-АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-1842-2006р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія про виселення - Смілянець Е.С.
Доповідач в апеляційній інстанції - Адаменко Л.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" жовтня 2006 р. Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Захарова А.Ф.
суддів Адаменко Л.В., Подорога В.М.
при секретарі Шульга Я.В.
з участю адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 серпня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення із жилого будинку, що належить на праві приватної власності ,-
встановила:
15 червня 2006 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про виселення її та трьох неповнолітніх дітей відповідачки без надання іншого житла.
Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що за її згодою з 1992 року в належному їй на праві приватної власності жилому АДРЕСА_1 Лисянського району Черкаської області вселилась сім'я її племінника ОСОБА_4 на час до завершення ними будівництва жилого будинку. Цим усним договором було обумовлено також, що на першу вимогу позивачки ОСОБА_4 із своєю сім'єю виселиться. Не дивлячись на те, що позивачка неодноразово попереджала ОСОБА_1 про виселення з належного їй будинку разом із дітьми, відповідачка на це не реагує і добровільно виселитись не бажає, не дивлячись на те, що придбала собі інший будинок в тому ж селі. Внаслідок цього вона (ОСОБА_2) приїхавши з М.Дніпропетровська на постійне проживання, у спірний будинок разом із своїм чоловіком вселитись не може і вимушена проживати у своєї сестри.
Рішенням Лисянського районного суду від 4 серпня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено, ухвалено виселити ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6та ОСОБА_7без надання іншого житлового приміщення.
ОСОБА_1 на вказане рішення подала апеляційну скаргу в, якій просить скасувати його та закрити провадження у справі, мотивуючи тим, що при розгляді спору по суті суд першої інстанції не врахував, що згідно з домовленістю з позивачкою відповідачі повинні були звільнити жилий будинок після завершення ними будівництва нового, належного їм будинку: що вона не має іншого житла на праві приватної власності; що вона зобов'язувалась звільнити будинок позивачки до 1 травня наступного року, а також в зв'язку з тим, що вирішуючи питання про виселення із жилого будинку неповнолітніх, суд розглянув справу без участі прокурора та представника органів опіки і піклування.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню із слідуючих підстав.
При вирішенні спору по суті суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував обставини справи, перевіривши доводи та заперечення сторін, проаналізувавши зібрані докази та давши їм належну правову оцінку, прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність виселення відповідачки та членів її сім'ї із жилого будинку ОСОБА_2, який належить їй на праві приватної власності, виходячи з того, що позивачкою жилий будинок для проживання надавався відповідачам на час будівництва її племінником нового жилого будинку для потреб сім'ї, при цьому обумовлювався термін його будівництва в 2 роки; що сім'я ОСОБА_1 у спірному будинку проживала тривалий час - з травня 1990 року; що позивачка завчасно, у квітні місяці 2006 року офіційно попередила ОСОБА_1 про звільнення належного їй будинку; що маючи на праві приватної власності житло позивачка, прибувши на постійне місце проживання в АДРЕСА_1, туди де знаходиться зазначений будинок, не має можливості проживати у спірному будинку.
Судом достовірно встановлено, що відповідачка. ОСОБА_1 придбала для себе жилий будинок, в тому ж населеному пункті, сплативши за нього продавцю 6000 грн., в якому з осені 2005 року проживають найстарший син відповідачки та мати, де вона з іншими дітьми може проживати. Із довідки НОМЕР_1 Семенівської сільської Ради (а.с.26) вбачається, що вказаний будинок в задовільному стані і придатний для проживання в ньому.
Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені в апеляційній скарзі порушення судом норм процесуального законодавства, пов'язані з розглядом справи у відсутність представника органу опіки і піклування, відповідно до ст.308 ЦПК України не може бути підставою для скасування рішення.
За наведених обставин справи житлові права відповідачки та її дітей не порушені судовим рішенням, а тому і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 304,307, 308,314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 4 серпня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення , може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.