АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1822-2006р. Категорія відшкодування шкоди

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий по 1 інстанції

- Діденко Т.І. Доповідач в апеляційній інстанції    - Ювшин В.І.

«19»   жовтня 2006 р. Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого

суддів

при секретарі

з участю адвоката

з участю позивача

Ювшин В.І.

ОСОБА_2, ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07 липня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до виробничого управління житлово-комунального господарства про відшкодування шкоди,-

встановила:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виробничого управління комунального господарства про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що вона проживає в АДРЕСА_1, Черкаської області, ремонт та обслуговування якого здійснює відповідач, ВУ ЖКГ м.Монастирище. Перед початком опалювального сезону 2003-2004 років працівником відповідача було замінено кран повітрозбирача, який розташований над її квартирою на горищі. В місцевій газеті «Зоря» за 08 жовтня 2003 року підприємство ДП «Теплокомуненерго» ВАТ «Теком» м.Монастирище повідомило, що 9 жовтня 2003 року буде проводитися заповнення системи опалення міста і цього ж дня в її присутності був замінений кран повіт розбирача.

9 та 10 жовтня 2003 року вона перебувала вдома, чекала заповнення водою опалювальної системи, all жовтня 2003 року в вечірній час вона пішла провідати хвору жінку. В цей час опалювальна система будинку була заповнена водою, але кран повіт розбирача виявився відкритим і вода з системи опалення затопила її квартиру через стики в перекриттях, чим було пошкоджена квартира та її особисті речі, чим її причинена матеріальна шкода в сумі 20212 гривни, яку відповідач добровільно сплатити не бажає. Просила суд стягнути з відповідача на її користь заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 20212 гривні та судові витрати по справі.

Рішенням Монастирищенського районного суду від 07 липня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Монастирищенського районного суду від 07 липня 2006 року скасувати, так як суд першої інстанції зробив висновки які не відповідають фактичним обставинам справи та постановити нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги.

Заслухавши сторону, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виробничого управління житлово-комунального господарства м.Монастирище про відшкодування шкоди, заподіяної затопленням квартири водою з системи опалення через відкритий кран повіт розбирача, посилаючись на те, що даний кран був залишений відкритим слюсарем відповідача, який проводив його заміну.

Відповідно до ч.З ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не доведена вина відповідача в затопленні водою із системи опалення її квартири. В місцевій газеті «Зоря» від 08 жовтня 2003 року ДП «Теплокомуненерго» ВАТ • «Теком» повідомило жителів м.Монастирище про те, що 9 жовтня 2003 року буде проводитись заповнення системи опалення та випробування по місту та в житлових будинках. В цей же день, 09 жовтня 2003 року, за заявою ОСОБА_1 слюсарем виробничого управління житлово-комунального господарства м.Монастирище було замінено кран повіт розбирача, який розташований на горищі над квартирою ОСОБА_1 Дане приміщення горища закривається на замок, ключі від якого знаходяться лише у ОСОБА_1 ОСОБА_1 не будучи представником будинку управління, прийняла дану роботу, закрила горище на ключ, який був лише у неї для запобігання доступу інших мешканців будинку. 11 жовтня 2003р. в вечірній час, під час відсутності ОСОБА_1 в квартирі, вода через відкритий кран повітрозбирача залила її квартиру.

Враховуючи, що система опалення була заповнена водою 9.10.2003 року і згідно оголошення в газеті в цей же день було проведено випробовування системи опалення, з чиєї вини був відкритий кран повітрозбирача 11.10.2003 року позивачкою не доведено. ОСОБА_1 відповідальність за роботу крана повітрозбирача взяла на себе, так як приміщення горища де розташований кран вона з власної ініціативи закривала на замок, ключі від якого знаходились лише в неї.

Суд першої інстанції вірно відхилив в якості доказів акти складені жителями будинку 11 жовтня 2003 року, в яких зазначено що кран залишився відкритим з вини слюсаря ВУ ЖКГ, так як представник ВУ ЖКГ не залучався до складення даних актів. Ніяких інших доказів вини відповідача в затопленні квартири водою з системи опалення 11.10.2003 року позивачкою не надано.

Тому вірно встановивши факти і відповідні їм правовідносини, не встановивши наявності порушення прав ОСОБА_1 за захистом яких спрямоване її звернення до суду, постановивши судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції постановив правильне рішення, яким відмовив позивачці в задоволенні позову.

Доводи апелянта про те, що відповідач не зробив перед опалювальним сезоном ревізію не являються в причинному зв'язку з наслідками що наступили, так як кран через який відбувся витік води був замінений уже в період опалювального сезону під час наповнення системи опалювання водою та випробування. Інші доводи апелянта перевірені судом першої та апеляційної інстанції і визнані безпідставними.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07 липня 2006 року, - відхилити, а рішення Монастирищенського районного суду від 07 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.