Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/13620/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 година 12 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.
при секретарі Аврамченко С.С.
за участю
представника позивача - Попової К.М. - на підставі довіреності,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі про визнання недійсним та скасування рішення № 208 від 18 вересня 2012 року, -
встановив:
9 жовтня 2012 року Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», (далі - Позивач або ДП «ДВЕК»), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі, (далі - Відповідач або УПФУ), в якому просило суд визнати недійсним та скасувати рішення Відповідача № 208 від 18 вересня 2012 року про нарахування пені, штрафних (фінансових) санкцій в сумі 343 805,92 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що 18 вересня 2012 року УПФУ прийнято рішення за № 208 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого до Відокремленого підрозділу «Шахта «Південнодонбаська № 3 імені Миколи Сафоновича Сургая» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» застосовані штрафні санкції в сумі 296 336,58 грн. та нарахована пеня в сумі 47 469,34 грн. за період з 28 серпня 2012 року по 14 вересня 2012 року.
ДП «ДВЕК» вважає це рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що Позивачем своєчасно сплачені суми єдиного внеску, нарахованого і утриманого із заробітної плати найманих працівників за серпень 2012 року, проте УПФУ зарахувало отримані кошти на погашення недоїмки за попередні періоди.
На думку Позивача, застосування штрафних санкцій та нарахування пені здійснено всупереч вимогам ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки єдиний внесок за спірний період сплачений своєчасно і в повному обсязі. ДП «ДВЕК» вказує, що ст.25 цього Закону передбачене послідовне погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій при здійсненні сплати поточних сум єдиного внеску без порядку календарної черговості їх виникнення. Крім того, Позивач вважає, що спрямувавши суми єдиного внеску на погашення недоїмки, УПФУ порушило вимоги ст.41 Конституції України та ч.1 ст.4 Закону України «Про власність», оскільки Відповідач не може самостійно змінювати цільове призначення платежів, здійснених Позивачем.
В судовому засіданні представник Позивача підтримала заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені в адміністративному позові, факт наявності недоїмки по сплаті єдиного внеску за попередні періоди не заперечувала, проте зазначила, що УПФУ не повноважне самостійно спрямовувати кошти, отримані від платника, на погашення недоїмки, оскільки винятково платник, як власник цих коштів, повноважний розпоряджатися ними на власний розсуд, в спірних правовідносинах - спрямовувати на сплату єдиного внеску, а не інші цілі, з урахуванням наведеного просила позов задовольнити.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, (а.с.31).
29 жовтня 2012 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду Відповідач надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, (а.с.32), та письмові заперечення проти адміністративного позову, (а.с.34-37).
Правова позиція УПФУ по справі полягає в наступному. Спірне рішення прийнято Відповідачем у зв'язку з тим, що ВП допущена несвоєчасна сплата самостійно нарахованого єдиного внеску із затримкою від 1 до 17 днів. ВП фактично сплатив грошові кошти для перерахування єдиного внеску до органу Пенсійного фонду України в рахунок сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2012 року в період з 28 серпня 2012 року по 14 вересня 2012 року, чим порушив вимоги ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», отже на виконання вимог ч.11 ст.9 цього Закону УПФУ правомірно застосувало штрафні санкції та нарахувало пеню.
Відповідач зазначає, що визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» механізм зарахування єдиного внеску забезпечує рівність платників у питаннях додержання платіжної дисципліни та відповідальності у разі її порушення. Разом з тим, такий порядок забезпечує рівність застрахованих осіб в частині зарахування періодів їх роботи до страхового стажу, у разі наявності в страхувальника боргів зі сплати страхових внесків, оскільки до страхового стажу включається період роботи по мірі сплати боргів у чіткому календарному порядку.
З огляду на викладене Відповідач стверджує, що спірне рішення прийнято в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому просив у задоволенні позову відмовити.
Приймаючи до уваги положення ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, та ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача на підставі наявних в ній доказів.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Відокремлений підрозділ «Шахта «Південнодонбаська № 3 імені Миколи Сафоновича Сургая» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» перебуває на обліку в УПФУ як платник єдиного внеску за № 05-62-91-0213.
Зі змісту картки особового рахунку платника єдиного внеску вбачається, що у ВП існувала недоїмка по сплаті єдиного внеску, (а.с.46-51).
В період з 28 серпня 2012 року по 14 вересня 2012 року ВП здійснило виплату заробітної плати працівникам за серпень 2012 року. Одночасно з перерахуванням заробітної плати здійснено нарахування, утримання та сплата єдиного внеску із заробітної плати за серпень 2012 року, що встановлено на підставі довідки, виданої ВП, (а.с.5), довідки про перерахування єдиного внеску, (а.с.6), та платіжних доручень, (а.с.14-21). У якості призначення платежу в платіжних дорученнях зазначено - перерахування єдиного внеску, нарахованого на заробітну плату за серпень 2012 року.
У зв'язку з наявністю недоїмки по сплаті єдиного внеску за попередні періоди сплачений Позивачем єдиний внесок був зарахований в рахунок її погашення.
18 вересня 2012 року УПФУ прийнято рішення № 208 про застосування штрафний санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого до ВП застосовані штрафні санкцій в сумі 296 336,58 грн. та нарахована пеня в сумі 47 469,34 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 28 серпня 2012 року по 14 вересня 2012 року. Спірне рішення отримане Позивачем 20 вересня 2012 року, про що свідчить напис про реєстрацію вхідної кореспонденції, (а.с.7-13).
Між сторонами немає розбіжностей стосовно фактичних обставин справи. Наявність публічно-правового спору обумовлена різним тлумаченнями положень чинного законодавства України, внаслідок чого сторони дійшли протилежних висновків щодо наявності в УПФУ повноважень здійснювати зарахування єдиного внеску в рахунок погашення недоїмки, яка виникла за попередні періоди, і, як наслідок, для застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску у таких випадках.
Отже для розв'язання публічно-правового спору судом має бути з'ясовано чи повноважні органи Пенсійного фонду України зараховувати сплачений платником єдиний внесок в рахунок погашення недоїмки, яка виникла за попередні періоди, незважаючи на призначення платежу, чи вважатиметься в такому випадку належним чином виконаним обов'язок платника щодо своєчасного і повного нарахування, утримання та сплати єдиного внеску і чи повноважені у зв'язку з цим органи Пенсійного фонду України застосовувати фінансові санкції та нараховувати пеню.
До спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.
П.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.
У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.
Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), (далі - Положення), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
П.2.1. Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких належать 1) забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення; 2) забезпечення призначення (перерахунку) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; 3) забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством; 4) ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів, призначених для пенсійного забезпечення; 5) забезпечення функціонування Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр), інформаційних систем та телекомунікаційних мереж Фонду.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки предметом спору по справі є рішення суб'єкта владних повноважень, воно підлягає перевірці на відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI, (далі - Закон № 2464-VI).
Ст.2 Закону № 2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що передбачено ст.3 Закону № 2464-VI.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Обов'язки платників єдиного внеску визначені ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI, п.1 якої передбачений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Отже, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI платники, зазначені у п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Ст.25 Закону № 2464-VI визначені заходи впливу та стягнення, що підлягають застосуванню до платників єдиного внеску, які припускають порушення вимог цього Закону.
Ч.6 ст.25 Закону № 2464-VI містить правило відповідно до якого, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Отже ч.6 ст.25 Закону № 2464-VI містить імперативну вимогу щодо зарахування сум єдиного внеску, отриманих від платника, на погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Таким чином, маючи несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і сплачуючи при цьому поточні суми єдиного внеску, платник не вважається таким, що своєчасно виконав свої зобов'язання за поточний період, оскільки в силу вимог ч.6 ст.25 Закону № 2464-VI органи Пенсійного фонду України зобов'язані направити цей платіж на погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Як встановлено судом і це не оспорюється сторонами, у Позивача існувала недоїмка по сплаті єдиного внеску, тому УПФУ правомірно зарахувало кошти, отримані від ДП «ДВЕК» у якості сплати єдиного внеску за серпень 2012 року, в рахунок погашення недоїмки.
Відповідно до ч.10 ст.25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
П.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464- VI передбачені повноваження територіальних органів Пенсійного фонду застосовувати до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно з ч.14 ст.25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Оскільки Позивач належним чином не виконав обов'язку щодо своєчасної та повної сплати єдиного внеску, УПФУ правомірно застосувало до нього штрафні санкції та здійснило нарахування пені.
З приводу посилання ДП «ДВЕК» на порушення Відповідачем вимог ст.41 Конституції України та ч.1 ст.4 Закону України «Про власність» суд вважає за необхідне відзначити таке.
Відповідно до ч.1 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Згідно з приписами ч.4 ст.41 Основного Закону ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Зарахування УПФУ сум єдиного внеску в рахунок погашення недоїмки на виконання вимог Закону № 2464-VI не може вважатися протиправним позбавленням платника його власності, а тому посилання ДП «ДВЕК» на порушення вимог ст.41 Конституції України суд вважає безпідставним.
Крім того, Закон України «Про власність» визнаний таким, що втратив чинність на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України» від 27 квітня 2007 року № 997-V, отже на час виникнення публічно-правого спору за його допомогою взагалі не здійснювалося регулювання правових відносин.
Заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки, приймаючи спірне рішення, УПФУ діяло в межах повноважень, в порядку та способом, які визначені Законом № 2464-VI, з дотриманням критеріїв, наведених у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення увалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки Відповідачем - суб'єктом владних повноважень не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суд дійшов висновку, що судові витрати не підлягають стягненню з Позивача.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі про визнання недійсним та скасування рішення № 208 від 18 вересня 2012 року - відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 6 листопада 2012 року.
Постанова складена у повному обсязі і підписана 9 листопада 2012 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кравченко Т.О.