Справа №812/5067/12

Пр.№2/812/2632/12

РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2012 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Тучкова С.С.,

при секретарі Нікончик А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №812/5067/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дочкою повноліття, посилаючись на те, що з відповідачем вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11.04.2011 року ОСОБА_2 був позбавлений батьківських прав відносно доньки, добровільно надавати матеріальну допомогу відповідач відмовляється, тому вона вимушена звернутися до суду.

Позивач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена судом своєчасно та належним чином, надала суду заяву, в якій просила на підставі ч.2 ст.158 Цивільного процесуального кодексу України розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився і не повідомив суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.169 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст.57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження від 30.09.2008 року, НОМЕР_1, виданого Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, сторони є батьками неповнолітньої дитини -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).

Згідно довідки від 11.06.2012 року, виданої комунальним підприємством «ВРЕЖО №11», встановлено, що дитина знаходиться на утриманні матері ОСОБА_4, проживає разом з нею (а.с.5).

На підставі заочного рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11.04.2011 року ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Отже, судом встановлено, що на даний час дитина знаходиться на утриманні матері ОСОБА_4, проживає разом з нею. Добровільно відповідач ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча є працездатним.

Згідно ч.2 ст.27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

На підставі ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у останнього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 Сімейного кодексу України.

На підставі ч.2 ст.166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

Частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджуються зібраними у справі доказами та не порушують прав та інтересів третіх осіб, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Так як задоволена основна вимога позивача, яка була звільнена від сплати судового збору при подачі заяви, з відповідача повинен бути стягнений в дохід держави судовий збір.

Керуючись ст.ст.166, 180-183, 191 СК України, ч.4 ст.169, ст.ст.174, 209, 214-215, 367 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини -задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утримання неповнолітньої дитини -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менш, ніж 30% прожиткового мінімуму відповідного віку дитини, починаючи з 11.06.2012 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Копію заочного рішення надіслати відповідачеві не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков