ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" листопада 2012 р. Справа № 25/17-3853-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В."
на постановувід 07.08.12 Одеського апеляційного господарського суду
у справі№25/17-3853-2011
господарського судуОдеської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В."
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Зарс"
провизнання угоди недійсною
за участю представників сторін
від позивача:Гринюк О.М., дов.
від відповідача:Калаянов І.В., дов.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарс" про визнання недійсною з моменту вчинення додаткової угоди №1 від 12.01.09 до договору оренди майна (оперативної оренди) №8.162 від 15.07.08, укладеного між позивачем та відповідачем.
Позов мотивовано посиланням на обставини суперечності умов додаткової угоди приписам ст. 785 Цивільного кодексу України, нереальні до виконання умови додаткової угоди щодо строку повернення майна з орендного користування, листування між сторонами з січня 2009 року за відсутності посилання на цю додаткову угоду, з огляду на що остання має бути визнана недійсною на підставі ст. 4, ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
Відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на обставини відповідності додаткової угоди чинному законодавству та волевиявленню сторін, а повернення майна з орендного користування за рахунок орендодавця не суперечить ст. 785 ЦК України.
Рішенням від 26.06.12 господарського суду Одеської області (суддя Малярчук І.А.), яке залишено без змін постановою від 07.08.12 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Михайлова М.В. -головуючого, Ярош А.І., Журавльова О.О.) у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані висновком про відсутність доказів, які б спростовували дійсність додаткової угоди, а також необґрунтованість доводів позивача про невідповідність спірної додаткової угоди положенням чинного законодавства.
Ухвалою від 26.09.12 Вищий господарський суд України прийняв до провадження касаційну скаргу позивача та призначив її розгляд на 18.10.12.
Ухвалою від 16.10.12 Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги у зв'язку з хворобою судді-доповідача по справі.
Розпорядженням від 22.10.12 №03.08-05/989 Вищого господарського суду України змінено колегію суддів для розгляду даної справи.
Ухвалою від 23.10.12 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування судових рішень в справі та задоволення позову новим рішенням.
Касаційна скарга мотивована посиланням на недотримання судами норм матеріального і процесуального права та невідповідність їх висновків обставинам у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між ТОВ з ІІ "Дока Україна Т.О.В." (орендодавець) та ТОВ "Зарс" (орендар) 15.07.08 укладено договір оренди майна (оперативної оренди) №8.162.
За умовами цього договору орендодавець приймає на себе зобов'язання надати орендарю у тимчасове платне користування елементи опалубки, згідно додатку 1 (специфікація елементів опалубки), яка є невід'ємною частиною цього договору, а орендар зобов'язується прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів (п. 1.1. договору).
Відповідно до п.п. 3.4., 4.1. договору обсяг переданого майна підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (накладна на переміщення та/або акт прийому-передачі). Орендодавець готує до відвантаження та здійснює безпосереднє відвантаження майна орендарю зі свого складу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 9, а орендар власними силами та за власний рахунок проводить переміщення майна у повному обсязі або у певній частині згідно власних виробничих потреб та комерційних цілей на будівельний майданчик, який знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Кірпічний, 9 (будівництво житлового будинку).
Згідно з п.п. 5.1., 5.2., 5.3., 5.4. договору оренди після закінчення терміну дії договору, а також у випадку його дострокового припинення (розірвання), у т.ч. на підставі та в порядку ст. 782 ЦК України, або настання обставин, передбачених п. 2.3. договору, орендар (відповідач), протягом п'яти робочих днів, зобов'язаний повернути орендодавцю (позивачу) прийняте у тимчасове користування майно очищеним від сторонніх забруднень. Орендар зобов'язується узгодити з орендодавцем час повернення майна шляхом письмового попередження останнього за 24 години про прибуття транспортного засобу орендаря під розвантаження майна на склад орендодавця. Орендар в момент повернення майна повинен надати орендодавцю відповідні товаророзпорядчі документи на переміщення майна (накладну та/або відповідний акт). Майно вважається повернутим від орендаря до орендодавця в момент підписання відповідної товаророзпорядчої документації.
Сторони також узгодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008 р., але в будь-якому разі до повного виконання ними взятих на себе зобов'язань (п. 10.1. договору).
На виконання умов договору позивач передав відповідачу майно в оренду, що підтверджується накладними на переміщення №№ДК-0001917, ДК-0001918 від 18.07.08, №№ДК-0001870, ДК-0001927 від 21.07.08, №ДК-0001936 від 22.07.08, №№ДК-0001938, ДК-0001939 від 23.07.08, №№ДК-0001940, ДК-0001941 від 24.07.08, №№ДК-0001964, ДК-0001965, ДК-0001967, ДК-0001968 від 28.07.08, №ДК-0001973 від 29.07.08, №ДК-0002063 від 11.08.08, №№ДК-002144, ДК-002145, ДК-0002146, ДК-0002147, ДК-0002148, ДК-0002149, ДК-0002150, ДК-0002151, ДК-0002152, ДК-0002153, ДК-0002154, ДК-0002155, ДК-0002156, ДК-0002157, ДК-0002178 від 02.09.08, №ДК-0002200 від 16.09.08, №ДК-0002219 від 17.09.08, №ДК-0002238 від 23.09.08, №ДК-0002239 від 24.09.08, №ДК-0002251 від 29.09.08, №ДК-0002254 від 30.09.08, №ДК-0002383 від 29.10.08, №ДК-0002387 від 31.10.08, №ДК-0002396 від 03.11.08, №ДК-0002425 від 03.11.08, №ДК-0002423 від 06.11.08, №ДК-0002466 від 06.11.08, №ДК-0002477 від 27.11.08, а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей №418026 від 17.07.08, №418032 від 01.08.08.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони 12.01.09 уклали додаткову угоду №1 до договору оренди від 15.07.08 №8.162, із якої вбачається, що сторони дійшли згоди щодо наступного: припинити дію договору з 12.01.09; заборгованість відповідача перед позивачем на момент припинення дії договору становить суму у розмірі 16504,76 грн., яку він зобов'язується сплатити протягом п'яти робочих днів з моменту підписання цієї угоди; повернення майна з орендного користування відбувається власними силами та за власний рахунок позивача зі складу відповідача на склад позивача протягом п'яти робочих днів з моменту підписання цієї угоди (п.п. 1.3, 1.4, 1.5 угоди).
Відповідно до п. 1.6 додаткової угоди вона набуває чинності з дати її підписання уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною договору.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що додаткова угода скріплена підписами із зазначенням прізвищ та ініціалів: від імені ТОВ з ІІ "Дока Україна Т.О.В." -генеральний директор Васильєва Л.Л., від імені ТОВ "Зарс" -генеральний директор Бочорішвілі Д.М.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач звернувся до відповідача з листом №376 від 02.04.09, яким повідомив про продовження нарахування ним орендної плати, у зв'язку з тим, що питання щодо повернення або купівлі елементів опалубки не вирішено до цього часу, а також про наявність заборгованості по оренді у сумі 95791,71 грн.
Відповідач листом №2605/01 від 26.05.09 повідомив позивача про те, що майно, передане йому за договором оренди, у січні 2009 викрадено невідомими особами, в зв'язку з чим порушено кримінальну справу №05200900064 від 20.02.09, а оскільки в силу цього будівельна діяльність з використанням орендованого майна не ведеться, просив відмінити усі нараховані суми орендної плати з 2009 року.
За клопотанням позивача, ухвалою суду першої інстанції від 21.10.11 у справі призначалась комплексна судова почеркознавча та техніко-криміналістична експертизи. Як вбачається з висновку судового експерта від 18.04.12, досліджений відтиск печатки ТОВ з ІІ "Дока Україна Т.О.В." в додатковій угоді та зразки відтиску даної печатки, нанесені однією печаткою ТОВ з ІІ "Дока Україна Т.О.В.", а підпис від імені Васильєвої Л.Л. виконаний генеральним директором ТОВ з ІІ "Дока Україна Т.О.В." -Васильєвою Людмилою Леонідівною.
Суди також встановили, що у справі №35/17-867-2011 господарського суду Одеської області відмовлено в позові ТОВ з ІІ "Дока Україна Т.О.В." до ТОВ "Зарс" про стягнення заборгованості за договором №8.162 від 15.07.08 з тих підстав, що додатковою угодою №1 від 12.01.09 за згодою сторін розірвано вказаний договір.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник щодо правомірності припинення договору оренди майна додатковою угодою. Отже, спірні правовідносини врегульовані положеннями Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Судова колегія зазначає, що договором оренди майна (оперативної оренди) №8.162 від 15.07.08 визначені зобов'язання щодо повернення орендованого майна. Додаткова угода №1 від 12.01.09 також містить зобов'язання орендаря повернути орендоване майно внаслідок узгодженого припинення договору. Доводи позивача щодо місця повернення орендованого майна, як суперечні закону, не відповідають вимогам ст.ст. 532, 627 ЦК України.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу Україна зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивач всупереч ст. 33 ГПК України, не довів належними та допустимими доказами наявність тих правових підстав з якими закон пов'язує недійсність правочину, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оспорювана додаткова угода укладена з дотриманням вимог законодавства, тому відсутні правові підстави для визнання її недійсною.
Відтак положення ст. 215 ЦК України як підстава недійсності додаткової угоди №1 від 12.01.09 не доведена.
Попередні судові інстанції правомірно відхилили доводи касатора про обов'язок наймача у разі припинення договору найму повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, відповідно до положень ст. 785 ЦК України, оскільки спірною додатковою угодою сторони лише уточнили порядок повернення майна, що відповідає чинному законодавству та волевиявленню сторін. Зважаючи на те, що висновки експертів підтверджують підписання спірної додаткової угоди повноважною особою позивача, спростовується позиція позивача про суперечність угоди положенням п. 1 ст. 206, ст. 215 ЦК України.
Доводи, наведені у касаційній скарзі зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, а відтак судова колегія їх відхиляє.
Виходячи з викладеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції в справі.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.12 у справі №25/17-3853-2011 господарського суду Одеської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Г.Кравчук
Судді Г.Мачульський
А.Уліцький