача товарів (вантажів), зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, з місць загального користування до закінчення митного оформлення, крім зазначених у цьому пункті випадків.
Допускається подача транспортних засобів з товарами (вантажами) на під’їзні колії без проставлення на перевізних документах підпису й відбитків особистої номерної печатки посадової особи митниці призначення за умови перебування цих товарів (вантажів) під охороною за зверненням вантажоодержувача.
Тобто, з вищевикладеного вбачається, що за зверненням вантажоодержувача залізниця може видати відповідачу вантаж до митного оформлення.
Така ж позиція міститься і в пункті 3.6 Порядку взаємодій Запорізької митниці ті Запорізької дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці при переміщенні через митний кордон України товарів (вантажів) у вантажних залізничних поїздах, затвердженого Наказом Державної митної служби України та Дніпровської регіональної митниці № 336/167 від 02.08.2004р.
Однак, відповідач з таким зверненням до позивача не звертається.
Посилання відповідача на Митний кодекс України не обґрунтоване, оскільки кодекс передбачає випадки, коли вантаж поступає на станції, на території яких знаходяться підрозділи митних органів. В даному випадку на станції Запоріжжя –Ліве відсутній підрозділ митного органу.
Спеціальними нормами, яки регулюють відношення між залізницею та вантажоодержувачем є Статут залізниць України та Правила . Всі інші норми законодавства застосовуються лише в тій частині, яка не суперечить спеціальним нормам.
Тому Митний кодекс України може застосовуватися лише в той частині, яка не суперечить спеціальним нормам.
З усього вищевикладеного вбачається, що стаття 119 Статуту залізниць України передбачає стягнення плати за користування вагонами з вантажоодержувача, у разі затримки вагонів (контейнерів), пов’язаної з митним оформленням, в будь –якому випадку, незалежно від того, залізниця, або вантажоодержувач оформляє перевізні документи в митниці . Вказана стаття Статуту залізниць України не передбачає ні яких винятків ні для кого, та ні в будь –яких випадках.
Таким чином, яки б доводи відповідач не навив би , але ця норма є незмінною.
Також слід відмітити, що згідно статті 35 ГПУ України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням суду від 12.03.2008р. по справі № 6/456/07 та від 21.05.2008р. по справі 6/170/08, які набрали законної сили, встановлені факти, яки не доводяться знову при вирішенні цього спору, оскільки в цієї справі беруть участь ті самі сторони.
Заперечення відповідача до уваги не приймаються по вищевикладеним обставинам.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 75, 82 –85 ГПК України, суддя
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургій комбінат “Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, р/р № 26003032840001 в “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108 р/р № 26006000012 у ДФ АБ "Експрес-банк", МФО 306964, ЄДРПОУ 01073828) плату за користування вагонами в сумі 8 204 грн. 39 коп., витрати по держмиту в сумі 102 грн. та на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. , надавши наказ.
Суддя Л.С. Місюра
Рішення підписано та передано на відправку: 17.06.2008р.