ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 р.Справа № 2а/1570/102/2011

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого -судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби, за участю прокуратури у м. Южному про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

10 січня 2011 року публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області, за участю прокуратури у м. Южному про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення №0000153500/0 від 29 грудня 2010 року, в зв'язку з тим, що оскаржуване рішення прийнято податковим органом з порушенням вимог чинного законодавства та неправомірно нараховано податок на прибуток у розмірі 10 673 812 грн. та застосована штрафна санкція у розмірі 14 329 786 грн. (а.с.4-19 т.1)

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»задоволено частково. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області від 29.12.2010 року №0000153500/0 в частині нарахування відкритому акціонерному товариству «Одеський припортовий завод»податку на прибуток у розмірі 22590125,09 грн. В решті позову відмовлено (а.с.154-164 т.2).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у м. Южному Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції в частині, якою визнано недійсним податкове повідомлення -рішення у розмірі 22590125,09 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Одеський припортовий завод» в задоволенні позову.

Прокуратура у м. Южному апеляційної скарги не подавала. Згідно пояснень старшого прокурора прокуратури м. Южне Кюрчубаш Н.П., яка брала участь у судовому засідання суду апеляційної інстанції, прокуратура вважає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року законною та обґрунтованою, в зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби без задоволення, а постанову суду -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення №155 від 30 серпня 2010 року державною податковою інспекцією у м. Южному Одеської області було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Одеський припортовий завод»(на час розгляду справи судом першої інстанції ПАТ «Одеський припортовий завод») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року та складено акт №809/41/23-1008/00206539 від 20.12.2010 року (а.с.22-94 т.1).

Перевіркою встановлено порушення ВАТ «Одеський припортовий завод», а саме:

- п.п.4.1.1, п.п.4.1.6. п.4.1 ст.4; п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.2.10 п.5.2, п.п.5.3.1, п.5.3, п.п.5.3.2 п.5.3, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.6 п.5.4, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.6.2 п.5.6, п.5.9 ст.5; пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 року в результаті чого встановлено заниження (завищення) податку на прибуток в сумі 10673812 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року в сумі 3753582 грн. (заниження), за 3 квартал 2009 року в сумі 11728451 грн. (заниження), за 4 квартал 2009 року в сумі 8371340 грн. (завищення), за 1 квартал 2010 року в сумі 163818 грн. заниження, за 2 квартал 2010 року в сумі 1924301 грн.;

- п.1.8, п.1.3 ст.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся на загальну суму 4588402 грн., у тому числі за травень 2009 року -1548369 грн., за червень 2009 року -1841326 грн., за липень 2009 року - 60355 грн., за серпень 2009 року -288320 грн., за вересень 2009 року -47537 грн., за жовтень 2009 року - 166348 грн., за листопад 2009 року -153032 грн., за грудень 2009 року -159876 грн., за січень 2010 року -122455 грн., за лютий 2010 року - 39873 грн., за березень 2010 року -40732 грн., за квітень 2010 року - 11983 грн., за травень 2010 року -38780 грн., за червень 2010 року -69416 грн.;

- п.п.4.2. ст..4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 72243 грн. у червні 2010 року;

- пп.8.1.1 та пп.8.1.2 п.8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003 року в результаті чого додатковому донарахуванню підлягає податок з доходів фізичних осіб у розмірі 961,37 грн.;

- ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»№1963-XII від 11.12.1991 року у частині несвоєчасної сплати податку за 4 квартал 2009 року в сумі 88,93 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 579,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 113,77 грн.;

- п.1, п.2 ст..3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року №265/95-ВР;

- п.13.2 ст.13 та п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- підприємство не утримало та не сплатило до бюджету податок з доходів нерезидентів за 3 квартал 2009 року у сумі 11 403,91 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 18 223,07 грн.;

- термінів розрахунків, передбачених ст..2 Закону України від 23.09.1994 року «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(зі змінами та доповненнями);

- п.п.1.4., 1.16 ст.1 розділу II «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59 (в редакції, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 10.06.1999 року №146) зі змінами та доповненнями, ст. 2 Закону України №217/95-ВР від 06.06.1995 року «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей із змінами, внесеними згідно із Законом України №932-XIV від 14.07.1999 року.

На підставі акту перевірки від 20.12.2010 року №809/41/23-1008/00206539 відповідачем - ДПІ у м. Южному Одеської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000153500/0 від 29.12.2010 року (а.с.21 т.1), стосовно порушень п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст4; п.п.5.2.1 п5.2, п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.2.10 п.5.2, п.п.5.3.1, п.5.3, п.п.5.3.2 п.5.3, п.п.5.3.9 п.5.3.п.п.5.4.6 п.5.4.п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.6.2 п.5.6, п.5.9 ст.5; пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 року та відповідно до яких визначено суму податкового зобов'язання ВАТ «Одеський припортовий завод»за основним платежем 10673812 грн., за штрафними санкціями 14329786 грн..

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.

Як вбачається з матеріалів справи 14 квітня 2007 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ВАТ «Одеський припортовий завод»було укладено договір зберігання №2, відповідно до якого Фонд державного майна України по Одеській області передає, а ВАТ «Одеський припортовий завод»приймає державне майно: під'їзд малосімейного гуртожитку, що знаходиться за адресою м. Южне, вул. Леніна, 21; малосімейний гуртожиток з вбудованими їдальнею №6 та будівлею топкової, що знаходиться у м. Южне, вул. Новобілярська, 26 та матеріальні активи (700 од.) згідно інвентарному опису та порівнювальної відомості основних засобів.

Також, 14 квітня 2007 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ВАТ «Одеський припортовий завод»було укладено договір зберігання №3 відповідно до якого ВАТ «Одеський припортовий завод» приймає державне майно: під'їзні дороги до причалу №4 (92 од.) у м. Южному, вул. Заводська, 3, автодорогу до шлаконакопичувача та до накопичувача твердих відходів (кар'єр) у м. Южному, вул. Заводська, 3, зброя (пістолет »91 од.), пістолет er»(16 од.), газові пістолети »(4 од.), що знаходяться у м.Южному, вул. Заводська, 3, фізкультурно-спортивний комплекс (спортивний корпус «Олімп», готель «Єлада», котельня, енергоблок, дизельний генератор, обладнання, виробничий та господарський інвентар, меблі та передавальні пристрої (2129 од.), К 623 будівля пульта керування на причалі №4, К 600/4 технологічна ділянка на причалі №4, берегоукріплення, дамба через Аджаликський лиман, глибоководний випуск в море.

Окрім зазначених договорів 14 квітня 2007 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ВАТ «Одеський припортовий завод»було укладено договір зберігання №4, відповідно до якого ВАТ «ОПЗ»приймає об'єкти цивільної оборони бомбосховища III класу №57507, №57508, №57555 та обладнання, інвентар, меблі об'єктів цивільної оборони, автоцистерни пожежні - 40 130 МО63Б 92 од.), автоцистерна пожежна ЗИЛ-130, автомашина пожежна АЦ-40 (130) 635, автомашина пожежна АЦ63Б, автомобіль ЗИЛ АЦ-40, спеціальна пожежна установка на шосі автомобіля «Скания», які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Одеський припортовий завод»станом на 01.01.2007 року.

Відповідно до умов вищевказаних договорів майно перебуває на балансі зберігача, який зобов'язується зберігати майно, підтримувати його у постійній готовності до використання за призначенням, відповідно до вимог нормативних документів.

Також, згідно вказаних договорів зберігач має право користуватися переданим на зберігання майном згідно вимог ст. 944 ЦК України, якою визначено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавити її у користування іншій особі.

Дослідженням судової економічної експертизи встановлено, що вартість основних фондів, що не є власністю ВАТ «ОПЗ», а є власністю держави, органом управління яких є Фонд державного майна України не враховується у податковому обліку ВАТ «ОПЗ»та амортизація нарахована на дані основні засоби не зменшує оподатковуємий прибуток підприємства. Дані основні засоби та їх амортизація відображаються лише у бухгалтерському обліку ВАТ «ОПЗ».

Згідно п.п.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 року до доходів з інших джерел відноситься вартість матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті.

Відповідно до п.1.24. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідальне зберігання - господарська операція платника податку, що передбачає передання згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх використання у господарському обороті такої фізичної чи юридичної особи, з подальшим поверненням цих матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних або кількісних характеристик.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договори, які укладено між регіональним відділенням Фонду державного майна України Одеській області та ВАТ «ОПЗ»не є договорами відповідального зберігання, згідно вимог п.1.24 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в зв'язку з чим вимоги п.п.4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не поширюються на дані договори. Тобто, до складу валових доходів згідно вимог законодавства не відноситься, нарахована в бухгалтерському обліку сума амортизації на основні засоби, які в момент приватизації не увійшли до статутного фонду акціонерного товариства та залишились на його балансі у відповідності з умовами договорів зберігання державного майна.

Згідно п.2.8 зазначених договорів зберігач зобов'язаний зберігати майно згідно вимог діючого законодавства та умовами договорів, вчасно здійснювати ремонт у встановленому законодавством порядку та згідно п.6.3 договору визначено, що договір є безоплатним, витрати зберігача на зберігання майна органом управління не відшкодовується.

У зв'язку з тим, що при здійснені витрат на ремонт основних фондів, які не увійшли до статутного фонду акціонерного товариства у відповідності з умовами договорів зберігання державного майна укладених з регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області - не відбувається збільшення власних активів та не зростає власний капітал ВАТ «ОПЗ», то дохід не виникає так як відсутні критерії для його визнання.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що у ВАТ «ОПЗ»не виникає валового доходу у розмірі здійснених ремонтів основних фондів, що не є власністю ВАТ «ОПЗ», а є державною власністю. Тобто, до складу валових витрат підприємства, які пов'язані з ремонтом основних засобів, що в момент приватизації не увійшли до статутного фонду акціонерного товариства та залишились на його балансі у відповідності з умовами договорів зберігання державного майна укладених з регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області.

Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача стосовно включення до валових витрат понесених від транспортних перевезень робітників, оскільки пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлена заборона віднесення до валових витрат збитків від продажу товарів робіт, послуг, за цінами, нижче ніж звичайні, лише пов'язаним з таким платником податку особам. Пов'язаними з платником податку можуть бути або засновники, які володіють часткою не менше 20 відсотків від статутного фонду платника податку, або посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї, тобто керівник та члени його сім'ї. Крім того, перевезення працівників на роботу не є фінансуванням їх особистих потреб, так як це прямо пов'язано з виконанням працівниками трудових функцій та передбачено нормами колективного договору.

Відповідно п.5.9 колективного договору адміністрація підприємства зобов'язується здійснювати доставку на роботу і з роботи працівників заводу відповідно до затверджених маршрутів з оплатою 0,4 грн. в день. В цілях поліпшення доставки працівників заводу на роботу і з роботи приймати заходи по поліпшенню якості обслуговування орендованого автотранспорту.

Згідно з п.5.20 колективного договору адміністрація та профком зобов'язуються забезпечити доставку дітей працівників заводу, що навчаються в учбових закладах м. Одеси від місця проживання і назад.

Дослідженням судової економічної експертизи встановлено, що витрати на перевезення працівників до місця роботи обґрунтовано включені ВАТ «ОПЗ»до складу валових витрат у сумі 5688935,53 грн., у зв'язку з тим, що данні перевезення не стосуються особистих потреб фізичних осіб та підтвердженні первинними документами.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків контролюючого органу стосовно неправомірності віднесення до валових витрат досліджень деформації ґрунтового масиву та прогноз стійкості схилу ВАТ «ОПЗ», з наступних підстав.

Згідно з п.1.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Відповідно з П(С) БО 8 «Нематеріальні активи»дослідження - заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань, тобто чітко визначено, за якими групами визнаються нематеріальні активи, і що не є нематеріальним активом.

Отже, є правильним висновок суду першої інстанції, що відповідно до п.9 П (С) БО 8 «Нематеріальні активи» не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, зокрема, витрати на дослідження, оскільки, витрати на дослідження за своєю економічною сутністю не є нематеріальними активами або основними фондами, тому позивачем не порушено норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, колегія суддів вважає безпідставним висновок податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат за 3 квартали 2009 року на 9066967 грн., оскільки при проведенні самостійної перевірки складеної декларації з податку на прибуток за півріччя 2009 року, підприємством встановлені помилки, що призвели до заниження об'єкту оподаткування звітного періоду на загальну суму 48 522 984 грн., а саме за рахунок розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів -38 779 919 грн., витрат на придбання товарів (робіт,послуг) - 9 066 967 грн., зайвого включення до валових витрат суми заробітної плати та нарахувань на неї - 676 098 грн.. У зв'язку з самостійно виявленими помилками, використовуючи право надане платнику податку п.17.2 ст.17 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181, ВАТ «ОПЗ»надав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за півріччя 2009 року. Уточнюючим розрахунком за звітний період першого півріччя 2009 року самостійно визначена сума недоплати податку на прибуток у розмірі 12 130 746 грн., на яку нарахована сума штрафу у розмірі 606 537 грн. Оскільки розмір об'єкту оподаткування за півріччя 2009 року, згідно уточнюючого розрахунку, був збільшений на 12 130 746 грн., то для приведення у відповідність показника об'єкту оподаткування (ряд.08 податкової декларації за три квартали), підприємством 25.08.2010 року надано до податкового органу уточнюючий розрахунок за три квартали 2009 року, який зареєстрований під №8460. При цьому, наданим уточненим розрахунком податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок на законних підставах зменшені податкові зобов'язання за три квартали на 12 130 746 грн.

Крім цього, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що повідомлення-рішення податкового органу стосовно неправомірного включення позивачем до валових витрат вартості оновлення програмного забезпечення є протиправним з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки при розгляді даного питання та при прийнятті рішення щодо віднесення даних витрат до 4 групи ОФ не були враховані ті обставини, що ВАТ «ОПЗ»вже використовувалось та обліковувалось на балансі програмне забезпечення NOD32 Antivirus Dusiness Edidion», тобто витрати зазначені в акті перевірки не є витратами на придбання нового програмного забезпечення, оскільки це є витрати на оновлення вже існуючого програмного забезпечення. Таким чином, фактично витрати на оновлення існуючого програмного забезпечення є лише витратами на обслуговування такого програмного забезпечення.

Отже, програмне забезпечення використовується в господарській діяльності ВАТ «ОПЗ»та амортизується у складі 4 групи ОФ, витрати на його обслуговування також є витратами, пов'язаними з господарською діяльністю та відповідно платник податку правомірно може віднести їх до складу валових витрат на підставі пп.5.2.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як суми витрат, що сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Також, при проведенні перевірки податковим органом встановлено завищення валових витрат на суми невідповідності даних податкових розрахунків (основних та уточнюючих) місцевих податків та зборів віднесених до валових витрат по рядку 04.6 декларації на суму 102524,00 грн., чим порушено п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткуванню прибутку підприємств».

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «ОПЗ»подавався розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища за 1 квартал 2009 року, однак остаточне нарахування зазначеного податку за 1 квартал 2010 року було проведено в обліку лише в 2 кварталі 2010 року.

Висновками судової економічної експертизи встановлено, що ВАТ «ОПЗ»було завищено валові витрати на суму витрат пов'язаних з нарахуванням інших податків та обов'язкових платежів у сумі 96 231,90 грн., а не у сумі 102 524,00 грн., як визначено в акті перевірки. Різницю у сумі 6293, 00 грн., по наданим документам обґрунтувати не надається за можливе, в зв'язку з тим, що дані акту перевірки не відповідають даним податкових звітів за нарахування інших податків та обов'язкових платежів ВАТ «ОПЗ».

Окрім зазначених порушень перевіркою також встановлено порушення п.п.5.4.6 п.5.4, п.п.5.6.1 п.5.6., п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме підприємством необґрунтовано віднесено до складу валових витрат у складі заробітної плати витрати на страхування здоров'я фізичних осіб, обов'язковість якого не передбачена законодавством за договорами №144 від 01.03.2006 року та №3-ЛС від 01.03.2006 року укладеними із АТЗТ СК». Внаслідок чого завищено валові витрати у 2009 році на загальну суму 4 373 070 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року у сумі 1 714 818 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 2 657 252 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дані порушення встановлені правомірно, оскільки, відповідно до п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються будь - які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку, цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку, екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам, майна платника податку, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідно виду страхування, діючого на момент укладення такого договору за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних та юридичних осіб.

Отже, Законом чітко визначено, що страхування життя, здоров`я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб не включаються до складу валових витрат.

Таким чином, відповідно вищевикладеного страхування здоров'я на випадок хвороби не включається до складу валових витрат, а відтак позивачем неправомірно було включено до складу валових витрат, витрати щодо нарахування страхових внесків.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковою правомірно було встановлено завищення позивачем валових витрат щодо обов`язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті, оскільки відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року №1105-XIV страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до ст.6 Закону України №1105-XIV суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

В ході перевірки було встановлено, що особи, які застраховані за договором №101 №111/2006 від 25 травня 2006 року добровільного страхування від нещасних випадків працівників, діяльність яких безпосередньо пов'язана з підвищеною небезпекою для життя та здоров`я при прийнятті на роботу були та залишились застрахованими страхувальником - роботодавцем у Фонді соціального страхування від нещасних випадків, який є загальнообов'язковим.

Відповідно до п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону до валових витрат включаються будь - які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку, цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку, екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам, майна платника податку, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідно виду страхування, діючого на момент укладення такого договору за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних та юридичних осіб.

Отже, з огляду на вищезазначене Законом чітко визначено, що страхування життя, здоров я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб не включаються до складу валових витрат.

Страхування від нещасних випадків відповідно до ст.6 Закону України «Про страхування»від 07 березня 1996 року №85/96-ВР є видом саме добровільного страхування.

Таким чином, відповідно вищевикладеного страхування від нещасних випадків не включаються до складу валових витрат.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, відповідачем не доведено факт правомірності прийняття ним оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення у повному обсязі, у зв'язку з чим колегія суддів погоджається з висновком суду першої інстанції про часткову безпідставність та необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення.

З огляду на викладене колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Таким чином апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О. Скрипченко

Суддя О.С. Золотніков

Суддя Ю.В. Осіпов