2001/4629/2012
2/2001/1033/2012
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
01.11.2012 м.Балаклія
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючий - суддя Купін В.В.,
при секретарі Савастьянові О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,
зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ квартири,
позовом третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ квартири та визнання права власності, -
установив:
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на 1\2 частини квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування позову зазначив, що 02 квітня 1997 року, під час перебування у шлюбі з відповідачем, вони придбали спірну квартиру, яку було зареєстроване в Балаклійському БТІ на ім'я відповідача. Після розірвання шлюбних стосунків, він з відповідачем продовжує проживати у вказаній квартирі. У зв'язку з розірванням шлюбу, виникла необхідність визначити свою частку в спільній сумісній власності, зокрема в спірній квартирі.
ОСОБА_2 (відповідач) звернулася до суду із зустрічним позовом про поділ квартири, посилаючись на те, що спірна квартира була придбана трьома особами (вона, позивач, та їх син) та за рахунок коштів від продажу іншої квартири АДРЕСА_2, яка належала їм трьом на праві часткової власності.
Крім того, до суду звернулася третя особа ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про про поділ квартири та визнання права власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 При цьому посилався на те, що спірна квартира була придбана трьома особами (ним та двома його батьками) та за рахунок коштів від продажу іншої квартири АДРЕСА_2, яка належала їм трьом на праві часткової власності.
У судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні первісного позову, у зустрічному позові та позові третьої особи просили відмовити в повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні первісного позову, наполягала на задоволенні зустрічного позову та позову третьої особи.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, у судове засідання була викликана належним чином.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено, та не заперечується Сторонами, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 квітня 1985 року по 14 серпня 2012р.
Сторонами також не заперечується, що 02.04.1997р. (тобто у період шлюбу) за договором купівлі-продажу, посвідченого Балаклійською державною нотаріальною конторою (реєстраційний № 2-738), була придбана квартира АДРЕСА_1
За вимогами ст. 60 СК України - майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Аналогічне положення АДРЕСА_1. Покупцем за вказаним договором виступила ОСОБА_2, на ім'я якої право власності на вказану спірну квартиру було зареєстровано Балаклійським БТІ.
На момент придбання спірної квартири діяв Кодекс про шлюб та сім'ю України, згідно з правилами ст.22 якого, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Положення ст.28 вказаного Кодексу містять презумпцію, що частки подружжя у майні, яке є спільною сумісною власністю, є рівними.
Також суд констатує, що для виникнення спільної власності не має самостійного правового значення той факт, на ім'я кого з подружжя майно придбане або зареєстровано.
Таким чином право власності (у виді спільної сумісної власності) на спірну квартиру виникло за правилами ст.22 КпШС України.
На сьогодні, коли виникла потреба у поділі майна колишнього подружжя належить керуватися відповідними положеннями, що закріплені Главою 8 чинного Сімейного кодексу України.
Так, згідно зі ст.69 СК України, Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У відповідності до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частина 2 статті 70 СК України, закріплює правило, за яким при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. перелік цих обставин є виключним.
Згідно ч.3 ст.70 СК України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
При цьому слід враховувати, що у відповідності до ст.6 СК України, дитиною вважається особа до досягнення нею повноліття.
Крім того, стаття 71 СК України, закріплює способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Так, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Суд констатує, що квартира у багатоквартирному жилому будинку є річчю неподільною.
Також суд констатує, що правовідносини з приводу визнання права власності врегульовані Цивільним кодексом України.
При цьому слід враховувати, що згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
У відповідності до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема визнання права.
За таких обставин суд приходить до висновку про можливість задоволення первісного позову, позаяк спірна квартира була куплена в період шлюбу, підстав для відступлення від засади рівності часток подружжя не вбачається, можливість для поділу спірного майна в натурі відсутня, а відповідач не визнає наявність права власності позивача на спірне майно.
Зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідачем не доведено, що спірна квартира була набута не подружжям у період шлюбу, а трьома фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які при цьому вклали в купівлю спірної квартири по 1/3 частини коштів та діяли спільно з метою набуття майна у спільну часткову власність.
Так, ці обставини, на які посилається відповідач жодним чином не вбачаються у тексті договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 посвідченого Балаклійською державною нотаріальною конторою 02.04.1997р. (реєстраційний № 2-738).
Так, сторонами не заперечується, що 17.03.1997р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, якому на той момент було 11 років за договором купівлі-продажу продали квартиру АДРЕСА_2 за 7600 (сім тисяч шістсот) грн.
Договір про придбання спірної квартири було укладено не одномоментно із продажем квартири АДРЕСА_2, а через 16 (шістнадцять) днів.
Однак за текстом договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02.04.1997р., покупцем вказаної спірної квартири (двокімнатної) виступила ОСОБА_2 При цьому ціна придбаної квартири є значно більшою, аніж проданої, а саме 10800 (десять тисяч вісімсот) грн., що спростовує твердження відповідача про купівлю спірної квартири за спільні кошти від продажу квартири АДРЕСА_2.
Крім того покупець ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02.04.1997р. діяла від свого імені. Докази того, що в момент здійснення вказаного правочину покупець ОСОБА_2 діяла ще й від імені інших осіб, зокрема малолітнього ОСОБА_3 відсутні.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні зустрічного позову належить відмовити у повному обсязі.
З тих же підстав не підлягає задоволенню й позов третьої особи.
Керуючись ст.ст.15, 16, 392 ЦК України, ст.ст.3, 4, 10, 11, 57-60, 174, 212 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності -задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ квартири -відмовити у повному обсязі.
У задоволенні позову третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ квартири та визнання права власності -відмовити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 359,69 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 02.11.2012р.
Суддя: