РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 118/5133/12

01.10.2012 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Шаратова Ю.А.,

при секретарі Уржумовій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління у справах дітей Сімферопольської районної державної адміністрації, Відділ опіки та піклування Укромнівської сільської ради про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, шляхом виселення відповідачів,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим із позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач 1), ОСОБА_3 (далі - Відповідач 2) про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення.

Ухвалою суду від 09.08.2012 до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, залучено Управління у справах дітей Сімферопольської районної державної адміністрації та Відділ опіки та піклування Укромнівської сільської ради.

Ухвалою суду від 01.10.2012 до участі у справі в якості співвідповідачів залучені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є неповнолітніми дітьми Відповідача 1 та Відповідача 2.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позовні вимоги із посиланням на частину третю статті 116, статті 155, 157 Житлового кодексу Української РСР, статтю 391 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, проте вона позбавлена можливості вільно розпоряджатись своєю власністю, оскільки в її домоволодінні незаконно та безпідставно проживають Відповідач 1 та Відповідач 2 разом із своїми дітьми.

Відповідач 1 і Відповідач 2, які є законними представниками відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, проти задоволення позову заперечують, вважають, що вони разом із своїми дітьми вселились у вказане домоволодіння не самовільно, а з дозволу посадової особи Укромнівської сільської ради.

Третя особа - Управління у справах дітей Сімферопольської районної державної адміністрації просила у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що відповідачі відповідно до частини шостої статті 403, частини першої статті 405 Цивільного кодексу України мають право на користування (сервітуту) житлом як члени сім'ї колишнього власника ОСОБА_7 Окрім того, третя особа із посиланням на статтю 18 Закону України «Про охорону дитинства» вказує як на підставу для відмови у позові відсутність іншого місця проживання у дітей.

Третя особа - Відділ опіки та піклування Укромнівської сільської ради надала суду заяву про розгляд справи у відсутність її представника /а.с. 38/.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про повне задоволення позову на підставі наступних правових норм та встановлених обставин справи.

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Судом встановлено, що Позивач відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.02.2012 реєстровий номер 2-446, спадкова справа № 241/2008, отримала спадщину після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, що складається з права власності на цілий житловий будинок № 90 з господарськими та побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташованого на присадибній земельній ділянці присадибних земель Укромнівської сільської Ради Сімферопольського району /а.с. 4/.

Як випливає з показань, наданих у судовому засіданні Відповідачем 1 та Відповідачем 2, вони не є родичами померлого ОСОБА_7, та разом із дітьми вселились у вищевказане домоволодіння в 2009 році з дозволу представника Укромнівської сільської ради. При цьому ключі від будинку їм дали сусіди.

За таких обставин, твердження Управління у справах дітей Сімферопольської районної державної адміністрації про те, що відповідачі проживали однією сім'єю разом із ОСОБА_7, не відповідає дійсності, оскільки останній помер ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто до моменту вселення відповідачів до будинку. Отже відповідачі не мають права на користування житлом (сервітуту) відповідно до частини шостої статті 403, частини першої статті 405 Цивільного кодексу України.

Суд також не приймає довід відповідачів та третьої особи - Управління у справах дітей Сімферопольської районної державної адміністрації щодо відсутності іншого місця проживання у дітей. Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання Відповідача 1, Відповідача 2 та їх дітей відповідачів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, є АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою про склад сім'ї № 4024 від 25.06.2007, а також реєстраційними відомостями в паспорті Відповідача 1 /а.с. 36, 18-19/. Малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстрації місця проживання не має, однак згідно із частиною четвертою статті 29 Цивільного кодексу України ним є місце проживання її батьків. Отже, у випадку виселення відповідачів з домоволодіння Позивача, право дітей на житло, передбачене статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» не порушується.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 116 Житлового кодексу Української РСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Статтею 155 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Частинами першою та другою статті 321, статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про усунення Позивачу перешкод в користуванні жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Керуючись, частиною третьою статті 116, статтею 155 Житлового кодексу Української РСР, статтею 16, частинами першою та другою статті 321, статтею 391 Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління у справах дітей Сімферопольської районної державної адміністрації, Відділ опіки та піклування Укромнівської сільської ради про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, шляхом виселення відповідачів, задовольнити в повному обсязі.

Усунути перешкоди у користуванні жилим приміщенням розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення з вказаного приміщення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя